Постанова № 33879976, 23.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2425/13-а

23 вересня 2013 року 12год. 45хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання протиправними та скасування рішень ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання протиправними та скасування рішень №№131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156 від 31.01.2013 року та №№66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74 від 12.02.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року порушено справу № 9/15 про банкрутство Відкритого Акціонерного Товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" (вул. Б.Хмельницького, 19, смт. Квасилів, Рівненського р-ну, ЄДРПОУ 05495393), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року по справі № 9/15 про банкрутство ВАТ "КЗКУ" було введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В.

Абзацом 3 п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, на підставі яких здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Позивач зазначає, що всі поточні страхові внески ним сплачено, а нарахування відповідачем та стягнення штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату порушує вимоги мораторію. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив з тих підстав, що частина 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За несплату (неперерахування) несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-УІ).

На суми недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-УІ та п. 7.5 Інструкції № 21-5).

Оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та пені винесені за період з червня 2010-грудень2012 року, тобто дана заборгованість є поточною.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області 07.06.2010 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція що діяла на момент порушення провадження справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в даному випадку до 07.06.2010р.).

Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, є поточними вимогами.

За таких обставин, на думку відповідача, штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків(поточної заборгованості) були нараховані правомірно та підлягають стягненню, а відтак, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В матеріалах адміністративної справи наявні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07 червня 2010 року порушено справу № 9/15 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" (вул. Б.Хмельницького, 19, смт. Квасилів, Рівненського р-ну, ЄДРПОУ 05495393), введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року по справі № 9/15 про банкрутство ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" було введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Ткачука Д.В.

З картки особового рахунку платника єдиного внеску - позивача вбачається, що за період з 21.06.2010 року по грудень 2012 року у позивача була заборгованість по сплаті єдиного внеску, яку він частково погашав регулярними платежами, однак, незважаючи на це, заборгованість зберігалась. На цій підставі, відповідачем щодо позивача було винесено оскаржувані рішення про застосування до ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція що діяла на момент порушення провадження справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (в даному випадку до 07.06.2010р.).

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов"язань та зобов"язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові зобов'язання, які виникають після порушення провадження справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) передбачено, що протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, на підставі яких здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов"язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Згідно з ч.6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

При цьому встановлений ч.6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент порушення провадження у справі про банкрутство) перелік випадків, коли дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів є вичерпним.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року, від 12 березня 2013 року

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування Управлінням ПФУ в Рівненському районі штрафних санкцій до позивача є безпідставним, які нараховані за період червень 2010 року-грудень 2012 року та такими, що суперечать меті Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст.94 КАС України, сплачений позивачем судовий збір присуджується на його на його користь.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління ПФУ в Рівненському районі №№131,132,133,134,135,136,137,138,139,140,141,142,143,144,145.146,147,148,149,150,151,152,153,154,155,156 від 31.01.2013 року та рішення №№ 66,67,68,69,70,71,72,73,74 від 12.02.2013 року.

Присудити на користь позивача Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1137,38грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.