Рішення № 33874577, 23.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15577/13 23.09.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік»Простягнення 8 552,07 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Канонеко Т.М. - дов. № 234/ЮР0-101/2014 від 05.08.2011 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік»» про стягнення 8 552,07 грн. неустойки у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.

Ухвалою суду від 15.08.2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.09.2013 року.

У судовому засіданні 02.09.2013 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке суд розглянув та задовольнив, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в дане судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 23.09.2013 р.

Представник позивача 23.09.2013 року в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.09.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.09.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № ПСН-14559, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно специфікації № 1 до договору.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В подальшому між сторонами було укладено три додаткових угоди до договору: № 1 від 07.06.2012 р., № 2 від 01.08.2012 р. та № 3 від 10.08.2012 р.

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 до договору № ПСН-04559 від 16.02.2012 р. передбачено, що сума додаткової угоди складає 63 729,05 грн.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди, поставка товару здійснюється наступними етапами: п. 1-2 - протягом 6-8 тижнів, п. 3 - протягом 4-6 тижнів з моменту передплати вартості товару.

Умовами п. 7.1. договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється за передплатою в розмірі 50 %, протягом 5 днів з моменту підписання договору і виставлення рахунку, у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. 50 %, які залишилися - протягом 3-х банківських днів після відгрузки товару і проходження вхідного контролю зовнішнім прийманням ОТК на складі покупця.

10.08.2012 р. відповідач виставив ПАТ «Азовзагальмаш» для сплати рахунок-фактуру № 7527 на суму 63 729,05 грн.

На підставі вищезазначеного рахунку, ПАТ «Азовзагальмаш» було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 63 729,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 509388 від 07.09.2012 р. на суму 20 000,00 грн., № 509890 від 11.09.2012 р. на суму 11 864,53 грн., № 531860 від 18.01.2013 р. на суму 31 864,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами договору поставки № ПСН-04559 від 16.02.2012 р. та додаткової угоди № 3 до нього, поставка товару по пункту 1-2 додаткової угоди відповідачем повинна була відбутись не пізніше 07.11.2012 р., а по пункту 3 - до 24.10.2012 р. Разом з тим, фактичний строк поставки товару відбувся 27.11.2012 р. (підтверджується видатковою накладною № 10311 від 27.11.2012 р.), у зв'язку з чим відповідачем було прострочено виконання зобов'язання з поставки на по п.п. 1-2 на 19 днів, а по п. 3 - 33 дні.

Відповідно до п. 10.1. договору, постачальник виплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування неустойки за прострочення поставки товару здійснюється за весь період прострочення.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 8 552,07 грн., у зв'язку з невчасним виконанням останнім свого обов'язку з поставки товару за договором поставки № ПСН-04559 від 16.02.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до умов специфікації № 1 до договору поставки № 1116112364 від 21.09.2012 р., поставка продукції мала відбутися протягом 60 днів з дати укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару аз договором відбулася 27.11.2012 р., що видатковою накладною № 10311 від 27.11.2012 р.). Таким чином, відповідачем було прострочено виконання зобов'язання з поставки товару по п.п. 1-2 на 19 днів, а по п. 3 - на 33 дні.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що постачальник виплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування неустойки за прострочення поставки товару здійснюється за весь період прострочення.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення поставки товару, господарський суд перевірив розрахунок договірної неустойки та прийшов до висновку, що позовні вимоги в підлягають задоволенню повністю у розмірі 8 552,07 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік» (місцезнаходження: 02175, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Харківське шосе, 55, код ЄДРПОУ 32527242) на користь Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (місцезнаходження: 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) 8 552 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 07 коп. неустойки та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.09.2013 р.

Суддя Спичак О.М.