Постанова № 33874306, 19.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року (12 год. 10 хв.)Справа № 808/6509/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренко М.С.,

при секретарі судового засідання Кретові К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Якимівського міжрайонного управління водного господарства

до: Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування п.2, 3, 4, 6 вимоги від 10.07.2013 №08-07-14-14/5726,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Якимівського міжрайонного управління водного господарства ( далі Якимівським МУВГ, або позивач) до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області ( далі відповідач) про визнання противоправними та скасування п.2, 3, 4, 6 вимоги від 10.07.2013 №08-07-14-14/5726 щодо усунення порушень фінансово-господарської діяльності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав на адресу суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В судове засідання з'явились представники відповідача по довіреності Коваленко О.М. та Агєєв Д.О.

В матеріалах справи знаходяться письмові заперечення на адміністративний позов від 06.09.2013.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної вище норми, відсутності в судовому засіданні позивача, який подав заяву про розгляд справи без участі представника, відстуності потреби заслуховування свідків або експертів про яких сторонами не заявлялось, наявність достатніх матеріалів та відсутність перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних у справі доказів, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

З урахуванням приписів статті 41 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області в період з 29.03.2013 по 30.05.2013 (із зупиненнями 27.04.2013 по 19.05.2013) було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами ревізії був складений акт від 30.05.2013 №07-21/5, в якому відображено порушення фінансово-господарської дисципліни з боку позивача, та вимоги щодо їх усунення.

Акт ревізії був підписаний позивачем із запереченнями, які були надані відповідачу, та останній не прийняв жодних зауважень.

12.07.2013 позивачем були отриманні обов'язкові для виконання вимоги по усуненню порушень, виявлених ревізію фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013.

Позивач вважає, що пункти п.п. 2, 3, 4, 6 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року є необґрунтованими, незаконними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Решта вимог, які містяться в обов'язкових для виконання вимогах по усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності обов'язкових Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року позивачем не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 с т.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939 (далі - Закон №2939), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до ч.2 вказаної норми державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У даному випадку було проведено перевірку позивача шляхом інспектування.

Частиною 1 ст. 4 Закону №2939 передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області на виконання п. 1.2.5.2 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 року. Результати ревізії оформлено актом від 30.05.2013 № 07-21/5.

Згідно з ч. 7 ст. 10 Закону №2939 та п.46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. №550 (далі - Порядок № 550), органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, та згідно з ч. 2 ст.15 цього Закону, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Судом встановлено, що пункти 2, 3, 4 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року є неправомірними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 із змінами - видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

Згідно ч.4 статті 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна). У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право. Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

Відповідно до ч.9 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Згідно з ч.8 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Відповідно до ч.2 ст. 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - На кінець бюджетного періоду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету. Бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Відповідно до ч.2 листа Міністерства фінансів України від 14.09.2011 р. № 31-07320-16-9/22626 «Щодо надання роз'яснення щодо проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності державного закладу» - Відповідно до переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року N 659 (втратила чинність 9 березня 2011 року, відповідні положення включені до Бюджетного кодексу України), надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто пов'язаних з виконанням основних функцій і завдань цих установ, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням цих послуг. Такими витратами перш за все є забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, технікою, інвентарем, виготовленням бланків тощо.

Згідно з п. 19. Постанови КМ України, від 28.02.2002, № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» - Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Відповідно до п.23 Постанови КМ України, від 28.02.2002, № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» - Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Згідно з п.12 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» - Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.14 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено - Установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є: власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

Надання платних послуг позивачем здійснювалось у відповідності до Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104, затвердженого спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360.

Згідно п.4 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104, затвердженого спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360 - кошти, отримані за надання платних послуг, спрямовуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються згідно із затвердженим кошторисом водогосподарської організації.

Відповідно до п.7 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104, затвердженого спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360 - При розрахунку договірної ціни для поливу зрошуваних або зволоження осушуваних земель необхідно враховувати, що загальним фондом державного бюджету передбачаються видатки лише на подачу води для поливу сільгоспкультур до точок водовиділу в межах видатків, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Точкою водовиділу вважати гідротехнічну споруду або насосну станцію з каналами та трубопроводами, що перебувають на балансі водогосподарської організації, з яких здійснюється подача води водокористувачам.

Послуги з подачі води на зрошення управлінням надавались по тарифах, затверджених наказом управління та погоджених з Запорізьким облводгоспом (облводресурсів) на відповідний період без розподілу за статтями витрат, а на виконання п.6 Порядку надання платних послуг, на всі види платних послуг управлінням застосовувались договірні ціни, що підтверджується наявними протоколами погоджень договірних цін та не суперечить ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-ХІІ із змінами та п.1 статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення від 21.06.2012 р. № 5007-VІ.

Відповідно до укладених договорів водокористування, водоспоживачі сплачують вартість отриманих послуг по договірних цінах, куди включено в тому числі і витрати витрати на електроенергію та будь-які інші супутні витрати.

Договірна ціна послуг розраховувалась, виходячи з планових витрат, затверджених кошторисом на поточний рік. На протязі року, при внесенні змін до кошторисів, змінювалися і фактичні статті витрат.

Оскільки електроенергія є лише складовою частиною договірної ціни на послуги з подачі води, а не видом наданих платних послуг (чи сумою відшкодування витрат на електроенергію), то всі кошти, які надходять на спеціальний рахунок управління за послуги з подачі води обліковувались позивачем як власні надходження від основної діяльності по коду доходів бюджету -25010100, що підтверджується виписками Державної казначейської служби.

Власні надходження позивача формувались за видами (групами), визначеними ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI відповідно до переліків платних послуг, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р. № 1379 із змінами та від 26.10.2011 р. № 1101 .

Бухгалтерський облік надходжень відповідно до Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядку їх складання , затвердженої наказом Держказначейства України від 27.07.2000 № 68 із змінами, зареєстрованим в Мінюсті України 31.08.2000 р. за № 570/4791 повинен вестись в меморіальному ордері № 14, який відкривається на кожен вид доходів спецфонду. Таким чином, форма меморіального ордеру також не передбачає облік доходів у розрізі статей калькуляції.

Позивачем було отримано понадпланових власних надходжень у 2011 році в сумі 1 205 202,76 гривень, у 2012 році - 816 394,92 гривень, що підтверджується Довідками згідно з додатком №29 до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів

Зазначені кошти було використано відповідно до ч.9 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Розподіл фактично спожитої електроенергії між видатками загального і спеціального фондів здійснювався позивачем щомісячно, виходячи з вимог п.7, п.8 та п.9 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженому спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360.

Відповідачем незаконно включено у видатки спеціального фонду видатки насосних станцій, що не надавали платних послуг у відповідних періодах та розділено власні надходження управління на статті витрат, включені в калькуляцію при визначенні договірної ціни, що суперечить вищеназваним законодавчим та нормативним документам. Крім того, при визначенні сум покриття видатків спеціального фонду коштами загального фонду, у дод. 54 до акту відповідач застосовував різні методики визначення суми покриття видатків спеціального фонду.

В періоді, що ревізувався, позивачем правильно зроблено розподіл фактично спожитої електроенергії між загальним та спеціальним фондами та відповідно правильно проведена сплата за неї. Всі власні надходження використано позивачем за напрямками, передбаченими п.4 ст.13 та п.9 статті 51 Бюджетного кодексу України: на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг та на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду.

Таким чином, позивач не порушував ч.4, 8 ст.13, Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ, п. 19, 23 Постанови КМ України, від 28.02.2002, № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» із змінами - не покривались коштами загального фонду видатки спеціального фонду за 2011 та 2012 роки на оплату електроенергії, що включена до плати за послуги, які виконуються на платних умовах в сумі 229 211,66 грн. та не було викривлення фінансової звітності за 2011 та 2012 роки у формі № 2 «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» та у формі № 4 «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» з відображення вищевказаних операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також: порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між Якимівським МУВГ і ПП НВФ «Кадастр» було укладено Договори на виконання робіт №041/5 на суму 43483,41 грн., №042/5 на суму 12609,60 грн., №043/5 на суму 11450,94 грн. Загальна сума за договорами складає 67543,95 грн.

Відповідно до п.4.2 Договору (у всіх трьох Договорах цей пункт тотожній) Виконавець має право виконати роботи достроково. Оплата в цьому разі проводиться у погоджений сторонами строк.

Зазначені Договори були підписані сторонами 11.10.2012 року. Того ж дня, 11.10.2012 року виконавець, за актами здачі - приймання виконаних проектно-вишукувальних робіт №12, №13, №14 передав замовнику технічну документацію із землеустрою по Давидівській, Новоданилівській і Розівській сільським радам. Оплата виконаних ПП НВФ «Кадастр» робіт, у відповідності до п. 2.2. Договору, була проведена 23.10.2012 року, тобто на 9 банківський день після прийняття робіт. Сторонами вищевказані договори виконані відповідно до досягнутих домовленостей, чинного законодавства України та без порушення Бюджетного Кодексу України.

Пунктом 1.3 Договору визначено склад проектної документації, технічні вимоги до неї, порядок її узгодження і затвердження: «матеріали відведення земельної ділянки, сформовані у справу (у трьох примірниках) підготовлені до затвердження в установленому законом порядку».

Останнім абзацем додатку №1, у відповідності до п.1.2. Договору визначено, що документація виготовляється у трьох примірниках (один - замовнику, другий - відділу Держкомзему у Якимівському районі, третій - ПП НВФ «Кадастр»).

В жовтні 2012 року, відповідно до п.1.19 Інструкції про порядок складання, ведення і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, один примірник виготовленої документації переданий до Якимівського районного відділу Держкомзему України.

Відповідно до п.1.3 Договору, Виконавець не несе відповідальності за строки погодження та затвердження матеріалів. Відтак, не з вини Виконавця і не з вини Замовника Якимівський районний відділ Держкомзему України не погодив технічну документацію щодо землевідведення і видачі державного акту на право постійного користування землею.

Таким чином, позивач не порушував ч.1 ст.46, ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ.

Порядок укладення та виконання договорів підряду регламентується Параграфом 3 Глави 61 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.879 ЦК України - Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до п.5 Договору підряду, укладеного між Якимівським МУВГ і ТОВ «Будівельник-М» передбачалось, що підставою для остаточного розрахунку з Виконавцем за виконані роботи є Акт прийому-передачі виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідка про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), що повинні бути підписані відповідальними представниками Замовника і Виконавця, а також копії накладних на видаткові матеріали.

Підрядником (виконавцем) було надано Замовнику Акт прийому-передачі виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), копії накладних на видаткові матеріали, калькуляції вартості матеріалів, товарно-транспортні накладні. На підставі вищезазначених документів було здійснено оплату виконаних робіт ТОВ «Будівельник-М».

Згідно з п. 1.4.4 Наказу Держбуд України, від 27.08.2000, № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)" - Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на експлуатацію будівельних машин і механізмів, у тому числі заробітної плати робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні цих машин, є: - кошторисні норми часу роботи будівельних машин і механізмів, наведені в ресурсних елементних кошторисних нормах; - кошторисні норми ресурсів, необхідних для їх роботи, наведені в ресурсних кошторисних нормах експлуатації будівельних машин і механізмів;- поточні ціни машино-години, що розраховуються на підставі ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин і механізмів. Правила визначення вартості експлуатації будівельних машин і механізмів викладено в Розділі 3.

Відповідно до п.3.1.10.4, 3.1.10.9, 3.1.10.12 Наказу Держбуд України, від 27.08.2000, № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» - Прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів та матеріалів, виробів, конструкцій. Вони визначаються в локальних кошторисах шляхом множення визначеної за ресурсними елементними кошторисними нормами кількості трудових і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями, на відповідні поточні ціни цих ресурсів. Кошторисна вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, зайнятих у будівельному виробництві, в прямих витратах визначається виходячи з нормативного часу їх роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу будівельних та монтажних робіт, та вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах. У вартості експлуатації будівельних машин і механізмів у тому числі зазначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів. Поточні ціни на матеріали для будівництва визначаються франко-приоб'єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру враховують такі елементи вартості: - відпускну ціну;- вартість тари, упаковки і реквізиту;- вартість транспортування і вантажних робіт; заготівельно-складські витрати. Як приоб'єктний склад при визначенні кошторисної вартості будівництва приймається передбачене проектом організації будівництва: - для матеріалів зберігання просто неба - майданчик, що використовується для їх розміщення на території будівництва об'єкта (будівлі, споруди); - для інших матеріалів - склад (місце складування) їх для даного об'єкта (будівлі, споруди). Витрати на доставку матеріальних ресурсів обчислюються або калькуляційним методом, або за усередненими показниками вартості транспортних витрат на 1 т відповідного будівельного вантажу за середньою відстанню перевезень, що надаються Держбудом.

Відповідно до п.2.15 Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, замовник(позивач) перевіряє надані підрядником(виконавцем) первинні бухгалтерські документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників і не має законного права контролювати правильність ведення бухгалтерської документації Підрядником, зокрема перевіряти правильність надання видаткових накладних, правильність встановлення річних норм роботи крану та екскаватора.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні докази завищення Якимівським МУВГ обсягів робіт з капітального ремонту Західного головного колектора на суму 7310,50 гривень, та відсутні докази порушення останнім Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1.-1-2000), що затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення п. 2, 3, 4 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року.

В частині визнання неправомірними та скасування п. 6 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року позов не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до п.6 вимоги Держфінінспекції в Запорізькій області, в ході ревізії встановлено, що Управлінням надавались послуги бази відпочинку за ціною нижче, ніж затверджено калькуляціями. Так, впродовж ревізуємого періоду до каси Управління здійснювалась оплата за проживання на базі відпочинку «Меліоратор» за тарифами, меншими ніж встановлені калькуляціями, затвердженими начальником Якимівського МУВГ Бохоном І.М., сума недоотриманих коштів складає 3 093,44 грн. (в т.ч. за липень-серпень 2010 року - 242,00 грн., червень - серпень 2011 - 1555,62 грн., та червень-серпень 2012 року -1292,82 грн.). Крім того, відповідно до договору від 30.05.2012 №3 укладеного з Територіальною профспілковою організацією Придніпровської залізниці та рахунку-фактури від 01.06.2012 №68, проведено реалізацію путівок на базу відпочинку «Меліоратор» за ціною нижче, ніж затверджена калькуляцією, сума недоотриманих коштів за 2012 рік складає 5 000,00 грн.

Внаслідок зазначених вище порушень Управлінню завдано збитки на загальну суму 8 093,44 грн.

Відповідно до п.3 пп. 1 ст.13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ є складовою частиною спеціального фонду бюджету.

Згідно п.4 статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Виходячи з вищевикладеного, бюджетна установа не може надавати платні послуги на безкоштовній основі.

Калькуляціями вартості путівок по базі відпочинку «Меліоратор» Якимівського МУВГ розрахована вартість 1 к-місця на добу та вартість путівки на 7 днів для 1 відпочиваючого.

Оскільки проживання додаткових людей супроводжується додатковими витратами, пов'язаними зі споживанням води, газу, електроенергії тощо, відповідно до вимог вищевказаних нормативних документів такі послуги повинні оплачуватися.

До того ж, згідно наданої Позивачем калькуляції вартості путівки по базі відпочинку «Меліоратор» за 2011-2012р.р. визначена загальна вартість проживання на добу, вартість одного місця для одного проживаючого без будь - якого посилання на пільгову категорію громадян тощо.

А відтак, розрахунок недоотриманої за проживання плати проведений виходячи із розрахунку проживання койко-місця у відповідному будинку.

Особою, відповідальною за дане порушення згідно посадової інструкції є завідуючий базою відпочинку ОСОБА_5, відповідно до пояснень якого «В деяких випадках розбіжності між тарифами та встановленими калькуляціями відбувалися, коли люди заїжджали на базу відпочинку у неділю за тарифами, що діяли, а у понеділок мені передавалися нові калькуляції, тому змушений був брати оплату за старими тарифами. В комфортабельних домівках № 36-41 оплата, за погодженням з керівництвом. Плата бралась повністю за домівку, а не персонально за койко-місце. Увипадках з Яхно, Забудьскою, Аліпєвою, Музикою та іншими були допущені технічні помилки».

Вищезазначене є порушенням калькуляцій вартості путівок по базі відпочинку «Меліоратор» 2010 - 2012 років, затвердженого начальником Управління Бохоном І.М., п.З додатку 1 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №659, п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI та п.17 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 28.02.2002 № 228, що відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-УІ є порушенням бюджетного законодавства.

Внаслідок зазначеного порушення Управлінню нанесено збитків у сумі 3093,44 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в цій частині позовних вимог доведена правомірність винесення п. 6 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Якимівського міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області про визнання неправомірними та скасування п.п. 2, 3, 4, 6 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати: п. 2, 3, 4 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Якимівського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034359) судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 83 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко