Рішення № 33877347, 25.09.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 736/716/13-ц Провадження № 22-ц/795/1838/2013 Головуючий у I інстанції - Корх О. І. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Висоцької Н.В., Смаглюк Р.І.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представника апелянта Рожка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

В травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 51704 грн. 53 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між банківською установою та ОСОБА_3 24 липня 2008 року був укладений кредитний договір на суму 4562 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 липня 2010 року. Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16 квітня 2013 року виникла заборгованість в сумі 61704,53 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. За умовами договору поруки у разі порушення боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; розмір відповідальності поручителя становить 10 000 грн.

Заочним рішенням Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 7124 грн. 28 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у відшкодування судових витрат 712, 42 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржуване рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та ухвалено з порушенням норм матеріального права. Представник апелянта зазначив, що суд послався на значне перевищення розміру неустойки над розміром збитків, але умовами укладеного договору, який підписаний сторонами, визначений розмір відповідальності за порушення зобов'язань, а суд не мотивував, які виняткові обставини існують для звільнення боржника від сплати неустойки. Крім того, законодавчо передбачена можливість лише зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити особу від її сплати.

Апеляційна скарга містить також посилання на те, що відповідачі не заявляли клопотання про застосування строку позовної давності, а відповідно до умов надання споживчого кредиту фізичним особам, який укладено між сторонами, строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом винагороди, неустойки встановлений тривалістю у 5 років, чого судом враховано не було.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 належним чином зобов'язань за кредитним договором не виконувала, а тому заборгованість по тілу кредиту, заборгованість по процентам за користування кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом було стягнуто солідарно з позичальника та поручителя в межах його відповідальності. Відмову в задоволенні частині вимог позивача про стягнення пені та штрафу суд мотивував тим, що, розмір неустойки значно перевищує розмір завданих банку збитків і позивачем пропущений строк звернення до суду по цих вимогах.

З заочним рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 24 липня 2008 року був укладений кредитний договір на суму 4562 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 липня 2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки. Розмір відповідальності поручителя становить 10 000 грн. (а.с. 4-5).

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку банківської установи становить 61704,53 грн. (а.с. 9).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 6.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості, але не менше 1 гривні (а.с. 7-8).

Зазначеними умовами передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми заборгованості.

Приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні неустойки повністю, оскільки законодавчо така можливість йому не надана.

З розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що заборгованість по укладеному кредитному договору станом на 16 квітня 2013 року становить 61704,53 грн., яка складається: 4562 грн. - заборгованість за кредитом; 225,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2326,62 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 51175,75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 2914,5 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, розмір визначеної договором неустойки, на думку колегії суддів, значно перевищує розмір збитків, завданих банку невиконанням зобов'язань з боку ОСОБА_3, а отже його слід зменшити до розміру існуючої у відповідача заборгованості за кредитом (з урахуванням нарахованих штрафів), а саме до 10528,78 грн.

Не беруться до уваги твердження апелянта з приводу того, що заборгованість за кредитом за своєю сутністю не являється збитками в розумінні положень ст. 22 Цивільного кодексу України, а тому не підлягають застосуванню норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що банк не одержав дохід, на який розраховував і який би одержав у випадку належного виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, а отже ця позиція є довільним тлумаченням права з боку позивача.

Крім цього, є хибним висновок районного суду про застосування строків позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки та штрафів.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому, ч. 1 ст. 259 цього Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а договір про це має бути укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір, за яким стягується заборгованість, складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), («Стандарт»), Тарифів. Пунктом 6.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам встановлені терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором, а саме, тривалістю у 5 років. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 висловила згоду на укладення саме такого кредитного договору, скріпивши особистим підписом Заяву позичальника наступного змісту: «Я згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), («Стандарт»), Тарифами складає між мною та Банком кредитно-заставний договір.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вимоги закону щодо укладення договору про збільшення строку позовної давності та вільності сторін у визначенні умов договору, банком дотримані і висновок суду про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом в частині стягнення неустойки та штрафів не відповідає обставинам справи.

Статтею 554 ЦК України та п.п. 2, 4 укладеного договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Розмір відповідальності поручителя становить 10 000 грн.

Приймаючи рішення про відмову в частині задоволення вимог про стягнення вищевказаної суми відповідальності, суд першої інстанції не врахував дані положення.

Враховуючи невідповідність висновків районного суду обставинам справи, допущення порушень у застосуванні норм матеріального права, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, крім суми боргу, суми штрафів на неналежне виконання відповідачем зобов'язань та зменшений розмір неустойки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11057 (одинадцять тисяч п'ятдесят сім) грн. 56 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» у відшкодування судових витрат по 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. з кожної.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: