Ухвала суду № 33886303, 01.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року м. Київ К/800/7679/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К 2010»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 р.

у справі № 2а-6783/12/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К 2010»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «К 2010» (далі - позивач, ТОВ «К 2010») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000402204 від 02.04.2012 р.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 р. постанову адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «К 2010», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2012 р. залишити в силі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Сімферополі проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Кєол-Крим» за лютий, березень, травень, червень 2011 року, за результатами якої складений акт перевірки № 102/23-4/37285827 від 03.03.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1а п. 187 ст. 187, п.п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за лютий, березень, травень, червень 2011 року на суму 35 194,00 грн., сформованого за рахунок ТОВ «Кєол-Крим».

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402204 від 02.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35 194,00 грн. - за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кєол Крим» укладено Договір поставки № 7/1 паливно-мастильних матеріалів від 01.02.2011р., на виконання якого видані податкові накладні № 3 від 03.02.2011р. на суму 14343,00 грн., у т.ч. ПДВ 2390,50 грн., № 9 від 09.03.2011р. на суму 58281,96 грн., у т.ч. ПДВ 9713,66 грн., № 25 від 18.04.2011р. на суму 6103,20 грн., у т.ч. ПДВ 1017,20 грн., № 1 від 01.05.2011р. на суму 11882,88 грн., у т.ч. ПДВ 1980,48 грн., № 52 від 25.05.2011р. на суму 75356,76 грн., у т.ч. ПДВ 12559,46 грн., № 2 від 01.06.2011р. на суму 51292,56 грн., у т.ч. ПДВ 8548,76 грн. Окрім податкових накладних були складені видаткові накладні, підтвердження сплати товару за договором №7/1 від 01.02.2011р.

Крім того, за результатами транспортування товару були складені товарно-транспортні накладі за формою №1-ТН: від 01.06.2011р., на суму 51292,56 грн., з яких ПДВ 8548,76 грн.; від 25.05.2011р., на суму 75356,76 грн., з яких ПДВ 12559,46 грн.; від 01.05.2011р., на суму 11882,88 грн., з яких ПДВ 1980,48 грн.; від 18.04.2011р., на суму 6103,20 грн., з яких ПДВ 1017,20 грн.; від 09.03.2011р., на суму 58281,96 грн., з яких ПДВ 9713,66 грн.; від 01.02.2011р., на суму 14343,00 грн., з яких ПДВ 2390,50 грн.

Наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція). Посилання на зазначену Інструкцію містяться у п.2.4 договору №7/1 від 01.02.2011 р.

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Також Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Розділом 7.5 Інструкції встановлюється порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Згідно п.7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарною транспортною накладною (далі -ТТН) у чотирьох примірниках. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем ТТН без номерів.

Крім того, у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем ТТН без номерів, а вищезазначені відомості у ТТН відсутні.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ТТН від 01.02.2011р., від 18.04.2011р., від 1.05.2011р., від 25.05.2011р., 01.06.2011р. зазначено вантаж до перевезення - Бензин А-92 і Дизельне паливо, яке взагалі не можливо перевезти одночасно автомобілем ГАЗ -53.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача не було підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за укладеним з ТОВ «Кєол Крим» договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «К 2010» відхилити.

2.Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов