Ухвала суду № 33884468, 02.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 жовтня 2013 року 810/5238/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» з позовом до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов від 03.02.2012 № ВП31025994 і від 19.02.2013 № ВП36644272 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження і зобов'язання відповідача звільнити з-під арешту заставлене майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У силу положень частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається із змісту положень статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавством встановлено чітке коло осіб, яким надано право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій.

Перелік учасників виконавчого провадження і осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначений статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами цієї статті учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, є поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки й піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», не є ні учасником виконавчого провадження, у ході якого відповідачем накладено арешт і оголошено заборону на відчуження майна третьої особи - ОСОБА_1, ні особою, яка залучена до проведення виконавчих дій.

Відповідно до роз'яснення, яке викладене у пункті 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», судам необхідно мати на увазі, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України. Щодо справ про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності цих органів, то такі справи розглядаються за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене і беручи до уваги те, що позивач не є учасником виконавчого провадження чи особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, позивач оскаржує рішення органу державної виконавчої служби, прийняті під час проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач жодних інших рішень державного виконавця не оскаржує, враховуючи суб'єктний склад, предмет даного позову у взаємозв'язку із роз'ясненнями, які викладені у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3, суд дійшов висновку про відсутність і законодавчо визначених підстав для розгляду даних позовних вимог за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим, позивач зазначає, що оскільки він є іпотеко держателем квартири третьої особи, дії органу державної виконавчої служби щодо арешту даного майна грубо порушують переважне право звернення позивача на предмет застави, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Водночас, наслідками скасування постанови про арешт, по суті, є зняття арешту із заставленого майна третьої особи.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що законодавство України дозволяє звертатися з будь-якими позовними вимогами до будь-якого суду.

Суд вважає за необхідне наголосити, що поряд із визначеним статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України правом тільки певного кола осіб на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, особам, які є іпотекодержателя арештованого органом державної виконавчої служби майна, проте не беруть участь у виконавчому провадженні і не залучені до проведення виконавчих дій, чинним законодавством України надано право звертатися до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до роз`яснення, викладеного у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Слід зазначити, що право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування і розпорядження майном з певними обмеженнями, визначеними відповідними актами цивільного законодавства, у тому числі Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу» і Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 114 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, вимоги іпотеко держателя, направлені на звільнення заставленого майна з-під арешту, мають цивільно-правову природу і підлягають захисту у спосіб, визначений Цивільним процесуальним кодексом України для захисту майнових прав.

Таким чином, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції загальних судів і повинна розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами пункту першого частини першої статті 109 Кодексу адміністративного України, звернення до адміністративного суду з позовом, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1. У відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов і зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

3. Повернути позивачу сплачений судовий збір у суму 34,41 грн., сплачений відповідно до квитанції від 24.09.2013 № 56 - 410К.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панова Г. В.