Ухвала суду № 33875124, 25.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р.Справа № 2-а-5702/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом Дочірного підприємства «KAZAMETA-Україна» Приватного підприємства «Лаона» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (правонаступник ДПІ - у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

18.11.2011 року ДП « Каzамета - Україна» ПП «Лаона» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Херсоні (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2011 року №000399150 та №0004001501.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що висновок відповідача щодо завищення ним від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 173000 грн., задекларованого згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, не відповідає діючому законодавству, оскільки визначено право платника на включення до інших витрат ІІ кварталу 2011 року суми від'ємного значення, сформованої за підсумками І кварталу 2011 року, в повному обсязі без обмежень, у тому числі від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло станом на 01.01.2010 року. На підставі вказаних обставин, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 173000 грн. та визначення грошового зобов'язання за вказаним податком в сумі 39 790 грн. є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року (ухваленою в порядку письмового провадження) адміністративний позов ДП «Каzамета - Україна» ПП «Лаона» задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0003991501 від 27.10.2011 року щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 173000 грн. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0004001501 від 27.10.2011 року щодо визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 39 790 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м. Херсоні 22.02.2012р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначав, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року і прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Згідно довідки з ЄДРПОУ №435558 від 21.06.2011 року, позивач - Дочірнє підприємство «Каzамета - Україна» ПП «Лаона» зареєстровано, як юридична особа 21.11.2000 року.

18.10.2011 року працівниками ДПІ на підприємстві позивача була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої встановлено заниження ДП «Каzамета - Україна» грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 39 790 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередній звітний період в сумі 173 000 грн., про що складено акт перевірки від 20.10.2011 року №3531/15-1/31220916.

Підставою для вказаного висновку ДПІ слугувало відображення позивачем в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-й квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередній звітний період в сумі 173000 грн., яка складає збитки 2009 року. Вказані дії позивача, на думку податкового органу, є порушенням п.3 підр.4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 року №114 відображається від'ємне значення об'єкта оподаткування лише І-го календарного кварталу 2011 року.

В подальшому, на підставі пп.54.3.2. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, уповноваженою особою ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003991501 від 27.10.2011 року, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 173 000 грн., та №0004001501 від 27.10.2011 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 39 790 грн.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем рішень, а також з того, що позивачем доведена правомірність формування свого податкового кредиту, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх правильними і обгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 року визначаються розділом ІІІ «Податок на прибуток» Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Крім того, відповідно до п.1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення», вказаний розділ цього Кодексу застосовується під час здійснення розрахунків з бюджетом, починаючи з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та згідно розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. втрачає чинність відповідно з 01 квітня 2011 року).

Таким чином, аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. регулювалися саме Законом України №334/94-ВР, а починаючи з 01.04.2011р. - положеннями Податкового кодексу України.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з відображенням ДП «Каzамета - Україна» в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-й квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації суму 173000 грн., яка складає частково від'ємне значення об'єкта оподаткування І-го кварталу 2011 року і виникла за наслідками діяльності товариства за 2009 рік, що на думку податкового органу, не узгоджується з дослівним тлумаченням положень п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Судом 2-ї інстанції встановлено, що позивач подав до ДПІ декларацію з податку на прибуток за І-й квартал 2011 року №9003088261 від 10.05.2011р. та уточнюючий розрахунок від 29.06.2011 року №9004412902, згідно яким визначив по рядку 04.9 декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року» суму 268 0582 грн., у тому числі суму 2 652 249 грн., яка виникла станом на 01.01.2010 року та складає збитки 2009 року.

09.08.2011 року позивач подав до ДПІ декларацію з податку на прибуток за ІІ-й квартал 2011 року №9006479775, в якій по коду рядка 06.6 визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 173000 грн.

Як видно з письмового пояснення головного бухгалтера ДП «Каzамета - Україна» від 18.01.2011 року, при заповненні показників декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, зокрема в рядку 06.6 декларації було помилково задекларована сума 1730000 грн., замість суми 2 680 582 грн., що складає загальну суму збитків 2009 року, задекларованої згідно уточнюючого розрахунку від 29.06.2011 року за №9004412902 до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року (№9003088261 від 10.05.2011р.). Вказана помилка була виправлена при поданні декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Отже, з метою встановлення правомірності відображення позивачем у рядку 06.6 декларації за ІІ-й квартал 2011 року спірної суми, необхідно надати оцінку правовим підставам відображення показників податкової звітності за І квартал 2011 року в частині формування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року, яке виникло за наслідками господарської діяльності підприємства 2009 року.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік, за підсумками цього року позивач мав від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 3 406 249 грн. (рядок 08 декларації).

У відповідності до абз.1 п.22.4 ст.22 діючого на той час Закону України №334/94-ВР, з урахуванням внесених змін Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI, в декларації за 2010 року у складі валових витрат позивач враховував 20 % суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року, тобто 681 250 грн. (3 406 249,00 грн. х 20%) та відобразив її у рядку 04.9. декларації.

Залишок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік склав 80 %, тобто, 2724999 грн. (3406249 - 681250). У відповідності до абз.2 п.22.4 ст.22 наведеного Закону, позивач вказану суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік згідно уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року включив до складу інших валових витрат по рядку 04.9 декларації за І квартал 2011 року.

Таким чином, системний аналіз норм п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України №334/94-ВР свідчить про те, що до 16.06.2010 року до складу валових витрат І-го кварталу наступного року платник податків мав право включати всю суму збитків, отриманих у попередньому році. При цьому, об'єкт оподаткування наступного року розраховується з урахуванням цього від'ємного значення у складі валових витрат наростаючим підсумком (тобто у І, ІІ, ІІІ, VІ кв.) до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, вказана норма Закону направлена на те, щоб платник податків повністю покрив витрати попереднього податкового року у наступному.

Проте, 16.06.2010 року до даної норми Закону України №334/94-ВР були внесені обмеження і дозволено платнику податків включати до складу валових витрат лише 20 % від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, а у 2011 році платнику податків знову дозволено включати до складу валових витрат і суму від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року, а також збитки, які виникли у 2009 році без обмежень, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України № 334/94-ВР.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного висновку про те, що позивачем, в даному конкретному випадку, було правомірно включено до складу від'ємного значення І-го кварталу 2011 року суму 2 680 582 грн., що складає 80 % залишку суми, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року та є збитками 2009 року (від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року).

Відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відтак, представниками ДПІ ні у спірному акті перевірки, ні в своїх письмових запереченнях не було зазначено, що підприємство позивача неправомірно включило до складових своїх валових витрат І-го кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 2680582 грн. згідно податкової декларації податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку.

Як вже зазначалося вище, з 01 квітня 2011 року Порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначається ст.150 та пп.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» ПК України.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, враховуючи, що норми даної статті аналогічні з нормами п.6.1 ст.6 та п. 22.4 ст.22 Закону України №334/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI, то на думку суду, вказана стаття Податкового кодексу України також дозволяє платнику податків повністю включати до витрат 1-го календарного кварталу 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування. Адже така аналогічність пов'язана з тим, що розрахунок 1 кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкту оподаткування, як річний розрахунок, згідно Закону України №334/94-ВР, який втратив чинність з 01.04.2011 року.

При цьому, відповідно до п.3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення», п.150.1 ст.150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат 2-го календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, виходячи із приписів зазначеної норми, суд вважає, що законодавцем визначено віднесення до складу інших витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої діяльності за перший квартал 2011 року, оскільки правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням збитків 2010 року підтверджується нормами Закону України №334/94-ВР і не заперечується ДПІ, а не перенесення показників від'ємного значення задекларованого у І кварталі 2011 року до податкової звітності за П квартал 2011 року або розподіл цього показника на «від'ємне значення (збитки) минулих років» та «від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року» діючим законодавством не передбачено.

Щодо відображення позивачем у коду рядка 06.6 декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року помилково суми збитків минулих періодів в розмірі 173000,00 грн., замість 2652249 грн., то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Пунктом 50.1. ст.50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу), платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як зазначалось вище, декларацією з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року з урахуванням уточнюючого розрахунку за вказаний звітний період позивачем було задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування, у тому числі збитки 2009 року в сумі 2652249 грн., які були прийняті податковим органом без зауважень.

Відповідно до приписів п.152.9. ст.152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Крім того, ч.1 ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Як визначено у п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

При цьому, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються згідно з абзацами 2,3 п.138.11. ст.138 ПК України із суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Отже, якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, податкова декларація з податку на прибуток підприємств розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, виправлення помилок здійснюється шляхом відображення відповідних сум у декларації за той період, в якому виявлені помилки. При цьому, нова декларація подається платником податків обов'язково як спосіб повідомлення контролюючого органу про виявлені помилки, які мали місце в попередніх періодах, та розкриття інформації щодо змісту і суми таких помилок.

Таким чином, спірна сума 173000 грн., задекларована у складі інших валових витрат у рядку 06.6 декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року походить із від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року в сумі 2652249 грн., як збитки 2009 року.

Крім того, у спірному акті перевірки зазначено, що в ході перевірки було використані дані уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, при цьому не встановлено, що позивачем вказаний розрахунок був зданий після проведення камеральної перевірки або з порушенням порядку його подання, що позбавило би права платника податків про відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 2010 рік в результатах наступних податкових періодах.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення попереднього звітного періоду створеного протягом 1-го кварталу, і в той же час не зазначає куди саме слід включити від'ємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Однак, суд 2-ї інстанції, як і окружний суд, не приймає заперечення відповідача про застосування до спірної ситуації законодавчих положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування інших показників від'ємного значення, що увійшло до складу 1-го кварталу 2011 року, оскільки таке тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України є помилковим (хибним).

Відповідно до п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України розділ III «Податок на прибуток» набрав чинності з 01 квітня 2011 року, який, згідно з п.1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше ж встановлено у п.3 підрозділу 4 «Перехідних положень» ПК України, які й саме і регулюють питання щодо формування від'ємного значення ІІ-го кварталу 2011 року, проте, Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року виключно показники від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктом господарювання за результатами його діяльності протягом I-го кварталу 2011 року.

Також, судова колегія зазначає, що у нормі п.3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, зокрема прийняттям Закону України від 20.05.2010р. №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток шляхом врахування збитків, які виникли до 01.01.2011р., у складі інших витрат в результатах наступних звітних податкових періодів наростаючим підсумком до повного їх погашення.

Дослівне ж тлумачення положень п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І-му кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ-го кварталу 2011 року, при цьому, обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ-го кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Крім того, судова коелгія звертає увагу ще й на те, що витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у ст.139 ПКУ і цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам (стандартам) бухгалтерського обліку.

Статтею 139 Господарського кодексу України визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що висновок податкового органу щодо обмеження права платника на відображення у податковій звітності збитків від господарської діяльності без надання пояснень їх відображення у податковій звітності є фактичним невизнанням обґрунтованих витрат платників податків, понесених до 2011 року, що тягне за собою порушення його майнових прав, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 (зареєстр. в МЮ України від 21.06.1999р. за №391/3684) «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» визначено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, судова колегія вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень, породжує зміну майнового стану юридичної особи, а тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Також, слід зазначити, що ст.8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, зі змісту рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Згідно приписів ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952р. №ETS №9009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи, апеляційним судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні, приймаючи оскаржувані рішення, діяла з порушенням приписів Конституції України та Законів України, а відтак вони є протиправними та підлягають скасуванню.

До того ж, судова колегія звертає увагу ще й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в порушення цих вимог КАС України, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою правову позицію суду 1-ї та 2-ї інстанції не тільки не довів і належним чином не обґрунтував, але й взагалі, будучи своєчасно та належним чином повідомленим, без поважних причин жодного разу не з'являвся в судові засідання судів 1-ї та 2-ї інстанцій, в зв'язку із чим, судова колегія приходить до аналогічного, що і окружний суд висновку про те, що спірні рішення ДПІ є необґрунтованими та не відповідають діючому законодавству, а також були ухвалені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко