Ухвала суду № 33874989, 26.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5506/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Сорочко Є.О., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби, третя особа Товаристово з обмеженою відповідальністю "Акваспейс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сервіс», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 р. № 0011342230, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 380 091 грн. за основним платежем та на 95 023 грн. за штрафними санкціями, № 0011332230, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 63 000 грн. за основним платежем та на 15 750 грн. за штрафними санкціями

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 24.12.2012 року № 0011342230 та № 0011332230.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ріелті Сервіс» (код з ЄДР 31927982; 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, 17-21) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Акваспейс» (код з ЄДР 37244618; адреса: 04214, м.Київ, Оболонський район, вул. Північна, 6, літера «А1», офіс 1), ПП «Хімінвест-2012» (код з ЄДР 37310596; припинено 19.11.2012), ПП «Ольвія-2003» (код з ЄДР 32312358; припинено 24.10.2012); ТОВ «Орбіттрейд» (код з ЄДР 35759307; припинено 10.12.2012 р.) за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р. та за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2012 р. № 2052/22-30/31927982, в якому зазначено про порушення позивачем п. 185.1., 198.1., 198.3., 198.6., 200.1. ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на 380 091 грн., у т.ч. за лютий 2012 р. на 197 500 грн., за червень 2012 р. на суму 182 591 грн., у зв'язку з чим встановлено заниження ПДВ до сплати на загальну суму 380 091 грн. Висновки відповідача ґрунтуються на аналізі взаємовідносин позивача з його контрагентами які, на думку контролюючого органу, внаслідок відсутності адміністративно-господарських можливостей, створили видимість фінансово-господарських відносин з позивачем, що, на думку ДПІ, свідчить про нікчемність правочинів та призвело до незаконного збільшення у позивача валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку свідчили б про нездійснення спірних операцій або ж юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, позивач здійснював діяльність із надання в суборенду нежилих приміщень загальною площею 14 949,2 кв. м. в будинку по вул. В. Окружна, 4, що перебували у його орендному користуванні згідно Договору оренди № 1Т від 30.07.2009 p., підписаний між TOB «Ріелті Сіті» (Орендодавець) та TOB «Ріелті Сервіс» (Орендар), який, крім іншого містить відомості про правовстановлюючі документи щодо права власності орендодавця на майно, а також передбачає можливість здачі позивачем приміщень в суборенду.

Так, у позивача була існуюча необхідність, по-перше, в залученні третіх осіб для адміністрування (управління) такою значною площею, по-друге, у рекламних послугах з метою підтримання попиту на суборенду приміщень в будинку по вул. В.Окружна, 4, та, відповідно підтримання власних доходів на належному рівні, та, по-третє, враховуючи значні площі, що передавались в суборенду Позивачем - у проведенні час від часу ремонтних та оздоблювальних робіт.

При цьому, п. 2.8.1. договору передбачено обов'язки позивача щодо утримання об'єкту оренди в порядку, передбаченому відповідними санітарними і протипожежними нормами. Підпунктом 2.8.1.14 договору також передбачено обов'язок позивача підтримувати комунікації, приміщення, інше обладнання та майно в стані, що відповідає встановленим законодавством стандартам використання та експлуатації. Пунктом 3 договору передбачені обов'язки орендаря щодо технічного обслуговування, утримання та ремонту об'єкта оренди. До договору надані акти приймання-передачі об'єкта оренди позивачу (в користування), реєстраційне посвідчення БТІ.

Саме для задоволення зазначених вище потреб і були укладені Договори підряду та про надання послуг із ПП «ХІМІНВЕСТ - 2012», ПП «ОЛЬВІЯ - 2003», TOB «АКВАСПЕЙС».

Відповідно до п.1.2. договору підряду № 29/07-2 від 29.07.2011р., укладеного Позивачем із ПП «ХІМІНВЕСТ - 2012» передбачено, що ПП «ХІМІНВЕСТ - 2012» мало право залучати третіх осіб для проведення ремонтних та оздоблювальних робіт. Третіх осіб, в тому числі і без відома Позивача, могли залучати і ПП «ОЛЬВІЯ - 2003», TOB «АКВАСПЕЙС».

Крім цього, під час розгляду справи у суді першої інстанції, на підтвердження можливості та правомірності здійснення ПП «ХІМІНВЕСТ - 2012» робіт за договором підряду № 29/07-2 від 29.07.2011р, позивачем було надано Ліцензію М 557492 від 31.12.2010 р. на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (з додатком щодо переліку робіт) строком дії з 28.12.2010 р. по 28.12.2013 року.

Так, на підтвердження виконання умов договорів з ПП «ХІМІНВЕСТ - 2012» позивачем надано наступні документи, зокрема, податкові накладні №420 від 29.02.2012 на суму 5000,00 грн., №506 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №507 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №508 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №509 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №510 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №511 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №512 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №421 від 29.02.2012 на суму 40000,00 грн., №513 від 29:02.2012 на суму 60000,00 грн., №514 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №515 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №516 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №517 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №518 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн.; акти виконаних робіт №1 від 29.02,2012 на суму 5000,00 грн., №2 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №3 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №4" від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №5 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №6 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №7 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №8 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №1 від 29.02.2012 на суму 40000,00 грн., №2 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №3 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №4 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №5 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №6 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №7 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн.

Як вбачається з доповнень до апеляційної скарги Відповідача від 25.06.2013 р, останній, в обґрунтування своєї скарги, посилається на те, що Позивач в порушення п. 4.1, 4.2. та 6.1. Договору підряду № 29/07-2 від 29.07.2011 р. систематично перераховував ПП «Хімінвест-2012» грошові кошти, що, на думку Відповідача, свідчить про відсутність документального підґрунтя для здійснення таких операцій..

Однак, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що відповідач провів перевірку діяльності Позивача лише за певний період, а саме: лютий-березень 2012 року та червень 2012 року, а договір підряду №29/07-2 був укладений 29.07.2011 р., та умови цього договору виконувались сторонами на протязі всього строку його дії.

Відтак, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за лютий 2012 року, на початок періоду обліковувалась заборгованість Позивача перед ПП «Хімінвест-2012» за виконані роботи в розмірі 3411400,00 грн.. Таким чином, грошові кошти в розмірі 730 000,00 грн. були перераховані задля погашення цієї заборгованості, яка виникла до лютого 2012 року, а тому підстав вважати, що Позивачем було безпідставно перераховано грошові кошти, оскільки акти приймання виконання будівельних робіт були підписані лише у лютому 2012 року, немає.

Разом з тим, суд першої інстанції встановлено, що на підтвердження виконання умов Договору № 27/04/12-1 від 27.04.2012 р. про надання послуг укладеного між позивачем та TOB «Акваспейс», предметом якого є надання позивачу послуг з проведення рекламних компаній з метою розповсюдження інформації про торговий центр «Променада Парк», формування споживчого інтересу у споживачів, до матеріалів справи були залучені зразки рекламних матеріалів (рекламних листівок).

Надання послуг вказаним контрагентом підтверджено наступними документами: податковими накладними№63 від 30.06.2012 на суму 735545,78 грн., №62 від 30.06.2012 на суму 360000,00 грн.; актах виконаних робіт б/н від 30.06,2012 на суму 735545,78 грн, №2 від 30.06.2012 на суму 360000,00 грн.

Відповідач в своїх доповненнях до апеляційної скарги послався на те, що, начебто, в наданих Позивачем документах існує неспівпадання, оскільки оплата здійснюється Позивачем за фактично надані послуги згідно актів виконаних робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін актів виконаних робіт, при цьому перша оплата за Актом здачі-приймання робіт від 30.06.2012 р. була здійснена 14.06.2012 р, що є значно раніше, ніж безпосередньо виконані роботи.

Натомість, колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки він здійснених без врахування всіх обставин, а саме: як було зазначено вище, Відповідач проводив перевірку лише за лютий-березень 2012 року та червень 2012 року, натомість договір №27/04/12-2 між Позивачем та TOB «Акваспейс» був укладений 27.04.2012 р, тобто до червня місяця 2Ц12 року TOB «Акваспейс» виконував свої обов'язки за зазначеним договором. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за червень 2012 року - на початок періоду обліковувалась заборгованість Позивача перед TOB «Акваспейс» в розмірі 871864,22 грн. Відтак задля погашення заборгованості, яка виникла до червня 2012 року, Позивач 14.06.2012 року перерахував TOB «Акваспейс» грошові кошти в розмірі 166000,00 грн. Тобто, зазначені грошові кошти були перераховані не за послуги, які були надані TOB «Акваспейс» Позивачу у червні 2012 року.

Щодо висновків ДПІ відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Акваспейс», суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що ці висновки ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 20.09.2012 р. № 713/22-6/37244618. У той же час, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. по справі № 2а-14946/12/2670 (за позовом ТОВ «Акваспейс» до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС), задоволено позов ТОВ «Акваспейс» та визнано протиправними дії ДПІ за результатами яких складено вищенаведений акт від 20.09.2012 р. Виходячи з наведеного, акт від 20.09.2012 р. є доказом, отриманим з порушенням закону та на підставі ч. 3 ст. 70 КАС України не може братися судом до уваги, як підстава для формування висновків Акту перевірки відносно позивача та, відповідно, на висновках зазначеного акту не можуть ґрунтуватися оскаржувані рішення, що вже само по собі дає підстави для висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки за епізодом взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Ольвія-2003», позивачем на підтвердження отриманих від нього послуг щодо розповсюдження рекламного матеріалу надано наступні документи: податкові накладні »: №451 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №610 від 29.02.2012іна суму 60000,00 грн., №611 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №612 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №613 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., №614 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн., акти виконаних робіт №3 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №4 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №5 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №6 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №7 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн, №8 від 29.02.2012 на суму 60000,00 грн.

Відповідно до доповнень до апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що під час перевірки було встановлено, що Позивач не здійснював оплату TOB «Ольвія-2003» по договору №30/11-1 від 30.11.2011 р.

В цей же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 9.5. договору №30/11-11 від 30.11.2011р. у випадку відсутності оплати Позивачем за послуги які будуть надані TOB «Ольвія-2003» щодо розповсюдження рекламного матеріалу, TOB «Ольвія-2003» має право не розпочинати розповсюдження рекламного матеріалу Позивача.

Ця обставина, на думку Відповідача, підтверджує, що в дійсності надання послуг не було. Однак, в п. 9.5. договору №30/11-11 від 30.11.2011р. зазначено право TOB «Ольвія-2003», а не обов'язок, а тому твердження відповідача, що останній не міг надавати послуги за цим договором, це лише припущення.

Крім того, оплата була проведена 13.08.2012 р. в розмірі 600000,00 грн. та 29.08.2012 р. в розмірі 552000,00 грн. Тобто розмір заборгованості повністю був погашений Позивачем.

Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові накладні, видаткові, цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, та підтверджують зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю позивача.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані первинні документи обліку в повній мірі підтверджують товарність угод між позивачем та його контрагента, зокрема, підтверджують можливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу та місця, присутність необхідних умов для досягнення результатів у власній господарській діяльності, здійснення операцій з тими товарами, що використовується позивачем у власній господарській діяльності, облікований для цілей безпосередньо пов'язаних з діяльністю позивача.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначає, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, висновок відповідача ґрунтується на припущеннях про фіктивність контрагентів позивача, однак позивач не може нести відповідальність за своїх контрагентів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, а саме, що в даному випадку в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до положень податкового законодавства та

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагентів.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 01 жовтня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Є.О. Сорочко

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.