Рішення № 33874367, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16881/13 25.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СВ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВН»простягнення 641 480,26 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Одношевний С.М.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «СВ» (надалі - ТОВ Фірма «СВ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» (надалі - ТОВ «ВВН») про стягнення 641 480,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №104 від 03.01.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 607 566,96 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 178,49 грн. та 3% річних у розмірі 5 734,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.09.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши 24.09.2012 р. через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування представника відповідача в судовому засіданні в Київському апеляційному адміністративному суді.

Судом в задоволенні клопотання відповідача відмовлено з огляду на наступне:

По-перше, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

По-друге, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наведених в клопотанні обставин, зокрема стосовно перебування представника в іншому судовому засіданні, а також доказів на підтвердження причин неможливості директора ТОВ «ВВН» видати довіреність на уповноваження іншої особи для представництва власних інтересів (наказ про перебування директора у відпустці).

Крім того, ухвала господарського суду міста Києва від 03.09.2013 р. була отримана його представником 12.09.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №225301157.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав 13 днів для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між ТОВ Фірма «СВ» (постачальник) та ТОВ «ВВН» (покупець) було укладено договір поставки №104 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товари побутової хімії, товари споживчого попиту, санітарно-гігієнічної групи та інші товари, на умовах, викладених у даному договорі та додаткових угодах до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою поставки і переходу права власності та ризиків вважається дата підписання покупцем накладних на поставлений товар.

Згідно з п. 4.1 Договору відстрочка оплати 55 календарних днів від дати поставки товару згідно з п. 3.3.

На виконання умов Договору позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася продукція, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами за період з 10.01.2013 р. по 22.04.2013 р.

Відповідачем частково оплачувалась поставлена згідно Договору продукція, а також було здійснено часткове повернення товарів та зарахування зустрічних вимог.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 607 566,96 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами у період з 10.01.2013 р. по 22.04.2013 р.) підтверджується передача відповідачу продукції згідно Договору на загальну суму 1 464 549,43 грн. Крім того, станом на 01.01.2013 р. за відповідачем рахувалася заборгованість на загальну суму 788 567,21 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за 1 півріччя 2013 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 55 календарних днів від дати поставки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачувалась поставлена згідно Договору продукція, а також було здійснено часткове повернення товарів та зарахування зустрічних вимог на загальну суму 1 645 549,63 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 607 567,01 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 25.09.2013 р. представником позивача було надано банківські виписки з рахунку, з яких вбачається, що відповідачем у період з 16.08.2013 р. по 17.09.2013 р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн.

При цьому, позовну заяву №02/28 від 28.08.2013 р. позивачем було направлено на адресу суду до суду 29.08.2013 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, а відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. 13.09.2013 р. та 17.09.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20 000,0 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

В той же час, сума основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. була сплачена відповідачем до моменту звернення прокурора із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. необхідно відмовити, оскільки відповідач сплатив такі грошові кошти до моменту звернення позивача із даним позовом.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Фірма «СВ» про стягнення з ТОВ «ВВН» заборгованості у розмірі 557 567,01 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 178,49 грн. та 3% річних у розмірі 5 734,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 06.03.2013 р. по 26.08.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі порушення встановлених договором строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за поставлений товар за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення терміну оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 28 178,49 грн. та 3% річних у розмірі 5 734,81 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ВВН» на користь ТОВ Фірма «СВ» заборгованості у розмірі 557 567,01 грн., пені у розмірі 28 178,49 грн. та 3% річних у розмірі 5 734,81 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВН» (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7-А; ідентифікаційний код 34297337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СВ» (61051, м. Харків, вул. Клочківська, 345-А; ідентифікаційний код 25470089) заборгованість у розмірі 557 567 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 01 коп., пеню у розмірі 28 178 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 5 734 (п'ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 11 829 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 61 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 000,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий