Рішення № 33870975, 12.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/67/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2013 Справа № 908/2424/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРА НОВА”, м. Донецьк

До відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод”, м.Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача не з’явився.

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРА НОВА” до Публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” про стягнення заборгованості 114707 грн. 00коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 530, 625, 642 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 181, 265 Господарського кодексу України, та вказує на те, що між сторонами був укладений договір поставки № 99 від 31.01.2011р. (з додатковою угодою № 1 від 30.12.2011р.) Крім того, договірних відносин між сторонами здійснювались позадоговірні відносини. Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання та здійснював поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними. В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних та позадоговірних зобов’язань по оплаті отриманого від позивача товару, позивач звернувся до господарського суду щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 114707 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 17.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/67/13, судове засідання призначено на 09.08.2013р. Ухвалою суду від 09.08.2013р. судове засідання відкладалось до 02.09.2013р. з метою витребування від сторін додаткових документальних доказів для розгляду спору суті.

Ухвали суду були направлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце відкладення судового засідання.

19 серпня 2013р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника та наданий витяг з Єдиного державного реєстру щодо місцезнаходження відповідача, де зазначено, що адреса відповідача, з якої було повернуто ухвалу про порушення провадження по праві, з відміткою «за значенням терміну зберігання» не змінилась.

Клопотання судом залишено без задоволення, так як ухвалою суду від 09.08.2013р. від сторін були витребувані додаткові документальні докази.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

В судове засідання, продовжене 12.09.2013р. представники сторін не з’явились повторно, доказів щодо поважних причин неявки представників суду не надано.

Ухвали від 09.08.2013р. та від 02.09.2013р. про відкладення судового засідання на адресу господарського суду від відповідача не повертались, що свідчить про належне повідомлення відповідача про дату та час відкладення судового засідання. Але відповідач повторно проігнорував законні вимоги суду і не направив повноважного представника для участі в судовому процесі та захисту своїх інтересів в суді.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов’язаний направити, повноважного, компетентного представника для участі в судовому процесі або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов’язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників позивача.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

> Розгляд справи закінчено 12.09.2013р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, в судовому засіданні 09.08.2013р., суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Запорізький сталепрокатний завод» (надалі іменується «покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРА НОВА» (надалі іменується «постачальник») було укладено договір поставки № 99 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію.

Строк дії у зазначеному договорі встановлено до 31.12.2011р.

Дію договору сторонами було продовжено до 31.12.2012р., що підтверджується додатковою угодою до договору поставки №1 від 30.12. 2011 р.

На виконання умов договору, ТОВ «ЕРА НОВА» (позивач) поставляло, а ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» (відповідач) приймало товар, що підтверджується видатковими накладними № 180 від 03.12.2012 р. на суму 60 333, 00 грн. та № 163 від 01.11. 2012 р. на суму 60 333, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поставки № 99, покупець здійснює оплату протягом 30 календарних днів по факту отримання кожної партії продукції на підставі виставлених рахунків.

В межах дії договору остання поставка продукції була здійснена 03.12.2012р., тож строк оплати по ній настав 02.01.2013 р.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

ONT class="fs161">Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Правовідносини між сторонами продовжувалися і після закінчення строку дії договору.

ТОВ «ЕРА НОВА» поставило, а ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» прийняло товар згідно видаткової накладної № 5 від 11.01.2013р. на суму 45 853,50 грн. та згідно видаткової накладної № 13 від 04. 02. 2013 р. на суму 45 853, 50 грн.

Всього, за період з 01.11.2012р. по 02.02.2013р., постачальником було поставлено на користь покупця товар на загальну суму 212 373, 00 грн.

Факт отримання товару підтверджується довіреностями (типова форма № М-2).

Покупцем було частково виконано зобов'язання оплатити прийнятий у власність товар на користь постачальника та здійснено часткову оплату товару, що підтверджується банківськими виписками.

На момент розгляду спору по суті сума заборгованості складає 114707 грн. 00 коп.

Згідно ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між: учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, в т.ч., з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 181 Господарського кодексу України, визначено загальний порядок укладання господарських договорів. Так, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також; шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно положень ч.2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ТОВ «ЕРА НОВА» та ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» виникли майново-господарські зобов'язання, які регулюються положеннями Господарського кодексу України про поставку.

Позивачем було у повному обсязі виконано зобов'язання поставити товар у власність відповідача, а відповідачем, в свою чергу, було прийнято зобов'язання до виконання та прийнято товар у власність.

03.06.2013 року на адресу покупця було направлено претензію щодо сплати заборгованості в сумі 114707 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов’язання, по оплаті отриманого товару.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Документальних доказів в підтвердження проведення часткового або повного погашення суми заборгованості , на момент розгляду спору по суті, сторонами не надано.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 207, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРА НОВА” до Публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод” задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запорізький сталепрокатний завод”, 69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, б. 20 г (р/р 26004038689700 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 00191247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕРА НОВА”, 83011, м. Донецьк, вул. Уральська, б. 22 (р/р 2600410132483 в АТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 35950795) 114707 (сто чотирнадцять тисяч сімсот сім ) грн. 00 коп. основного боргу, 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн.14коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет