Рішення № 33876808, 01.10.2013, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1755/13-ц

Провадження № 2/307/1090/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю представника позивача Коссей О.М.

відповідача та представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» де третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ОТП Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник позивача у позовній заяві посилається на те, що 30.01.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ML-804/007/2008, згідно якого відповідачка отримала у банку кредит у розмірі 37000 Швейцарських франків. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-804/007/2008 від 30.01.2008 р., із змінами та доповненнями, згідно якого останній зобов'язався перед банком у випадку невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язання, протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати зобов'язання на його користь. У порушення п. 1.5.1. кредитного договору ОСОБА_3 не здійснювала відповідні платежі, що призвело до простроченої заборгованості. Банком було надіслано відповідачам вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, проте вимоги ними були проігноровані. Станом на 16.04.2013 р. заборгованість відповідачів складає 21300.58 Швейцарських франків, що становить 183344.79 грв., яка складається із залишку заборгованості за кредитом у сумі 19577 Швейцарських франків, що становить 168515.83 грв., процентів за користування кредитними коштами у сумі 1304.16 Швейцарських франків, що становить 11225.55 грв. та пені за прострочення виконання зобов'язань у сумі 3603.41 грв. Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь банку 183344.79 грв. заборгованості та суму судових витрат.

Ухвалою судді Тячівського районного суду від 30 вересня 2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» де третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним об'єднано у одне провадження зі справою за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не оспорюючи факту отримання ними коштів у сумі 37000 Швейцарських франків за кредитним договором № ML-804/007/2008 від 30.01.2008 році, укладеним з ЗАТ «ОТП Банк» просять суд визнати недійсним цей кредитний договір та договір іпотеки № РML-804/007/2008 від 30.01.2008 р., зобов'язати приватного нотаріуса Тячівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження нерухомого майна, звільнити їх від сплати судового збору, а судові витрати пов'язані з даним судовим процесом покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивують тим, що ЗАТ «ОТП Банк» при укладенні 30.01.2008 року кредитного договору не мав права здійснювати валютні операції, а саме видавати кредит у іноземній валюти, так як згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а також не мав відповідної ліцензії на здійснення таких операцій. Крім цього вважають, що зростання вартості валюти Швейцарських франків за період з моменту укладення кредитної угоди до моменту звернення в суд з позовом, є істотною зміною умов договору, таким чином використання банком Швейцарських франків як предмету кредитування за споживчим кредитом, є обставиною, що значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій. У порушення ч.2 ст. 207 ЦК України кредитний договір та усі пов'язані з його укладенням документи підписувалися банківськими працівниками, представниками Тячівського відділення ЗАТ «ОТП Банк», які не мали на те відповідних повноважень, в зв'язку з чим кредитним договором та договором іпотеки, порушено їх право власності на майно, що передано в іпотеку. Крім того, Маринець стверджує, що він не підписував додаток № 2 до договору поруки від 03.02.2010 р., так як на примірнику договору, який знаходиться у нього його підпис відсутній.

Представник позивача у судовому засіданні пред'явлені ПАТ «ОТП Банк» до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві та повністю заперечив пред'явлені банку позовні вимоги пояснивши, що вони є безпідставними і ґрунтуються лише на припущеннях, на що подав суду письмові заперечення, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач та представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги банку не визнав та підтримав свій позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання будучи належним чином повідомленою не з'явилася, причин неявки суду не повідомила.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити повністю, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 30.01.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», яке змінило своє найменування на ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-804/007/2008, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 37000 Швейцарських франків на споживчі цілі, з річною базою нарахування процентів - 360 календарних днів у році та датою остаточного повернення кредиту 30.01.2013 року. З метою забезпечення виконання позивачкою зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки SR-804/007/2008 від 30.01.2008 р. Згідно п.п. 1.1., 1.2. цього договору поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Пунктами 3.1., 3.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи частині, поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора. Взяті на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки ОСОБА_3 не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість по кредиту та по відсотках за користування ним. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 16.04.2013 року за ОСОБА_3 рахується загальна заборгованість у сумі 20881.95 Швейцарських франків, що згідно курсу НБУ еквівалентно 179741.38 грв. (1 Швейцарський франк = 8.6075 грв.), яка складається із залишку заборгованості за кредитом у сумі 19577 Швейцарських франків та відсотків за користування кредитом у сумі 1304.16 Швейцарських франків. Крім того, відповідно до п. 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, яка сплачується додатково до прострочених сум. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань відповідачці нарахована пеня у сумі 3603.41 грв. Отже загальна заборгованість за кредитним договором складає (179741.38 + 3603.41 =) 183344.79 грв.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доводи позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як підстави визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним на те, що підписання кредитного договору № ML-804/007/2008 від 30.01.2008 року та усіх інших пов'язаних з його укладенням документів, було здійснено банківськими працівниками представниками Тячівського відділення ЗАТ «ОТП Банк», які не мали на те відповідних на це повноважень, а також те, що ЗАТ «ОТП Банк» на момент укладення договору не мав права здійснювати кредитування у іноземній валютні, не доведено жодним доказом і спростовано в судовому засіданні письмовими запереченнями представника ПАТ «ОТП Банк» та матеріалами справи (т.1 а.с. 179-181).

Згідноч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Окрім цього за положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні. Відповідно до статті 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відповідно до статті 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України. Чинним законодавством не установлено і межі термінів, і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та видачу генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Оскільки ПАТ "ОТП Банк" як фінансова установа в установленому законом порядку отримав 8 листопада 2006 року в НБУ банківську ліцензію № 273 від 02.03.2008 року, дозвіл N 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, то суд вважає, що застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагається.

За таких обставин суд вважає, що з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» слід стягнути 183344.79 грв. боргу солідарно. Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України з них слід стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 1948.15 грв. сплачені при поданні позовної заяви до суду.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» сто вісімдесят три тисячі триста сорок чотири гривні 79 коп. та одну тисячу дев'ятсот сорок вісім гривень 15 коп. судових витрат солідарно.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» де третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки не дійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.