Постанова № 33880130, 01.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5765/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача (за довіреністю) Можина О.В.

представника відповідач (за довіреністю) Борисова С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови від 30.04.2013 р. №194, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, в якому просить:

- скасувати постанову в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Вахрушева С.О. від 30.04.2013 р. № 194.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана постанова є незаконною і необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, його права на захист. В.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Вахрушев С.О. неналежним чином розглянув справу, неповно та не об'єктивно встановив обставини у справі, не перевірив правильність та обгрунтованість акту перевірки від 17.04.2013 р. №001105, неправильно оцінив докази, внаслідок чого постановив незаконну постанову про накладення фінансового стягнення.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали повністю та просили його задовольнити.

Представник відповідача/ Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області/ в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача наддав суду письмові заперечення в яких зазначив, що позивач обґрунтовує свій позов тим, що він здійснює реалізацію продукції тільки оптом та не реалізую продукцію безпосередньо споживачам. Зазначене твердження не находить своє відображення у матеріалах перевірки, в яких міститься витяг з ЄДРПОУ у якому зазначено два види діяльності, а саме: 46.42 оптова торгівля одягом та взуттям, 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

Крім того, на виконання припису до акту перевірки № 001105 від 17.04.2013 року, ФОП ОСОБА_1 надав інформацію (вх. № 1394 від 29.04.2013 р.) про усунення недоліків зазначених у акті перевірки, таким чином, визнав порушення законодавства про захист прав споживачів.

Розглянувши надані документи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та представника відповідача, судом встановлено наступне.

Частиною третьою ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи та установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Перевірка проводилась згідно приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженого наказом Держспоживстандарту України №310 від 07.03.2012 року, Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМУ №1177 від 17.08.2002 року.

Відповідно до п.1.3 «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затвердженого наказом Держспоживстандарту України №310 від 07.03.2012 року визначено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Так в судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення № 473 на проведення перевірки від 15.04.2013 р. (а/с. 57), повідомлення про проведення перевірки №447 від 03.04.2013 року (а/с. 58), плану проведення перевірок на 2-й квартал 2013 року.

17.04.2013 року проведено планову перевірку павільйону № 4626 (ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1).

За результатами перевірки складений акт № 001105 від 17.04.2013 року, яким встановлена реалізація швейних та трикотажних виробів дівочих, які не відповідають вимогам нормативних документів, а саме: ДСТУ 4519:2006 за маркуванням, через відсутність інформації про дату виготовлення, найменування виробу, найменування та місцезнаходження виробника, а також відсутня інформація про правила та умови ефективного та безпечного використання продукції, чим відмовлено споживачам у необхідній, доступній, достовірній та своєчасній інформації про продукцію, а отже, порушено ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 10, 14, 16 "Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарам", затвердженими наказом Мінекономіки України № 104 від 19.04.2013 року. За результатами перевірки винесено припис, яким зобов'язано надати письму інформацію про усунення порушень згідно чинного законодавства до 30.04.2013 року (а/с. 59-61).

29.04.2013 р. ОСОБА_1 надав інформацію, в якій вказав, що товар знятий з реалізації і повернутий постачальнику.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з такого.

Фізична особи - підприємця ОСОБА_1 зареєстрований у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 07.10.1999р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а/с. 8).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.07.2013 р. дані про основний вид економічної діяльності: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям (а/с. 9).

Крім того, у свідоцтві платника єдиного податку НОМЕР_2, видане 05.06.2012 р., у графі 7 (Вид або види господарської діяльності): 46.42 - оптова торгівля одягом та взуттям (а/с. 10).

Також інформація про вид господарської діяльності, яка здійснюється позивачем, підтверджується довідкою ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 1191/17-02 від 29.07.2013 р.(а/с. 11), де відображеновид діяльності - оптова торгівля одягом та взуттям.

В свою чергу відповідачем у Акті перевірки № 001105 від 17.04.2013 року, встановлена наявність швейних та трикотажних виробів дівочих, які не відповідають вимогам нормативних документів, а саме: ДСТУ 4519:2006 за маркуванням, через відсутність інформації про дату виготовлення, найменування виробу, найменування та місцезнаходження виробника, а також відсутня інформація про правила та умови ефективного та безпечного використання продукції. При цьому Акт та матеріали перевірки не містять доказів роздрібної торгівлі цими виробами.

ФОП ОСОБА_1 29.04.2013 р. надав письмову Інформацію на адресу керівника інспекції, в якій вказав, що товар без належного маркування вказаний у Додатку № 7 до акту, знятий з реалізації і повернутий постачальнику (копія накладної від 20.04.2013 р) (а/с. 68). Вказана інформація зареєстрована за вхід. № 1394 від 29.04.2013 р. в Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

В.о. начальника інспекції Вахрушевим С.О. винесено Постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 194 від 30.04.2013 р., якою накладений штраф у розмірі 18 391, 20 коп.(а/с. 70).

Суд звертає увагу, що відповідачем по справі вказано на порушення п.п. 10, 14, 16 «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарам», затвердженим наказом Мінекономіки України № 104 від 19.04.2013 року, тоді як судом встановлено, що відповідачем не доведено факту здійснення роздрібної торгівлі позивачем.

Приписами «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», затвердженого Постановою КМУ від 15 червня 2006 р. № 833, встановлено, що торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

Суб'єкт господарювання може мати: торговельні об'єкти оптової торгівлі, складське приміщення або мережу складів - для провадження оптової торговельної діяльності; роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу - для провадження роздрібної торговельної діяльності; мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо) - для здійснення ресторанного обслуговування.

Торговельними об'єктами у сфері оптової торгівлі є: склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний); магазин-склад.

Згідно п.4.5 Національного стандарту України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення», оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач здійснює, саме цей вид економічної діяльності у сфері товарообігу, і не має відношення до роздрібної торгівлі, як зазначено відповідачем у Акті перевірки.

Також в судовому засіданні встановлено, що на підставі договору оренди торгового об'єкту (а/с. 13) позивач орендує два контейнери ємкістю 20 т кожен, які є складами, і в яких здійснюється оптова торгівля, згідно п.7 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15 червня 2006 р. № 833.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача у Акті перевірки щодо обов'язкового ведення обліку витрат.

Підпунктами 296.1.1- 296.1.3 ПК України встановлено порядок ведення обліку платниками єдиного податку.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не поширюється на фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, адже згідно з пунктом 1, статті 2 цього Закону його дія поширюється тільки на всіх юридичних осіб, створених згідно із законодавством України, незалежно від них організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Саме тому, що законодавством не передбачено ведення фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку бухгалтерського обліку, і пояснюється необхідність ведення певними платниками єдиного податку - фізичними особами книги обліку доходів, а певними - книги обліку доходів та витрат.

Так, книгу обліку доходів необхідно вести таким платникам єдиного податку:

- фізичними особами - підприємцями, що відносяться до першої групи платників єдиного податку (згідно з підпунктом 1 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу);

- фізичними особами - підприємцями, що відносяться до другої групи платників єдиного податку (згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу);

- фізичними особами - підприємцями, що відносяться до третьої груп платників єдиного податку (згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу), які не є платниками податку на додану вартість.

У даній книзі обліку доходів, на підставі первинних документів, вищезазначені платники єдиного податку відображають отримані ними доходи, що визначаються згідно із статтею 292 цього Кодексу. Відповідно до цього підпункту Кодексу записи в книзі обліку доходів вищезазначені платники єдиного податку ведуть на підставі хронологічного відображення отриманих доходів, зі щоденною періодичністю, за підсумками робочого дня. Саме записи в книзі обліку доходів є основою для визначення результатів господарської діяльності вищезазначених платників єдиного податку та заповнення ними податкової декларації платника єдиного податку за відповідний податковий (звітний) період.

Щодо книги обліку доходів та витрат, то її мають вести лише фізичні особи - підприємці, що відносяться до третьої групи платників єдиного податку (згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу), які є платниками податку на додану вартість.

Отже, ОСОБА_1, як платник єдиного податку другої групи, законодавчо звільнений від обов'язкового ведення обліку витрат, що унеможливлює застосування штрафних санкцій на підставі п.2 та п.7 ч. 1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 50% (30%) від вартості отриманої для реалізації продукції.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, внутрішнє переконання - це вільне від думок інших осіб стійке та внутрішньо обґрунтоване психічне ставлення суб'єкта до казування до якості та кількості необхідних та достатніх елементів, які складають зміст поняття доказу та виступає в якості методу та результа ту оцінки доказів (доказової інформації).

Внутрішнє переконання повинно бути обґрунтованим, визначатися аналізом матеріалів справи, об'єктивними даними. Така обґрунтованість отримує відповідне відображення в постанові суду, якою вирішується публічно-правовий спір по суті.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що постанову в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Вахрушева С.О. від 30.04.2013 р. № 194, винесена з порушенням приписів чинного законодавства України, а отже, заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Вахрушева С.О. від 30.04.2013 р. № 194.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Скасувати постанову в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області Вахрушева С.О. від 30.04.2013 р. № 194.

01 жовтня 2013 року