Постанова № 33863679, 01.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. Справа №818/7581/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М., суддів Соколова В.М., Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Сорокаліт Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанови, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л., в якій, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л., , визнати протиправною та скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження №38432521 від 19.08.2013р., зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України негайно вчинити виконавчі дії з примусового виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі №2а-1870/9176/12, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подати до Сумського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на виконанні у відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться виконавче провадження щодо примусового виконання Головним управлінням юстиції в Сумській області рішення суду про поновлення її на посаді, відповідачем було направлено на адресу суду заява про роз'яснення рішенням та подальше зупинення виконавчого провадження призводить до навмисного затягування строків виконання рішення зі сторони державного виконавця.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти скасування постанови про зупинення виконавчого провадженя заперечував, зазначив, що спірна постанова є правомірною та обґрунтованою, дії державного виконавця щодо звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення відповідають діючому законодавству. Щодо визнання бездіяльності державного виконавця зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даними позовними вимогами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі №2а-1870/9176/12 були задоволені позовні вимоги та визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління юстиції в Сумській області від 06.11.2012 року №2085-ОС "Про звільнення ОСОБА_1", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Ковпаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, який є правонаступником відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, стягнуто з Головного управління юстиції в Сумській області на користь ОСОБА_1 13 002 грн. 08коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.10-13).

Як вбачається із п. 5 резолютивної частини судового рішення, дана постанова підлягала негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2875 грн. 46коп. (а.с.13.)

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження (а.с.36-63) до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України була направлена заява ОСОБА_1 щодо примусового виконання рішення суду 10.06.2013р. (а.с.62).

Постановою від 13.06.2013р. відкрито виконавче провадження ВП №38432521 на підставі виконавчого листа, виданого судом 04.04.2013о. (а.с.60).

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України направлено подання від 19.08.2013р. №38432521/5-584/8 про встановлення способу і порядку виконання постанови суду від 03.04.2013р. (а.с.44-47). Дане подання отримано судом 28.03.2013р. (а.с.96), на даний час подання не розглянуто (а.с.95).

19.08.2013р. в зв'язку із направленням до суду подання від 19.08.2013р. №38432521/5-584/8 про встановлення способу і порядку виконання постанови суду від 03.04.2013р. відповідачем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с.21)

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Пунктом 1 ч.1 ст. 38 Закону передбачено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Надаючи юридичну оцінку правомірності дій відповідача щодо зупинення виконавчих проваджень на підставі звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, суд виходить з наступного.

Стаття 38 Закону надає право державному виконавцю зупинити виконавче провадження у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ст. 38 Закону, зупинення виконавчого провадження у зв'язку із зверненням до суду із заявою про роз'яснення судового рішення є правом державного виконавця, яке може бути використане ним на власний розсуд з метою повного, неупередженого, своєчасного вчинення виконавчих дій.

Таким чином, державним виконавцем було реалізоване його право, передбачене ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Як було встановлено під час судового розгляду справи, відповідачем були винесена оскаржувана постанова на підставі ст. 38-39 Закону, тобто у відповідності до вимог норм вказаного Закону, а тому підстав для визнання такої постанови незаконною у суду немає.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у державного виконавця не було достатніх підстав звертатися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, необґрунтовано зупинив виконавче провадження.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до ст. 170 КАС України та Закону України "Про виконавче провадження" звернення до органу, який видав виконавчий лист, щодо роз'яснення судового рішення є правом державного виконавця, і, виходячи зі змісту ст. 170 КАС України, обґрунтованість, доцільність, необхідність та правомірність вирішення даного питання належить до компетенції органу, який видав виконавчий лист, в даному випадку - Сумського окружного адміністративного суду, який постановив судове рішення в межах розгляду справи №2а-1870/9176/12.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження №38432521 від 19.08.2013р., в зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом неправомірними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Також суд відмовляє в задоволенні вимог щодо зобов'язання відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України негайно вчинити виконавчі дії з примусового виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі №2а-1870/9176/12, оскільки на час розгляду справи в суді виконавче провадження зупинено.

Ч. 5 ст. 39 вказаного вище Закону передбачено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представник відповідача бездіяльність державного виконавця обґрунтовував незрозумілістю судового рішення, зазначав, що виконати рішення суду не можливо боржником з поважних причин, оскільки на посаді працює зовсім інша особа, яку не можливо звільнити, ні постанови про накладення штрафних санкцій за невиконання боржником судового рішення, ні подання до правоохоронних органів направлено не було, оскільки правоохоронні органи не мають можливість притягнути до відповідальності боржника - юридичну особу, а тому рішення суду щодо поновлення позивача на посаді взагалі неможливо виконати.

Відповідно до статті 1 Закону , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .

Вимогами частин 1 та 2 статті 11 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення , у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

В даному випадку, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено судом до негайного виконання. Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон, а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 235 КЗпП України, негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст. 22 Закону, строк для примусового виконання судових рішень зокрема, в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Згідно ч. 4 ст. 25 Закону у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, а саме самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, не надається.

Частиною 2, 4 ст. 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Таким чином Законом покладено на державного виконавця саме обов'язок, а не право проводити виконавчі дії у двомісячний строк із застосуванням заходів впливу до боржника.

Стаття 76 Закону передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Як зазначалося вище, на Інструкцію про проведення виконавчих дій визначено умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділом восьмим сказаної Інструкції закріплено порядок виконання рішення про поновлення на роботі. Так, пунктом 8.2.1. Інструкції встановлено, що виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції.

Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею Кримінальним кодексом України.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. на час розгляду цієї справи в частині поновлення позивача на посаді є невиконаною, з дня відкриття виконавчого провадження 13.06.2013р. до дня звернення до суду із поданням про роз'яснення судового рішення 19.08.2013р. державним виконавцем взагалі не було вчинено жодних дій та заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа, які передбачені Законом, а також неприйняті жодні заходи примусового виконання рішення в установлений Законом строк і як наслідок ним допущена бездіяльність при примусовому виконанні судового рішення по справі №2а-1870/9176/12 у виконавчому провадженні ВП №38432521, в зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині визнаються судом правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги щодо зобов'язання відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подати до Сумського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій, і це є правом, а не обов'язком суду.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанови, зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Каращук К.Л. при примусовому виконанні судового рішення по справі №2а-1870/9176/12 у виконавчому провадженні ВП №38432521.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

Суддя (підпис) В.М. Соколов

(підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2013р.