Рішення № 33874334, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13692/13 25.09.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 33668606

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ, ЄДРПОУ 30019775

про стягнення 2306266,52 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Скопич Ю.В. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2013р. оголошувалась перерва до 25.09.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ про стягнення 2 306 266,52 грн., з яких пеня в сумі 205 377 грн. та 3% річних в розмірі 2 100 889,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №УГВ5912/11-12 від 27.06.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти в частині проведення оплати товару у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

В судове засідання 25.09.2013р. позивач не з'явився. Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи, що у попередньому судовому засіданні представник позивача був присутнім, що відображено у протоколі судового засідання від 23.09.2013р., господарський суд вважає встановленим факт належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 02.08.2013р. відповідача, Дочірню компанію «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», було замінено на належного, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування».

Відповідач у відзиві б/н від 01.07.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на заявлення позивачем до стягнення невірного розміру пені та 3% річних. За розрахунками відповідача, нараховано може бути пеню в сумі 181 376,97 грн. та 3% річних в сумі 2 030 803,68 грн. При цьому, посилаючись на скрутне фінансове становище, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» просило суд зменшити розмір пені до 1 грн.

Наразі, з огляду на неявку позивача в судове засідання, господарським судом враховано приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що позивач в судове засідання 25.09.2013р. не з'явився і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (постачальник) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником прав та обов'язків якої є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (покупець) було укладено договір №УГВ5912/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір від 03.04.2013р. є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцеві товари, зазначені в специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.

За приписами п.п.3.1, 3.3, 3.6 договору від 27.06.2012р. ціна цього договору включає податок на додану вартість і вказується в специфікаціях. Умови оплати транспортних витрат товару зазначаються у специфікаціях. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

У п.4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі або видаткової накладної шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника з урахуванням податку на додану вартість на умовах, зазначених у специфікаціях.

До рахунка додаються підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товарів або видаткова накладна (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 угоди строк поставки, умови та місце поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації до цього договору.

За змістом п.5.3 договору датою постачання товару є дата акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Керуючись викладеними вище умовами договору, сторонами було підписано специфікацію №1 на суму 112 450 770 грн., специфікацію №2 на суму 1 895 040 грн. та специфікацію №3 на суму 4 355 400 грн.

Як вбачається зі змісту п.4 вказаних специфікацій, сторони домовились, що оплату товару повинно бути здійснено по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №УГВ5912/11-12 від 27.06.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

На виконання умов зазначеного договору позивачем в період з 27.06.2012р. по 29.12.2012р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 116 531 020,82 грн., що підтверджується відповідними видатковими та залізничними накладними, проте відповідачем отриманий товар у повному обсязі оплачено не було.

За твердженнями позивача, які відповідачем в судовому засіданні не оспорювались, станом на 01.10.2012 року основна заборгованість відповідача за отриманий за період з 27.06.2012 року по 29.12.2012 року товар за договором №УГВ5912/11-12 від 27.06.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти (договір поставки) становила 112 021 381,10 грн.

Відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 112 021 381,10 грн. та повної оплати поставленого товару станом на 01.10.2012р. всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, за висновками суду, позивачем були виконані належним чином взяті на себе зобов'язання з поставки товару. Проте, відповідачем поставлений товар у встановлений строк та у повному обсязі оплачено не було, що свідчить про порушення Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» умов договору №УГВ5912/11-12 від 27.06.2012р. та вимог законодавства щодо належного виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.7.9 договору №УГВ5912/11-12 від 27.06.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом враховано, що виходячи з положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.12.11р. по справі №07/238-10.

Як вбачається з позовної заяви, за несвоєчасну оплату отриманого товару відповідачу позивачем були нараховані штрафні санкції, а саме пеня в розмірі 205 377,44 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 2 100 889,08 грн.

Разом з цим, господарський суд приймає до уваги доводи відповідача щодо невірного розрахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» заявленої до стягнення суми.

Зокрема, позивачем нараховано штрафні санкції, починаючи з вказаної у видаткових накладних дати відвантаження товару, що не відповідає п.4 специфікацій №№1, 2, 3 до договору №УГВ5912/11-12 від 27.06.2012р., за змістом якого оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Як зазначалось, відповідно до п.5.3 договору датою постачання товару є дата акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Оскільки матеріали справи не містять актів приймання-передачі товару, а за твердженнями сторін вказані документи не складались, господарський суд приймає до уваги, що відповідно до відміток, які проставлені на представлених сторонами залізничних накладних, відповідачу було поставлено товар 21.07.2012 р., 03.07.2012 р., 05.07.2012 р., 30.07.2012 р., 08.08.2012 р., 05.08.2012 р., 08.08.2012 р., 14.08.2012 р., 19.08.2012 р., 24.08.2012 р., 05.09.2012 р., 20.09.2012 р., 22.09.2012 р.23.09.2012 р., 27.09.2012 р., 28.09.2012 р., 01.10.2012 р., 02.10.2012 р., 08.10.2012 р., 06.11.2012 р. Отже, саме з урахуванням зазначених дат необхідно проводити нарахування 3% річних та пені за прострочення виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Відповідно до контррозрахунку відповідача, який визнається судом обґрунтованим, стягненню за зазначеними поставками з відповідача підлягає пеня в розмірі 181 376,97 грн. та 3% річних у сумі 2 030 803,68 грн.

Таким чином, з огляду на викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» пені в розмірі 181 376,97 грн. та 3% річних у сумі 2 030 803,68 грн.

При цьому, клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн., яке викладено у відзиві б/н від 01.07.2013р., не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, у даному випадку господарський суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності виняткових обставин господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

Приписами ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.34 вказаного Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як стверджує відповідач, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» не мало можливості виконати зобов'язання перед позивачем належним чином з огляду на невиконання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» своїх зобов'язань перед відповідачем.

Разом з цим, відповідно до приписів ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тобто, обставини, на які посилається відповідач не свідчать про наявність підстав для звільнення Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від відповідальності за порушення зобов'язання, у тому числі, для зменшення пені в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду, відповідачем не доведено наявності випадкових обставин, за яких господарський суд може скористатись своїм правом та зменшити пеню, у зв'язку з чим клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн., яке викладено у відзиві б/н від 01.07.2013р., задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ про стягнення 2 306 266,52 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кудрявська, буд.26/28, ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» (49005, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Писаржевського, буд.1-А, ЄДРПОУ 33668606) пеню в сумі 181 376,97 грн., 3% річних у сумі 2 030 803,68 грн. та судовий збір в розмірі 44 243,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя М.О.Любченко