Рішення № 33876725, 24.09.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/5328/13ц Провадження № 2/107/1698/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді - Захарової К.П.

при секретарі - Дружиніної К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» про розірвання договорів, застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення сплачених за договором грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Керченського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» про розірвання договорів, застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення сплачених за договором грошових коштів, мотивуючи вимоги тим, що 07 грудня 2009 року між сторонами укладений договір пайової участі в будівництві № 2559/363 - 193 (р), згідно до умов якого вони домовились на підставі об'єднання вкладів спільно діяти для досягнення спільної мети - будівництва багатофункціонального комплексу за адресою: м. Керч Адміралтейський проїзд. Позивач вніс на рахунок відповідача пай в повному обсязі у сумі - 61200 доларів США, відповідно до умов додаткової угоди від 17.12.2009 року. Однак відповідач свій обов'язок щодо здійснення будівництва та передачі у власність позивача торгівельного приміщення стр. № 59 «А» загальною проектною площею 59 м2, та приміщення стр. № 61 «А» загальною проектною площею 14 м2. Окрім того позивач зазначає, що ним був укладений 19.04.2011 року договір № 0193/363-201 (р), предметом якого також є об'єднання вкладів з метою досягнення спільної мети - будівництва багатофункціонального комплексу за адресою: м. Керч Адміралтейський проїзд. Позивач внесла на рахунок відповідача пай в повному обсязі у сумі - 19 800 доларів США. І у свою чергу повинна була отримати у власність торгівельне приміщення стр. № 78 «Б» загальною проектною площею 22 м2. Однак відповідач за цім договором покладених на нього зобов'язань не виконав.

Позивач зазначає, що вона у відповідності до п.5.2. договорів звернулася 25.04.2013 року до відповідачів з повідомленням про розірвання договору, на яке вони мотивованої відмови їй не надіслали, через що позивач вважає договір між сторонами розірваним, і що у відповідності до п.3.9. договору надає їй право на грошову компенсацію у розмірі фактично внесених паїв. Правило ч.2 п. 5.2. Договорів, за яким грошова компенсація пайовику виплачується після укладення договору з новим пайовиком на будівництво об'єкту в день внесення новим пайовиком пайового внеску, позивач просить визнати недійсним, оскільки воно порушує конституційне право особи володіти, користуватись та розпоряджуватись своєю власністю та ця частина договору є нікчемною з моменту укладення. З наведеного позивач просила суд визнати недійсним укладені між сторонами договори про пайову участь у будівництві № 2559/363-193(р) від 07.12.2009 року та додаткову угоду до нього від 17.12.2009 року, договір пайової участі у будівництві № 0193/363 - 201 (р) від 19.04.2011 року, застосувати наслідки нікчемності правочину до частини другої (абзац другий) пункту 5.2 договору пайової участі у будівництві № 2559/363-193 (р) від 07.12.2009 року, застосувати наслідки нікчемності правочину до частини другої (абзац другий) пункту 5.2 договору пайової участі у будівництві № 0193/363- 201 (р) від 19.04.2011 року, Сягнути з відповідача ТОВ «Будівельна компанія Консоль-строй ЛТД» на її користь сплачені нею грошові кошти за договором пайової участі у будівництві 2559/363-193 (р) від 07.12.2009 року у розмірі 489 171 грн. 60 коп., за договором про пайову участь № 0193/363 - 201 (р) від 19.04.2011 року у розмірі 158 261 грн. 40 коп., а усього 647 433 грн., а також судові витрати.

Позивач, будучі належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явився, від її представника за довіреністю ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності (а.с. 34), надійшла заява у якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, будучі належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, свого представника для участі у праві не направив, причин неявки не повідомив.

Керуючись вимогами ст.. ст.. 224-226 ЦПК України суд за наявності згоди представника позивача вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2009 року між сторонами був укладений договір пайової участі в будівництві № 2559/363 - 193 (р), за яким вони зобов'язались без створення юридичної особи на підставі об'єднання своїх пайових вкладів спільно діяти для досягнення спільної мети : проектування, будівництво та введення в експлуатацію багатофункціонального комплексу по Адміралтейському проїзду у м. Керчі, часткою пайовика яка підлягає виділенню у натурі після закінчення будівництва є - торгівельне приміщення стр. № 59 «А» на другому поверсі проектною площею 54 м2 у блоці № 1 та торгівельне приміщення № 61 «А» на третьому поверсі загальною проектною площею 14 м2 у блоці №1 (а.с. 11-14).

За положеннями п.п.1.2.,1.3 та п. 3.6.1. Договору строк закінчення будівництва та виділення в натурі частки пайовика - IV квартал 2011р. Додатковою угодою від 07.12.2009 року була уточнена сума паю та визначені строки та порядок його внесення (а.с.15).

Письмовими доказами по справі підтверджується, що позивач обов'язки за договорами виконав, вніс повну суму паю на рахунок відповідача. (а.с.16-18, 23 ).

Окрім того 19.04.2011 року між сторонами був укладений договір № 0193/363 - 201 (р) предметом якого е спільна діяльність без створення юридичної особи на підставі об'єднання своїх пайових вкладів спільно діяти для досягнення спільної мети : проектування, будівництво та введення в експлуатацію багатофункціонального комплексу по Адміралтейському проїзду у м. Керчі, при цьому часткою пайовика у натурі після закінчення будівництва відповідно до п. 3.6.1 цього договору є - торгівельне приміщення стр. № 78 «б» на третьому поверсі проектною площею 22 м2 у блоці 1 (а.с. 19 - 22)

Відповідач зобов'язання, покладені на нього договором не виконав, будівництво багатофункціонального комплексу на час розгляду справи не завершено, частка позивача в натурі не виділена.

Порядок зміни та розірвання договору врегульований в Розділі 5 Договору, пункт 5.2. якого передбачає, що у разі подання пайовиком впродовж 10 днів після закінчення строк виділу натурі об'єкту заяви про свою відмову від виконання договору за причини неможливості виділу частки пайовика до запланованого строку закінчення будівництва та не направлення фірмою вмотивованої відмови від розірвання договору впродовж 30 календарних днів з дня отримання заяви пайовика, учасники визнають договір розірваним без складання додаткової угоди.

У відповідності до вказаних положень договору позивач надіслав відповідачеві повідомлення від 25.04.2013 року, у яких зазначив про невиконання відповідачем умов договору щодо закінчення будівництва ні у 4 кварталі 2011 року, а ні у 4 кварталі 2012р., заявив вимогу про передачу йому у власність іншого рівноцінного майна, а у разі відсутності такого майна перерахувати на його рахунок компенсацію вартості частки в розмірі 81 000 доларів США . (а.с. 24-25).

Відповідач зі свого боку відповіді на вказану заяву позивачу не надіслав.

Вирішуючи спір між сторонами, суд керується вимогами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України , наданих в Постанові Пленуму від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ( далі - Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9).

В силу ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 1130, ч.2 ст. 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність, який саме й укладений між сторонами спору, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, для вирішення спору, що виникли між сторонами договору, насамперед застосуванню підлягають положення договору, укладеного між ними.

Дослідивши вищенаведені обставини суд доходить висновку, що оскільки позивачем виконано процедуру розірвання договору, передбачену п. 5.2. договору, своєчасно надіслано відповідачеві заяву відповідного змісту, а відповідач у визначений договором строк мотивованої відмови позивачеві не надіслав, суд погоджується з позицією позивача, що в такому разі договори пайової участі у будівництві № 2559/363 - 193 (р) від 07.12.2009 року та № 0193/363 - 201 (р) від 19 квітня 2011 року вважаються розірваними.

Вимагаючи визнати частину (абзац) другу п. 5.2. договорів недійсним, позивач посилається на положення ст.ст. 203,215,228 ЦК України, у зв'язку з чим суд, який у відповідності до ст. 11 розглядає справу у межах позовних вимог, перевіряє обґрунтованість цієї правової позиції позивача та доходить наступних висновків.

Частиною (абзацом) другим п. 5.2. Договору встановлено, що пайовику виплачується грошова компенсація в розмірі фактично внесеного ним паю після укладення фірмою договору з новим пайовиком на будівництво об'єкту , в день внесення новим пайовиком пайового внеску в розмірі , достатньому для виплати пайовику компенсації.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України. У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України, недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Зміст частини договору, яку позивач просить визнати недійсною, зводиться до того, що після розірвання договору право пайовика отримати свій грошовий пай пов'язується з настанням обставин, які залежать від волі відповідача та невизначеної третьої особи без будь-яких гарантій настання таких обставин, без обмеження строку очікування настання таких обставин, тощо. Фактично цією частиною договору визначено, що у разі ухилення відповідача від укладення пайового договору з новим пайовиком, відсутності бажання третіх осіб на укладення такого договору, а також укладання з новим пайовиком договору, яким буде передбачено меншу вартість пайового внеску, позивач взагалі позбавлений можливості будь-коли в часі отримати компенсацію внесеного грошового паю.

Оцінивши зміст спірної частини договорів на підставі вищенаведених правових норм, суд погоджується з позицією позивача, що це положення договорів є нікчемним, оскільки воно суттєво порушує права позивача, визначені Конституцією та Законами України, щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю (грошовими коштами) , ставлять можливість реалізації ним своїх прав у залежність від обставин, настання яких взагалі не залежить від його волі, порушує принцип рівності прав сторін договору. Отже, в силу ст. 215 ЦК України визнання цієї частини договору недійсним в такому разі не вимагається.

Приймаючи до уваги, що суд погодився з позицією позивача, що на час його звернення до суду договори між сторонами є розірваним, визнавши нікчемність частини (абзацу) другого п. 5.2. Договору, суд не знаходить підстав для ухвалення рішення про недійсність цієї частини договору .

Вимога позивача про стягнення з відповідача сплачених за договорами грошових коштів підлягає задоволенню на підставі наступного.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Суд вважає правильною позицію позивача стосовно валюти грошового стягнення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, за ч.1 ст. 533 ЦК України зобов'язання повинно бути виконане в гривнях, відповідні положення закріплені й в договорі сторін.

Визначаючи конкретну суму стягнення у національній валюті, суд виходить з того, що згідно з ст. 1 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Статтею 36 зазначеного Закону встановлено, що НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Оскільки сума стягнення позивачем визначена в гривні , її розрахунок ним здійснений на підставі офіційного курсу валют, суд погоджується з визначеним позивачем розміром стягнення та ухвалює рішення про стягнення з відповідача 647 433 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,57, 60, 61,88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» про визнання договорів частково недійсними та стягнення сплачених за договором грошових коштів, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» ( м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, МФО 324786, ОКПО - 20676633, ІНН - 206766301094) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 647 433 (шістисот сорок сім тисяч чотириста тридцять три) грн., судові витрати у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.. , а всього стягнути 677 874 грн. (шістисот сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят чотири грн)

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення , заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст заочного рішення складений 03 жовтня 2013 року

Суддя /підпис/ Захарова К.П.

З оригіналом згідно: Суддя -