Постанова № 33880100, 25.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року № 813/1640/13-а

10 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представник позивача Патько Н.Я.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся 01.03.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, щодо нарахування та виплати старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 одноразової та грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей";

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 одноразову та грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач згідно чинного на час звільнення законодавства мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, однак відповідач безпідставно відмовив у її виплаті.

Ухвалою від 03.04.2013 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року ухвалу від 03.04.2013 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та уточнили, просять визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо нарахування та виплати старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХIІ від 09.04.1992 р. та абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції від 04.11.2009 р.) та зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII від 09.04.1992 р. та абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції від 04.11.2009 р.).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у поданому запереченні просить справу розглядати без участі відповідача, проти позову заперечує, оскільки позивач звільнений без права на пенсію, а тому вимога про виплату грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є безпідставною.

Суд заслухав пояснення позивача та представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідно до наказу №303 о/c від 30.09.2010р. (а.с.8) позивача, старшого лейтенанта міліції, інспектора з адміністративної практики батальйону дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ з ОАТ м. Львова та ATI при ГУМВС з 01.10.2010 року звільнено у запас Збройних Сил України на підставі підпункту п. 64 «б» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», - через хворобу. Підставою звільнення є свідоцтво про хворобу № 558 від 14.09.2010 р. (а.с.9).

Після звільнення позивач 20.10.2010 р. звернувся до начальника УДАІ ГУМВС України у Львівській області з письмовою заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», (а.с.15).

У відповідь на вказану заяву відповідач листом № 9/П-20ку від 24.11.2010р. повідомив позивача з посиланням на ч. 1 ст. 9, ст. 12 та ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що виплата одноразової грошової допомоги йому не виплачувалась у зв'язку з тим, що на день звільнення у позивача не було права на пенсію за вислугою років та права на пенсію по інвалідності (а.с.16).

Після встановлення позивачеві третьої групи інвалідності (а.с.14, 24) та його звернення 16.08.2012 року до відповідача за виплатою вихідної допомоги, відповідач листом від 27.08.2012 року (а.с.18) відмовив у її виплаті, оскільки інвалідність позивачеві встановлена внаслідок захворювання, яке пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, а на повторну заяву від 23.10.2012 року відповідач повідомив позивача, що після ґрунтовного вивчення обставин звільнення зі служби, аналізу усіх наявних матеріалів з цього питання, встановлено, що на позивача не розповсюджується дія Законів України "Про внесення змін до деяких законів України" від 18.10.2011 № 3917-V1 та від 08.07.2011 № 3668-V1 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», оскільки позивач на день звільнення з ОВС (01 жовтня 2010 року) не мав права на пенсію та був звільнений до вступу в дію зазначених Законів України, тому, для внесення змін до наказу про звільнення зі служби, в частині нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні, правових підстав немає.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає, згідно преамбули, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04 1992р. N 2262-XII у редакції на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Кабінетом Міністрів України для реалізації положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", прийнято 17.07.1992 р. Постанову N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (у редакції на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), відповідно до п.10 якої, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Системний аналіз вищенаведених положень вказує на те, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується особам, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту, командуванням, лише за умови, що зазначені особи мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено право на довічну пенсію за вислугу років, право на пенсію по інвалідності, право на пенсію в разі втрати годувальника.

Право на пенсію по інвалідності набувають згідно ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відтак вищенаведені норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пов'язують право особи на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з правом особи на пенсію за цим Законом, зокрема правом на пенсію по інвалідності.

В свою чергу право на пенсію по інвалідності виникає в особи у випадку, якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.

Відтак ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ) пов'язує право особи на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби саме з правом особи на пенсію за цим Законом, а не з фактом встановлення інвалідності чи фактом призначення пенсії, оскільки реалізація особою права на призначення пенсії по інвалідності, якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби у часі законом не обмежується.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №558 від 14.09.2010р. (а.с.9), яке зазначено як підстава для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зазначене свідоцтво про хворобу №558 від 14.09.2010р. стало підставою для визначення позивачеві ступеня втрати професійної працездатності згідно довідки від 08.08.2012р. (а.с.14), встановлення позивачеві третьої групи інвалідності (а.с.24) та призначення позивачеві органом Пенсійного фонду з 07.12.2012 р. пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується повідомленням від 23.11.2012р. (а.с.112).

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ позивач мав право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби, яке слугувало підставою для звільнення і яке у подальшому спричинило встановлення інвалідності та призначення пенсії по інвалідності), а відповідно мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Та обставина, що призначення пенсії позивачеві відбулося у 2012 року, жодним чином не впливає на право позивача на пенсію, яке виникло у нього на час звільнення у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби, оскільки закон пов'язує виплату допомоги саме з правом особи, яка звільняється, на пенсію, а не датою оформлення пенсії по інвалідності, яка не може збігатися з датою звільнення, оскільки призначенню пенсії передує період встановлення інвалідності.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо нарахування та виплати старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (в редакції від 27.04.2010 р.) та абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції від 04.11.2009 р.)

3. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (м. Львів вул. Григоренка 3, код в ЄДРПОУ 08592247) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (в редакції від 27.04.2010 р.) та абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції від 04.11.2009 р.).

4. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2013 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.