Рішення № 33873660, 09.09.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/20489/12

Провадження № 2/522/3030/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Єршової Л.С.,

при секретарі - Бондаревій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим 09.09.2013 року, до Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» про стягнення суми середнього заробітку за весь період затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 72368,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.06.2010 року він звільнився з ВАТ «Миколаївський експертно-технічний центр» з посади директора Одеської філії за власним бажанням Але на час звернення до суду відповідач не здійснив розрахунок з позивачем по заробітній платі та іншим платежам. У зв'язку з виплатою заробітної плати у вересні 2013 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 72368,88 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача з'явився у судове засідання, позов не визнав та просив відмовити позивачу у повному обсязі. При цьому, посилався на те, що позивач в день звільнення не працював, а тому відповідач зобов'язаний виплатити належні позивачу суми після пред'явлення вимоги про розрахунок.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 знаходився з відповідачем у трудових відносинах, а саме: з 08 січня 2009 року по 01 червня 2010 року працював на посаді директора Одеської філії ВАТ «Миколаївський експертно-технічний центр», що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.4), а також наказом про прийняття позивача на посаду (а.с.5) та про його звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП (а.с. 44).

При звільненні з ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок.

14 серпня 2012 року позивачем отримано довідку, відповідно до якої заборгованість по заробітній платі станом на 06.08.2012 року складає 7198,78 грн.

Як встановлено судом на день розгляду справи дана заборгованість по заробітній платі була виплачена позивачу 03.09.2013 року, що підтверджується довідкою відповідача та платіжними дорученнями (а.с.91-93).

Представник відповідача посилається на те, що позивач в день звільнення не працював, а тому відповідач зобов'язаний виплатити належні позивачу суми після пред'явлення вимоги про розрахунок. Однак доказів того, що позивач не працював у день звільнення не надав. Натомість у матеріалах справи є копія трудової книжки (а.с.4) та копія наказу про звільнення позивача за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.44), з яких вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено 01.06.2010 року. Тобто 01 червня 2010 року - це останній робочий день позивача на підприємстві.

Таким чином, суд вважає, що посилання представника відповідача не ґрунтуються на законі, оскільки ст. 116 КЗпП України обов'язок щодо виплати працівнику всіх сум, що належать йому в день звільнення покладений на роботодавця. Будь-яких належних доказів на підтвердження того, що позивач відмовився в день звільнення отримувати грошові кошти суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що відповідач затримав надання ОСОБА_1 розрахунку при звільненні на 818 робочих днів (з 02.06.2010 року по 03.09.2013 року). Середній заробіток за два місяці, що передували звільненню, тобто за квітень та травень 2010 року склав 1804,90 грн. та 1804,90 грн. відповідно. Цей період склав 38 робочих днів, отже середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає суму (1804,90+1804,90): 38 = 94 грн. 99 коп. Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі (94,99 х 818) = 77701,82 грн.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпП України, ст.ст.6, 10-11, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (код ЄДРПОУ 23083365, місцезнаходження: 54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 67) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 77701,82 грн. (сімдесят сім тисяч сімсот одна грн. 82 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївський експертно-технічний центр» (код ЄДРПОУ 23083365, місцезнаходження: 54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 67) на користь держави суму судового збору в розмірі 777 грн. 02 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова

09.09.2013