Постанова № 33882281, 24.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5107/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Шевчик О. С.,

представника відповідача - Решетнік М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства виробничо-торгівельної фірми "МТН-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2013 року Приватне акціонерне товариство виробничо-торгівельна фірма "МТН-Полтава" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області в акті перевірки № 2812/22.4-12/25158009 від 21 травня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом ТОВ "Саноіл Торг" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, податкові повідомлення - рішення від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство виробничо-торговельна фірма "МТН-Полтава" (ідентифікаційний код 25158009) зареєстровано як юридична особа 30 гудня 1997 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 374957, копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач з 08 січня 1998 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві та з 20 січня 1998 року є платником податку на додану вартість згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200124650 від 16 травня 2013 року.

Основними видами діяльності підприємства позивача є виробництво продуктів нафто перероблення (код за КВЕД-2010 19.20), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ № 374957, копія якої наявна в матеріалах справи.

На підставі наказу ДПІ в м. Полтаві № 1262 від 30 квітня 2013 року та на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області Бута Д. В. від 08 квітня 2013 року у період з 20 травня 2013 року по 21 травня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", код ЄДПОУ 25158009, по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг" та подальшої реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року.

За наслідками перевірки ДПІ в м. Полтаві складено Акт № 2812/22.4-12/25158009 від 21 травня 2013 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено витрати за перевірений період у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій, що формують витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування документами бухгалтерського обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 246 481 грн.; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України оскільки ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" неправомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Саноіл Торг", які не підтверджені відповідними документами, до яких не надано доказів використання зазначених послуг у господарській діяльності та не доведено економічну доцільність отримання даних послуг в сумі 229 982 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та надав податковому органу заперечення.

07 червня 2013 року відповідач надав відповідь на заперечення № 7486/10/22.4-21, яким залишив без задоволення заперечення позивача, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі висновків Акта перевірки № 2812/22.4-12/25158009 від 21 травня 2013 року, відповідачем 07 червня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000632310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 287 478 грн., в тому числі основний платіж - +229 982 грн., штрафні (фінансові) санкції - 57 496 грн.; № 0000622310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 308 101 грн. 25 коп., в тому числі основний платіж - +246 481 грн., штрафні (фінансові) санкції - 61 620 грн. 25 коп.

Податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Так, рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги від 08 серпня 2013 року № 615/10/16-31-10-03-06 залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 /а. с. 31-39/.

З вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310 ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" заперечується також з тих підстав, що відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Инфинити" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрамованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, в матеріалах справи міститься залучена позивачем з Єдиного державного реєстру судових рішень копія рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 року у справі № 826/5797/13-а, яким було заборонено використовувати інформацію, відображену в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ "Саноіл Торг" по взаємовідносинах з ТОВ "Інфинити", завищення податкових зобов'язань ТОВ "Саноіл Торг" з податку на додану вартість за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року на загальну суму 190 330 099 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ "Саноіл Торг" з податку на додану вартість за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року на загальну суму 193 394 123 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС "Аудит", АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" тощо).

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2012 року між ТОВ "Саноіл Торг" (продавець) та ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 02-04-12. Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію та матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору (пункт 1.2 Договору). Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання - передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях (пункт 3.1 Договору). Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю. Продавець зобов'язаний до фактичного передання товару покупцю зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі товару (пункт 3.3 Договору). Приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог відповідних ДСТУ та/або ГОСТ на товар (пункт 3.5 Договору). Якщо під час приймання - передачі товару покупець виявить дефектний товар або товар, який не відповідає погодженим сторонами якісним характеристикам. Продавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів від дати отримання відповідного повідомлення від покупця замінити товар на товар належної якості (пункт 3.6 Договору).

Згідно специфікації № 1 від 31 травня 2012 року визначено товар - українська нерафінована соняшникова олія кількістю 145,500 т, вартістю 1 379 894 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ 229 982 грн. 39 коп. Якість товару відповідає ДСТУ 4492:2005. Умови поставки - EXW - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, термінал ТОВ "Евері". Термін поставки - до 30 червня 2012 року включно.

Актом приймання передачі № 1 від 31 травня 2013 року товар - українська нерафінована соняшникова олія у кількості 145,5 т була передана від ТОВ "Саноіл Торг" до ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава".

Позивачем до матеріалів справи додано документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Саноіл Торг" з придбання соняшникової олії, а саме: видаткову накладну № РН-0000341 від 31 травня 2013 року, податкову накладну № 418 від 31 травня 2013 року /а. с. 143-144/.

З акту перевірки вбачається, що оплату за товар було здійснено векселем у зв'язку з арештом розрахункового рахунку позивача з 18 квітня 2012 року по 28 серпня 2012 року. Так, відповідно до акту прийому - передачі векселів від 16 липня 2012 року ПрАТ "МТН-Полтава" передано, а ТОВ "Саноіл Торг" прийнято простий вексель серія АА № 0821037 від 16 липня 2012 року номінальною вартістю 1 379 894 грн. 36 коп. Після зняття арешту за рахунків позивача вексель було пред'явлено до оплати та погашено. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Інших документів стосовно приймання товару по кількості та якості від продавця ТОВ "Саноіл Торг" у відповідності до вимог відповідних ДСТУ та/або ГОСТ на товар згідно до пункту 3.5 Договору від 02 квітня 2012 року позивачем до суду не надано.

02 квітня 2012 року між ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" (Комітент) та ТОВ "Югекотоп" (Комісіонер) укладено договір комісії № 0204К, відповідно до пункту 1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних угод з поставки та експорт товару, найменування, кількість, вартість якого визначається відповідним додатком до даного договору. Товар є власністю комітента до моменту його реалізації покупцю - нерезиденту та оформлення митної декларації на експорт товару (пункт 1.2 Договора). Комісіонер зобов'язаний забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу і супроводження вантажу, продати товар на умовах поставки та ціні не нижче, вказаної в додатку до Договору (пункт 2.5 Договору). Комісіонер несе відповідальність за втрату, пошкодження товару або погіршення його якості під час виконання контрактів постачання товару на експорт з моменту прийняття товару, відповідно до пункту 1.1, 2.15 Договору. Комісіонер, приймаючи товар на комісію від комітента, зобов'язаний перевірити якість товару та його відповідність всім вимогам за якістю ((пункт 2.11 Договору). Комітент комісіонеру відповідно до акту про приймання товару за якістю та кількістю зобов'язаний передати товар, визначений пунктом 1.1 Договору (пункт 2.15 Договору). Комітент відшкодовує комісіонеру здійснені останнім витрати у зв'язку з виконанням комісійного доручення, в тому числі витрати, пов'язані зі зберіганням товару, на підставі звіту комісіонера про виконання останнім комісійного доручення і розрахунків відшкодування комітентом комісіонеру коштів, витрачених комісіонером у зв'язку з виконанням дорученням комітента (пункт 4 Договору).

Згідно Додатку № 1 від 31 травня 2012 року до договору комісії № 0204К від 02 квітня 2012 року товар українська нерафінована соняшникова олія (кількість 145,5 т, мінімальна вартість реалізації товару 1 168 723 грн. 29 коп.) передається на комісію на умовах EXW (франко завод) в ємкостях ТОВ "Евері", м. Миколаїв, для подальшої реалізації на експорт на умовах FOB - порт, м. Миколаїв, Україна. Винагорода комісіонеру за укладення угоди згідно додатку № 1 від 31 травня 2012 року склад дає 4,17 грн. без ПДВ (5 грн. з ПДВ) з однієї тони товару /а. с. 142-143/.

В матеріалах справи міститься також акт № 1 про приймання товару за якістю та кількістю, складений між позивачем та ТОВ "Югекотоп"/а. с. 144/, контракт № 0325/12 від 10 квітня 2012 року, укладений між ТОВ "Югекотоп" (продавець) та компанією "Orexim Limited" Великобританія (покупець) про реалізацію української нерафінованої олії (врожаю 2011 року). Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 08 червня 2012 року до контракту № 0325/12 від 10 квітня 2012 року сторони прийшли до угоди викласти преамбулу в наступній редакції: продавець за рахунок власних засобів і у виконання договорів комісії № 1710М від 17 жовтня 2011 року, № 1601К від 16 січня 2012 року, № 2212О від 22 грудня 2011 року, № 0404К від 04 квітня 2012 року, № 1001К від 10 січня 2012 року, № 0711О від 07 листопада 2011 року, № 10/11-ІК від 10 листопада 2010 року, № 0204К від 02 квітня 2012 року, № 0512О від 05 грудня 2011 року з одного боку /а. с. 146-149/.

ТОВ "Югекотоп" 27 червня 2012 року було складено звіт перед комітентом ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава", відповідно до якого комісіонер відвантажив товар покупцю у кількості 145,5 т на загальну суму 146 227,50 доларів США. Комісіонер здійснив митне оформлення вантажу (ВМД № 504050000/2012/101923 від 15 червня 2012 року). Покупець сплатив вартість товару у розмірі 146 227,50 доларів США. Комісіонер перерахував комітенту на розрахунковий рахунок суму 1 168 723 грн. 29 коп. та виконав свої обов'язки у повному обсязі. Комісійна винагорода комісіонеру за проведення угоди по договору комісії № 0204К від 02 квітня 2012 року (без врахування витрат комісіонера щодо виконання доручення комітента) складає 145,50 тис. грн. Витрати комісіонера щодо виконання доручення комітента складають 16 880 грн. 58 коп. /а. с. 149/.

Податковим органом господарські операції між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" ставляться під сумнів у зв'язку з ненаданням первинних документів, чи відмітки про одержання товару на відповідальне зберігання ТОВ "Евері", м. Миколаїв, що, на думку відповідача, ставить під сумнів можливість отримання товару позивачем від ТОВ "Саноіл Торг".

Позивач на спростування вказаних обставин надано акт № ОУ-0000209 від 14 червня 2012 року, укладений між ТОВ "Евері" (виконавець) та ТОВ "Югекотоп" (замовник) щодо проведення робіт (надання послуг) по договору № СТ-01-о/1108 від 22 серпня 2011 року, а саме: перевалки соняшникової олії М/Т Liquid Success /а. с. 184/, а також звіт комісіонера перед комітентом ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" від 27 червня 2012 року, з якого вбачається, що до витрат комісіонера під час виконання доручень комітента включено також компенсацію за перевалку олії соняшникової /а. с. 185/.

Так, відповідно до акту № 1 про приймання товару за якістю та кількістю, складений між позивачем та ТОВ "Югекотоп" від 31 травня 2013 року, товар передано від позивача до ТОВ "Югекотоп" 31 травня 2013 року на терміналі ТОВ "Евері", м. Миколаїв. На терміналі ТОВ "Евері" товар перебував до 14 червня 2012 року, а саме до фактичного відвантаження товару на морський транспорт "Liquid Success". Тобто, з моменту фактичної передачі товару на зберігання від позивача до ТОВ "Югекотоп" та відвантаження олії соняшникової з терміналу ТОВ "Евері" минуло 14 днів.

Разом з тим суд зазначає, що перевалка товару відноситься до вантажно-розвантажувальних робіт, та не є доказом саме зберігання товару у розумінні пункту 2.5 Договору комісії від 02 квітня 2012 року № 0204К, відповідно до якого комісіонер зобов'язаний забезпечити зберігання, відвантаження, приймання, передачу і супроводження вантажу, продати товар на умовах поставки та ціні не нижче, вказаної в додатку до Договору.

Інших доказів прийняття на зберігання товару на терміналі ТОВ "Евері", а також переоформлення права власності від ТОВ "Саноіл Торг" до позивача, фактичного отримання товару за кількістю та якістю позивачем на терміналі ТОВ "Евері", відповідно до вимог пункту 3.3 договору купівлі - продажу № 02-04-12 від 02 квітня 2012 року, позивачем ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надано.

На вимогу суду щодо надання вказаних доказів представник позивача зазначив в своїх письмових поясненнях /а. с. 77/, що обов'язок щодо зберігання та транспортування товару на терміналі ТОВ "Евері" було покладено на ТОВ "Югекотоп" відповідно до договору комісії № 0204К від 02 квітня 2012 року. Разом з тим, жодних доказів приймання товару на зберігання на терміналі ТОВ "Евері" позивачем до суду надано не було, а так само здійснення зберігання цієї олії комісіонером не підтверджено, факт зберігання товару комісіонером в звіті перед комітентом ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" не відображено.

Суд погоджується з висновками податкового органу щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" у зв'язку з відсутністю первинних документів, чи відмітки про одержання товару на відповідальне зберігання ТОВ "Евері", м. Миколаїв, що, на думку відповідача, ставить під сумнів можливість отримання товару позивачем від ТОВ "Саноіл Торг", і з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Суд зауважує, що перевірка відповідності кількості та якості товару покупцем, докази приймання та зберігання товару передбачено і пунктами 3.3, 3.5 та 3.6 договору № 02-04-12 від 02 квітня 2012 року.

Позивачем не надано до суду інших доказів проведення в момент прийняття товару перевірки відповідності кількості та якості товару, зокрема, отримання сертифікатів, проведення досліджень якості товару. За таких обставин не можливо визначити, який товар та якої якості був придбаний позивачем у ТОВ "Саноіл Торг", також неможливо встановити, яким чином відбувся фактичний перехід права власності на товар, що зберігався на терміналі ТОВ "Евері", від ТОВ "Саноіл Торг" до позивача.

Акт приймання - передачі № 1 від 31 травня 2012 року не є беззаперечним доказом, руху товару, отриманого від ТОВ "Саноіл Торг". Суд зауважує, що акт № ОУ-0000209 від 14 червня 2012 року, складений між ТОВ "Югекотоп" та ТОВ "Евері", яким позивач обґрунтовує рух товару, не відображає факт перевалки саме олії, придбаної позивачем у ТОВ "Саноіл Торг" і стосується перевалки іншої кількості товару.

Також, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи придбаний товар - олія нерафінована соняшникова - придбана позивачем у ТОВ "Саноіл Торг" за ціною 1 379 894 грн. 36 коп., в тому числі ПДВ у розмірі 229 982 грн. 39 коп., в подальшому була реалізована позивачем на підставі договору комісії ТОВ "Югекотоп" за ціною 1 168 723 грн. 29 коп. Позивачем виплачено ТОВ "Югекотоп" суму у розмірі 14 188 грн. 40 коп. на відшкодування витрат на збут. Відповідно до бухгалтерської довідки ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" прибуток від операції з продажу олії соняшникової склав 4 622 грн. 92 коп.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Також, оскільки позивач не надав до суду доказів перевищення загальної суми доходу від придбаного товару над загальною сумою витрат, понесених у зв'язку з придбанням та зберіганням цього товару, не надав до суду жодних доказів наявності об'єктивно існуючих економічних чинників, в силу яких ПрАТ ВТФ "МТН-Полтава" було змушено організовувати діяльність саме на таких умовах, суд приходить до висновку про безтоварність господарської операції з придбання у ТОВ "Саноіл Торг" товарно-матеріальних цінностей згідно вищевказаного договору, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу.

Тобто, є підстави вважати, що вказані операції, з урахуванням необхідності несення витрат на збереження товару та з огляду на наявні у справі докази, є економічно недоцільними. Позивачем іншого під час розгляду справи з посиланням на належні та допустимі докази доведено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про непідтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Саноіл Торг" товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість та податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Саноіл Торг".

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 07 червня 2013 року № 0000632310 та № 0000622310, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства виробничо-торгівельної фірми "МТН-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький