Рішення № 33877982, 02.10.2013, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2048/13-ц

Провадження №2/713/737/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2013 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Пилипюка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення.

В позові вказував, що 21.02.2008 року між ними та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVVWGА00000014, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 30000,00 доларів США, зі сплатою 12.00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.02.2018 року.

ОСОБА_2 належним чином зобовязання не виконав і у звязку з чим, станом на 15.08.2013 року заборгованість становить 56219,72 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.08.2013 року складає 449195,55 грн. в тому числі: 21615,82 доларів США заборгованість за кредитом, 16335,77 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 483,54 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом, 15077,66 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, 31,29 долар США штраф (фіксована частина), 2675,64 долари США штраф (процентна складова).

Зазначав, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 21.02.2008 року укладено договір іпотеки №СVVWGА00000014, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 109,10 кв.м, житловою площею 69,00 кв.м, який розташований по вул. Шевченка, 438 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області і належить їй на підставі свідоцтва про право власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 227250,00 грн.

Посилався на ст.6 ЗУ «Про іпотеку» договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, яка належить відповідачу на праві власності на підставі документу, зазначеного у договорі іпотеки.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGА00000014 від 21.02.2008 року в розмірі 56219,72 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.08.2013 року складає 449195,55 грн. звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 106,10 кв.м, житловою площею 69,00 кв.м та земельну ділянку площею 0,08 га, які розташовані за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, с. Мілієве, вул. Шевченка, 438, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, в адресованому суду клопотанні просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обємі, у разі неявки відповідача, яка належним чином повідомлена просила провести заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про місце, день та годину слухання справи, причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 21.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVVWGА00000014, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30000,00 доларів США на споживчі цілі, зі сплатою 12,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.02.2018 року.

В забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту №CVVWGА00000014 з відповідачем ОСОБА_1 21.02.2008 року укладено договір іпотеки №CVVWGА00000014, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння, яке складається в цілому з: житлового будинку загальною площею 47,60 кв.м, житловою площею 14,50 кв.м та житловий будинок загальною площею 61,50 кв.м, в тому числі житловою площею 54,50 кв.м з належними до них надвірними будівлями та господарськими спорудами, яке розташоване по вул. Шевченка, 438 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області і належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Міліївською сільською радою Вижницького району Чернівецької області 18.02.2008 року на підставі рішення №14 від 06.02.2008 року, зареєстрованого у Вижницькому РБТІ 18.02.2008 року в реєстрову книгу №13, стор.215 за реєстровим №3697 та внесеного до Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.02.2008 року за реєстраційним номером обєкта нерухомого майна 22163754. Сторони у п.35.5 договору іпотеки визначили, що вартість предмету іпотеки становить 227250,00 грн.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Частиною 1 ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем своїх зобовязань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору №CVVWGА00000014 від 21.02.2008 року щодо строків погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 15.08.2013 року становить 56219,71 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.08.2013 року складає 449195,55 грн. в тому числі: 21615,82 доларів США заборгованість за кредитом, 16335,77 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 483,54 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 15077,66 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, 31,29 доларів США штраф (фіксована частина), 2675,63 доларів США штраф (відсоток від суми заборгованості).

Відповідно до приписів ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №30.1.0.0/2-292 від 27.06.2013 року направлена відповідачу та третій особі, однак у передбачений тридцятиденний строк ними не виконана.

Частина 1 статті 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Згідно ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, суд вважає, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, розташований по вул. Шевченка, 438 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги позивача, про звернення стягнення на земельну ділянку, то суд вважає, що в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки як вбачається з п.35.4. договору іпотеки предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,08 га, яка знаходиться у користуванні іпотекодавця, що підтверджується довідкою Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 20.02.2008 року №419. На використання земельної ділянки або її частини обмежень (обтяжень) не встановлено, а доказів того, що вказана земельна ділянка належить саме відповідачу - суду не представлено.

Що стосується вимоги про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у житловому будинку, розташованому по вул. Шевченка, 438 в с. Мілієве, то суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.109 ЖК УРСР виселення з займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ Про іпотеку, встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Статтею 39 ЗУ Про іпотеку передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 ЗУ Про іпотеку зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2, 3 ст.40 ЗУ Про іпотеку встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України Про іпотеку.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №30.1.0.0/2-292 від 27.06.2013 року направлена відповідачу, однак у передбачений тридцятиденний строк нею не виконана.

На запит суду виконавчий комітет Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області довідку про склад сімї та реєстрацію осіб у житловому будинку, розташованому по вул. Шевченка, 438 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області суду не надав у звязку з чим суд приходить до висновку, що лише відповідач підлягає виселенню з житлового будинку, який є предметом іпотеки, оскільки інших осіб, які там можливо проживають чи зареєстровані судом не встановлено.

Що стосується вимоги про зняття відповідача та членів її сім'ї чи інших осіб з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, то суд вважає, що вона є зайвою, оскільки факт виселення є підставою для зняття відповідача з реєстрації в примусовому порядку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесених ними судових витрат у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.33, 35, 38-40 ЗУ Про іпотеку , ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст. 526, 530, 536, 575, 589-591, 610, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGА00000014 від 21.02.2008 року в розмірі 56219,72 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15.08.2013 року складає 449195,55 грн. звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 109,10 м.кв., житловою площею 69,00 м.кв., який розташований за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, с. Мілієве, вул. Шевченка, 438, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового будинку, що розташований по вул. Шевченка, 438 в с. Мілієве Вижницького району Чернівецької області.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Мілієве, вул. Шевченка, 438, Вижницького району Чернівецької області на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО 305299 судовий збір в сумі 3441,00 грн. та 229,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_3