Рішення № 33881846, 25.09.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/459/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І.

при секретарі Онищак М.П.

з участю представника позивача Кусого А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 68 643,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2012р. становить 548 052,02 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1 989 428,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 11.06.2007р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-600/094/2007, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 66 968,85 доларів США на строк до 11.06.2032 року зі сплатою за користування кредитом відсотків, які складаються з фіксованого відсотка у розмірі 4,49 % річних та процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредит, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11.06.2007р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-600/139/2007, за умовами якого останній зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, а кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Банком виконано зобов'язання за кредитним договором та перераховано кредитні кошти в повній сумі на поточний рахунок відповідача НОМЕР_3, однак останньою неналежним чином виконується обов'язок по його поверненню. Станом на 15.03.2012р. заборгованість за кредитним договором становить 68 643,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2012р. становить 548 052,02 грн., а також пеня за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1 989 428,85 грн. Оскільки умови кредитного договору та договору поруки відповідачами не виконуються, досудові вимоги ігноруються, а право вимоги за такими договорами, відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011р. перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як новий кредитор в зобов'язанні, дану суму боргу просить стягнути з відповідачів в примусовому порядку.

В судовому засіданні повноважний представник позивача Кусий А.В. позовні вимоги підтримав. Додатково зазначив, що від відповідачів були проплати за кредитним договором, які в повній мірі враховані при визначені розрахунку заборгованості. Незважаючи на те, що згідно детального розрахунку заборгованості сума нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань становить 2 002 644,71 грн., не збільшуючи позовних вимог, саме ту суму пені, яка розрахована в позовній заяві, а також суму заборгованості за кредитом та відсотками просить стягнути з відповідачів в примусовому порядку та позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в останнє судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Будучи присутніми в попередніх судових засіданнях проти обґрунтованості позову заперечили, і першою підставою свого заперечення просять вважати той факт, що розмір суми заборгованості позивачем завищено. Після отримання кредитних коштів, тобто з липня 2007р. по січень 2010р. позичальником регулярно вносились кошти в якості погашення кредиту та відсотків на загальну суму 202 170,71 грн. На протязі цього періоду банк неодноразово змінював кредитну ставку, посилаючись на зміну курсу валют та ставку ФІДР, яку взагалі важко визначити, і в подальшому, у лютому 2010р. позичальник довідалась, що залишок становить суму набагато більшу, ніж було позичено. Оскільки причин такої розбіжності працівники банку не повідомили, нею було прийнято рішення припинити внесення чергових обов'язкових платежів в якості погашення заборгованості за кредитом та відсотках і тому вважає, що визначений позивачем розмір заборгованості в примусовому порядку до стягнення не підлягає, і як наслідок, не підлягає до задоволення сам позов. Крім цього, ще однією підставою за якої в задоволенні позову слід відмовити, просять вважати те, що у позивача не виникло ніяких прав вимоги до відповідачів через нікчемність договору факторингу від 18.03.2011р., укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк». Боргові зобов'язання, які є об'єктом зазначеного договору факторингу виражені в іноземній валюті, тобто передача права вимоги за таким кредитним договором є валютною операцією, а порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Для вчинення таких дій, позивач, який є небанківською фінансовою установою зобов'язаний отримати генеральну або індивідуальну ліценцію, і за їх відсутності, останній позбавлений можливості укладати договори, щодо надання факторингових послуг. Оскільки з відповіді НБУ на запит відповідачів випливає, що позивач станом на 01.07.2012р. не отримував ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії на право здійснення валютних операцій, вважає договір факторингу від 18.03.2011р. в частині відступлення прав вимоги по зобов'язаннях, що виникли на підставі іпотечного кредиту нікчемним, наслідком чого позов задоволено бути не може. Враховуючи зібрані по справі докази, суд вважає можливим розглянути справу без їх участі, проти чого не заперечив представник позивача.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 11.06.2007р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-600/094/2007, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 66 968,85 доларів США на строк до 11.06.2032 року зі сплатою за користування кредитом відсотків, які складаються з фіксованого відсотка у розмірі 4,49 % річних та процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредит, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору (а.с.5-8). В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 11.06.2007р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-600/139/2007 (а.с.9), за умовами якого останній зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, а кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011р. (а.с.34-40), а також Додатку 1 до такого договору (а.с.41), до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за згаданим кредитним договором, який укладено між відповідачем та ЗАТ «ОТП Банк».

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - ст. 514 ЦК України.

Поняття договору факторингу наводиться у ч. 1 ст. 1077 ЦК України, згідно з якою, за договором факторингу (фінансування від відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором, за правилами. 3 ст. 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вірно вказують відповідачі, за змістом ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», операція факторингу є фінансовою послугою, яка відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону надається фінансовою установою. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в договорі від 18.03.2011р. є фактором, тобто стороною, що надає фінансову послугу іншій стороні та є небанківською фінансовою установою.

За приписами п. 1.2 «Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій», затвердженого Постановою Правління НБУ від 09.08.2002р. № 297, небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв'язку має право здійснювати операції, передбачені ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензій, згідно з п. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Як вбачається із Довідки АА № 408406 Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України (а.с.46), вид діяльності позивача за КВЕД - 65.22.0 - Надання кредитів. Оскільки вказаний підклас виду економічної діяльності включає в себе факторингові послуги згідно з КВЕД-2005, які були чинними на момент первинної реєстрації товариства - 19.10.2009р., а відповідачами не долучено офіційної відповіді НБУ про те, що станом на 01.07.2012р. генеральна ліцензія позивачу не видавалась, суд таку позицію визнає голослівною та не вбачає ознак нікчемності договору від 18.03.2011р., і як наслідок, приходить до висновку, що за згаданим договором, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором та договором поруки, які укладено з відповідачами, і у випадку неналежного виконання грошового зобов'язання - позивач вправі задовольнити власну вимогу, в тому числі, в судовому порядку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що позивачем належно виконано умови кредитного договору та видано відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти обумовлені договором шляхом перерахування їх на поточний рахунок позичальника відкритий у банку, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку НОМЕР_3 (а.с.13).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В строки, передбачені кредитним договором, позичальник зобов'язався здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки у валюті, що відповідає валюті кредиту, згідно з п. 1.11.1 частини № 2 кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами зобов'язання за кредитним договором виконуються не належним чином, 18.03.2009 останнім було направлено вимоги щодо погашення заборгованості (а.с.27,28,29), проте, такі вимоги ними не виконані.

Згідно детального розрахунку заборгованості, який через заперечення відповідачами суми боргу витребуваний, і в подальшому прийнятий судом як такий, що зроблений фахово у відповідності до умов договору (а.с.152), станом на 15.03.2012р. заборгованість за кредитним договором становить 68 643,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2012р. становить 548 052,02 грн., в тому числі, заборгованість за кредитом в сумі 62 696,91 доларів США, заборгованість по відсотках - 5 946,88 доларів США.

Враховуючи позицію відповідачів про те, що розрахунок позивача є невірним та завищеним, то суд звертає увагу, що всі платежі, які вносились відповідачем в якості погашення кредитної заборгованості і про що останньою долучено відповідні квитанції (а.с.66-93) в такому розрахунку є відображені. Будь-яких інших квитанції, які б не були відображені в розрахунку відповідачами не долучено, а тому підстав вважати таку суму недостовірною немає, і в цій частині позов підлягає до задоволення повністю.

Що стосується вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд вважає, що таку позовну вимогу слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

В цивільному праві неустойка виконує дві основні функції. Вона є способом забезпечення виконання зобов'язання та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки, що передбачено п. 3.1.1 частини № 2 Кредитного договору. П. п. 3.1.2, 3.1.3 частини № 2 кредитного договору визначено, що за прострочення виконання боргових зобов'язань позичальник, крім пені, додатково сплачує на користь банку штраф, а саме: за прострочення виконання зобов'язань понад 15 календарних днів у розмірі 0,01 відсоток від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 грн.; за прострочення виконання зобов'язань понад 30 календарних днів у розмірі 0,02 відсотка від суми прострочених боргових зобов'язань, але е менше 50 грн.

Однак, як гласить ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Згідно згаданого вище розрахунку, розмір пені за порушення кредитного зобов'язання складає 2 002 644,71 грн. Незважаючи на те, що позивач просить стягнути пеню, яка розрахована при подачі позовної заяви і становить1 989 428,85 грн., очевидним є той факт, що розмірі пені, яка майже в 4 рази перевищує саму суму заборгованості не є співмірним наслідком порушення грошового зобов'язання.

Беручи до уваги ступінь виконання боржником грошового зобов'язання, те, що сума боргу в розмірі більш ніж 25 000 доларів США погашена останньою на протязі близько 2-3 років після отримання кредиту, і що становить меншу половину від самого тіла кредиту, а також беручи до уваги майновий стан відповідачів, суд приходить до висновку, що сума пені, в розмірі, вдвічі меншому від самої суми заборгованості, тобто 274 334,91 грн. буде співмірним та справедливим наслідком порушення відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 554 ч.1 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно із п. 2.1 договору поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором кредиту та враховуючи умови договору поруки, заборгованість за кредитним договором в розмірі 68 643,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті саном на дату ухвалення рішення відповідно до курсу НБУ становить 548 669,81 грн. та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 274 334,91 грн. слід стягнути солідарно з відповідачів.

У відповідності до ст.88 ЦПК України суд присуджує судові витрати з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10,60,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 533, 551, 554 ч.1, 610, 625, 629, 1048-1050,1054, 1077, 1079 ЦК України, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50 А, ЄДРПОУ 36789421) 68 643,79 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу НБУ становить 548 669,81 грн. (п'ятсот сорок вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять грн. вісімдесят одна коп.) заборгованості за договірним зобов'язанням, та заборгованості по пені в розмірі 274 334,91 грн. (двісті сімдесят чотири тисячі триста тридцять чотири грн. дев'яносто одна коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» 1609,5 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» 1609,5 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.