КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/12621/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Жук Г.А.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,
розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології"
на рішення господарського суду міста Києва
від 05.08.2013 року
у справі №910/12621/13 (суддя - Босий В. П.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Євростандарт", м.Харків,
до товариства з обмеженою відповідальністю „Високі аграрні технології", м.Київ,
про стягнення 18 311,17 грн., -
за участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростандарт» (надалі - ТОВ «Євростандарт», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» (надалі - ТОВ «Високі аграрні технології», відповідач) про стягнення 18 311,17 грн. заборгованості, з них: 15 170,00 грн. боргу, 1 065,06 грн. пені, 879,86 грн. інфляційних втрат, 1 196,25 грн. 3% річних, зумовленої неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з очистки насіння від 05.08.2010 року, а саме щодо оплати наданих послуг.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі №910/12621/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 170,00 грн. основного боргу, 879,86 грн. інфляційних втрат, 1 196,25 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи дане рішення незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права, ТОВ «Високі аграрні технології» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2013 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 30.09.2013 року.
В судове засідання учасники судового процесу своїх уповноважених представників не направили, про поважність причин неявки в судове засідання не повідомили та не заявили клопотань про відкладення розгляду справи.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та у відсутність уповноважених представників сторін.
30.09.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05.08.2010 р. між ТОВ «Євростандарт» (в тексті договору - виконавець) та ТОВ «Високі аграрні технології» (в тексті договору - замовник) було укладено договір надання послуг з очищення насіння, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання з протравлення, очищення, доведення до необхідних стандартів з чистоти, згідно з ГОСТ 2240-93 та затарюванню в мішки на лінії з очистки насіння Кімбрія - насіння рапсу, що надаються замовником (п.1.1 договору).
Згідно п. 3.1 роботи за даним договором оплачуються за ціною 8 000,00 грн. у т.ч. ПДВ за 1 тонну насіння.
Сторони договору визначили, що оплата за виконані роботи проводиться замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (пункт 3.5 договору).
Як вірно встановлено місцевим судом, на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 48 670,00 грн., що підтверджується двома актами виконаних послуг з очищення насіння від 29.10.2010 року, вартість яких склала 40 456,00 грн. та 8 214,00 грн. відповідно. Дані акти були підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.19,20).
Крім того, матеріали справи свідчать, що того ж дня сторонами був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків, в якому зафіксовано, що станом на 29.10.2010 року оплата за надані послуги була здійснена відповідачем частково в сумі 30 000,00 грн.
Водночас господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що через наявність у сторін один до одного однорідних зустрічних вимог, останні уклали 30.10.2010 року угоду про залік таких вимог, за умовами якої, у відповідності до положень статті 601 ЦК України, сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги за актом виконаних послуг від 29.10.2010 року на суму 3 500, грн., по якій ТОВ «Євростандарт» виступає кредитором, а ТОВ «Високі аграрні технології» - боржником, та за накладною № 130 від 14.09.2010 року на суму 3 500,00 грн., за якою кредитором є відповідач, а боржником за грошовими зобов'язаннями - позивач (а.с.18).
Місцевий господарський суд вірно визначив правову природу договору та зазначив в оскаржуваному рішенні, що договір, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за умовами якого, у відповідності до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями частини 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Посилаючись на п. 3.5 договору, яким передбачено проведення розрахунків замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, позивач вказав на порушення відповідачем зобов'язань по своєчасному проведенню розрахунків за надані послуги, а відтак, існування заборгованості у розмірі 15 170,00 грн.
Надавши оцінку наданим позивачем акту звірки взаємних розрахунків від 29.10.2010 року, угоді про залік зустрічних вимог від 30.10.2010 року, якими підтверджується факт часткового розрахунку на суму 30 000,00 грн., суд першої інстанції правомірно виходив з того, що подані у справі докази свідчать про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а отже, давали позивачу правові підстави для стягнення боргу за надані послуги у розмірі 15 170,00 грн., вірно зазначивши, що строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду з даним позовом настав.
При цьому, колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду про те, що відповідач не довів та не надав належних у розумінні статті 33 ГПК України доказів про сплату ним боргу та відсутності у зв'язку з цим заборгованості перед позивачем.
Крім сплати основного боргу, ТОВ «Євростандарт» заявило до відповідача вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.12.2012 р. по 26.06.2013 р. у розмірі 1 065,06 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 879,86 грн. та 3% річних у розмірі 1 196,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 12.11.2010 р. по 26.06.2013 р.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріали справи свідчать про порушення відповідачем строку, визначеного договором, по перерахуванню коштів, чим останній допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача є порушенням зобов'язання.
Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, умови укладеного договору, перевіривши наведений позивачем розрахунок боргу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та, відповідно, стягнення з ТОВ „Високі аграрні технології" на користь ТОВ «Євростандарт» 1 196,25 грн. - 3% річних та 879,86 грн. - інфляційних втрат.
За приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Сторони умовами п. 4.2 договору передбачили, що за порушення строків оплати послуг, які надаються виконавцем згідно п. 3.5 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Аналізуючи наведене, пеня має нараховуватись за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення, відтак, нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 12.05.2011 року.
З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з позицією місцевого суду, що підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.12.2012 року по 26.06.2013 року відсутні, а тому висновок суду про відмову у задоволенні позову в цій частині є вірним та обґрунтованим.
Щодо порушеного в апеляційній скарзі питання про розгляд місцевим господарським судом справи у відсутність відповідача, що свідчить про недотримання судом принципу змагальності сторін, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому в п. 3.9.1. цієї постанови зазначається, що у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Матеріали справи містять витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформований станом на 24.07.2013 року, з якого вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є: м. Київ, вул. Ямська, буд. 28 А (а.с.40-41).
Ухвала про порушення провадження у справі №910/12621/13 від 05.07.2013 року так і копія оскаржуваного рішення направлялись судом відповідачеві за вищевказаною адресою рекомендованими листами, отримання яких 15.07.2013 року та 16.08.2013 року уповноваженою особою відповідача підтверджується матеріалами справи (а.с.3, 50).
Таким чином, судом першої інстанції була дотримана процедура належного повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи №910/12621/13, а тому доводи апелянта про порушення судом права останнього на участь у розгляді справи є надуманими.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2013 року у справі №910/12621/13 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі №910/12621/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року у справі №910/12621/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/12621/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Жук Г.А.
Остапенко О.М.
Судове рішення № 33881414, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 30.09.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/12621/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: