Рішення № 33881515, 30.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2013 р. Справа № 906/1109/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларіна О.Є. - довіреність № 390 від 10.09.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (м.Житомир)

до Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№4) (м.Житомир)

про стягнення 8720,40 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 8720,40 грн., з яких 8647,90 грн. - основний борг та 72,50 грн. - 3%річних.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що вірна назва відповідача - Державне підприємство "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№4)", тому зазначену позивачем у позовній заяві назву відповідача замінено судом на зазначену вище вірну назву. При цьому судом враховуються приписи ч.1 п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " №18 від 26.12.2011.

Представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Подала письмове клопотання, яке було задоволено судом, про долучення документів до матеріалів справи (а.с. 57-71).

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був проінформований вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, Державним підприємством Житомирської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Житомирській області №4" (назву якої змінено на Державне підприємство "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№4)"(відповідач)), згідно видаткових та товарно-транспортних накладних (а.с. 13-25) в період з 07.06.2010 по 11.03.2011, куплено і отримано в Державного підприємства "Житомирський військовий лісторг" (позивач) товар на загальну суму 25281,38грн. Однак, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав лише частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 8647,90грн.

З метою досудового врегулювання спору 02.04.2013 відповідачу було направлено рахунок, акт звірки розрахунків та вимогу (а.с. 9-12), які були отримані останнім 05.04.2013 (а.с. 12а), однак залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, за даними позивача, на час звернення до суду заборгованість відповідача за переданий товар склала 8647,90грн.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 72,50грн. 3% річних (а.с. 4).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Так, підставою виникнення господарських відносин між сторонами став факт передачі та отримання відповідачем товару згідно видаткових та товарно-транспортних накладних №ЗА-0000680 від 07.06.2010 на суму 6307,02грн., №ЗА0000708 від 14.06.2010 на суму 6414,55грн., №0000862 від 21.07.2010, №ЗА-0001462 від 09.12.2010 на суму 3027,60грн., №ЗА-0001515 від 21.12.2010 на суму 598,56грн., №ЗА-0000212 від 11.03.2011 на суму 2027,75грн., №ЗА-0000214 від 11.03.2011 на суму 2508,80грн., №ЗА-0000215 від 11.03.2011 на суму 1535,10грн. (а.с. 13-25), а всього, на суму 25281,38грн. При цьому, як було встановлено судом та підтверджено позивачем у акті звірки розрахунків (а.с.59), за відповідачем рахувалась заборгованість за минулі періоди в сумі 1566,52грн.

Слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, на кожну партію поставки товару позивачем виписувались податкові накладні (а.с. 60-66), згідно яких умовою поставки вказано Договір купівлі-продажу. Однак, як пояснила представник позивача в судовому засіданні, поставка товару в період за 07.06.2010 по 11.03.2011 здійснювалась лише на підставі накладних, зазначених у позовній заяві.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, є податковим документом і одночасно відображаються у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7. ст. 201 ПКУ). Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Враховуючи викладене, надані до справи первинні документи є належним підтвердженням передачі відповідачу товару позивачем, а також того, що спір між сторонами виник при реалізації ними прав та обов'язків у відносинах купівлі - продажу.

Стаття. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами не встановлено, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунки з позивачем після отримання товару.

Згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку (а.с. 30-32), відповідачем було сплачено 8647,90грн. При цьому, у призначеннях платежу останнім вказано: "оплата за лісоматеріали згідно рахунків". Однак, як пояснила представник позивача, рахунки відповідачу на оплату не виставлялися, тому сплачені останнім кошти були зараховані в порядку черговості виникнення боргу, а наявний у матеріалах справи рахунок на оплату №3 від 27.03.2013 було виписано додатково на всю суму залишку боргу у розмірі 8647,90грн. (а.с. 10), для направлення відповідачу з листом-вимогою (а.с.11-12).

Таким чином, зарахування позивачем сплачених коштів в порядку черговості їх сплати в рахунок погашення попереднього боргу, є правомірним, та таким, що узгоджується із Роз'ясненнями Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України, викладеними у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року.

З огляду на викладене, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем склала 8647,90грн. (1566,52грн.+25281,38грн. - 18200,00грн.), що також вбачається з довідки позивача №412 від 30.09.2013 (а.с .58).

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 8647,90грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, судом враховується, що заяву про застосування строків позовної давності, у відповідності до приписів ч.3 ст.267 ЦК України, відповідачем не подано.

Що стосується нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 72,50грн. 3% річних (а.с .4), то приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає, що їх нарахування в сумі 72,50грн. здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідач на спростування вищенаведених обставин доказів не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню на суму 8720,40грн., з яких: 8647,90грн. основного боргу та 72,50грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Житомирської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№4) (10001, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Ватутіна, буд. 172, код 08679971)

на користь Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (10005, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Черняховського, буд. 120, код 36548884):

- 8647,90грн. основного боргу;

- 72,50грн. 3% річних;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.10.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).