Постанова № 33863337, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 910/7254/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів:Плюшка І.А., Кочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р.у справі№ 910/7254/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс"допублічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега",третя особаОвчаренко Катерина Валентинівна,простягнення страхового відшкодуванняза участю представників сторін:

від позивача: Макєєв Є.Ю., дов. від 05.03.2013

від відповідача: Пушкарь О.М., дов. від 24.12.2012

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 57479,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" та на виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним між ним та третьою особою договором добровільного страхування наземного транспорту № 152-07-0381-10 від 05.03.2010р. після настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом зобов'язаний виплатити суму страхового відшкодування позивачу, як новому вигодонабувачу за договором страхування, оскільки попередній вигодонабувач за вказаним договором страхування - ПАТ "УкрСиббанк" відступив своє право грошової вимоги до боржника - Овчаренко К.В. (власника застрахованого тз), уклавши з позивачем договір факторингу № 05/12 від 20.04.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. (суддя Самсін Р.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" 57479,78 грн. страхового відшкодування та 1720, 50 грн. судових витрат.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач, уклавши з ПАТ "Укрсиббанк" договір факторингу № 05/12 від 20.04.2012р., отримав право вимоги до боржника - Овчаренко К.В. та набув статусу вигодонабувача в договорі страхування № 152-07-0381-10 від 05.03.2010р., укладеному третьою особою з відповідачем на виконання зобов'язань по страхуванню заставленого майна. Крім того, за висновком суду, у відповідача були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки факт своєчасного та у визначеному договором порядку повідомлення страхувальником відповідача про настання події із застрахованим тз є доведеним наявними в матеріалах справи доказами, а актом огляду тз, складеним відповідачем, зафіксовані отримані застрахованим автомобілем пошкодження, що спростовує обставини, на які послався відповідач , як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування. Крім того, відповідачем були отримані всі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, а доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором страхування на користь третьої особи, в тому числі при розгляді в Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області справи № 2-2022/11 справи за позовом третьої особи до ПАТ "АСК "Омега" в матеріалах справи відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись при цьому на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 27.08.2007р. між акціонерний комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (банк) та Овчаренко Катериною Валентинівною (позичальник, третя особа) укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11203022000 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в сумі 25 717,23 доларів США, що дорівнює еквіваленту 129 872, 01 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, визначених в Кредитному договорі.

На виконання п.2.1. кредитного договору у забезпечення виконання всіх грошових зобов'язань позичальника в повному обсязі за Кредитним договором, позичальник передав, а банк прийняв в заставу транспортний засіб - автомобіль марки Opel, модель Vectra OZCF69CПГ, рік випуску 2007, колір - синій, тип - легковий седан, номери агрегатів: кузов WOLOZCF6971086780, державний номер ВА 0824 АІ.

Пунктом 3.4.5. кредитного договору сторонами погоджено, що третя особа зобов'язана не пізніше дати укладення договору, за яким у заставу передається майно з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором та/або "кредитним договором", застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії на строк не менше одного календарного року. Позичальник також зобов'язується не пізніше дати закінчення договору страхування майна - предмету застави здійснювати подальше щорічне страхування предмету застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії строком не менше, ніж на один календарний рік. Договір страхування предмету застави має передбачати: - страхування предмету застави від настання таких страхових ризиків: на випадок пошкодження, втрати або знищення майна, та - виплату суми страхового відшкодування в розмірі не менше суми заборгованості позичальника за договором.

05.03.2010р. між закритими акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (страховик), правонаступником якої є відповідач, та Овчаренко Катериною Валентинівною (страхувальник, третя особа) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 152-07-0381-10 (далі за текстом - договір страхування), відповідно до умов якого відповідач застрахував майнові інтереси третьої особи, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Opel Vectra OZCF69CПГ, д.н. ВА 0824 АІ.

Згідно умов договору страхування вигодонабувачем за ним є АКІБ "УкрСиббанк"; згідно п.4.4 Договору страхування строк його дії: 06.03.2010р. по 05.03.2011р. До страхових випадків за договором страхування (п.3.1) відносяться, зокрема, пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб (ПДТО).

В ніч з 27 на 28.03.2010р. із застрахованим відповідачем автомобілем стався страховий випадок: автомобіль було пошкоджено внаслідок протиправних дій третіх осіб, у зв'язку з чим 28.03.2010р. третя особа повідомила страховика про настання страхового випадку (реєстрація відповідачем інформації про ДТП у формі витягу наявна в матеріалах справи (а.с.46).

За розглядом матеріалів перевірки заяви третьої особи щодо пошкодження автомобіля в ніч з 27 на 28.03.2010р., постановою ДІМ Олександрійського РВУ МВС від 31.03.2010р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 194, 296 КК України у відношенні невідомої особи.

29.03.2010р. третя особа звернулась до відповідача із заявою про настання страхового випадку із застрахованим за договором страхування автомобілем Opel Vectra OZCF69CПГ, д.н. ВА 0824 АІ, та виплату страхового відшкодування на рахунок вигодонабувача.

Листом № 3518 від 18.08.2010р. відповідач, з посиланням на положення п. 13.1.13., 13.1.14. договору страхування, відмовив у виплаті страхового відшкодування та повідомив, що підстави для виплати страхового відшкодування відсутні, з огляду на неналежне виконання страхувальником своїх договірних обов'язків, а саме: несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку із застрахованим автомобілем та здійснення страхувальником ремонту тз без письмової згоди страховика.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.04.2012р. між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (фактом, позивач) укладено договір факторингу № 05/12 (далі за текстом - договір факторингу), відповідно до умов якого клієнт відступив фактору, а фактор, сплативши ціну продажу, передбачену цим договором, придбав та прийняв права вимоги за кредитами, в тому числі і право вимоги до Овчаренко К.В. - третьої особи за кредитним договором в сукупному розмірі гривневого еквіваленту станом на 14.05.2012р. - 140 523, 49 грн.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відступлення обтяжувачем забезпеченою обтяженням права вимоги іншій особі до неї також переходять усі права обтяжувача щодо предмета обтяження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом договору факторингу № 05/12 від 20.04.2012р. (п.п. 2.1., 2.2. договору) є, зокрема, право вимоги за кредитним договором № 11203022000 від 23.08.2007р., включаючи права, що виникають на підставі договорів забезпечення. При укладенні договору факторингу та переході права вимоги за вказаним кредитним договором від банку до позивача, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг за № 40828104 від 31.05.2013р.) були внесені відповідні зміни щодо обтяжувача заставленого майна (автомобіля Opel Vectra OZCF69CПГ, д.н. ВА 0824 АІ), що свідчить про реєстрацію обтяження на корить позивача, як заставодержателя майна переданого в заставу.

Крім того, згідно умов кредитного договору одним із обов'язків позичальника було укладення договору страхування майна, переданого в заставу банку, в рекомендованій банком страховій компанії та подальше щорічне його страхування. При цьому, як встановлено судами, стороною договору добровільного страхування наземного транспорту № 152-07-0381-10 від 05.03.2010р., укладеного позичальником з відповідачем, є ПАТ "УкрСиббанк", як вигодонабувач, в силу наявності статусу заставодержателя майна - предмета договору страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач, уклавши з ПАТ "УкрСиббанк" договір факторингу, отримав від первісного кредитора - вигодонабувача за договором страхування, право вимоги за кредитним договором до боржника - Овчаренко КВ., а відтак, правомірно набув як прав нового кредитора у зобов'язанні, так і статусу нового вигодонабувача в договорі страхування, оскільки останній було укладено боржником на виконання передбаченого кредитним договором зобов'язання по страхуванню заставленого майна.

Пунктом 7.1.3. договору страхування передбачено, що вигодонабувач має право на першочергове отримання страхового відшкодування/його частини в межах заборгованості страхувальника перед вигодонабувачем за кредитним договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявність заборгованості третьої особи по кредитному договору підтверджена наявними в матеріалах справи доказами: випискою по Кредитному договору за період з 23.08.2007р. по 14.05.2012р., відомостями про оплати, здійснені боржником (довідка позивача № 4841 від 27.06.2013р.). Натомість доказів погашення такої заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи положення п. 7.1.3 договору страхування позивач, як новий вигодонабувач (особа, до якої перейшли права заставодержателя застрахованого майна), 21.12.2012р. звернувся із заявою до ПАТ "АСК "Омега", в якій повідомив про набуття ним прав нового кредитора до Овчаренка К.В. та статусу вигодонабувача за договором страхування та просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Кредекс Фінанс". Однак, відповідач відповіді на вказану заяву не надав, що і стало підставою для звернення ТОВ "Кредекс Фінанс" з позов у даній справі. При цьому позивач зазначав, що не погоджується з підставами, за яких відповідач відмовив третій особі у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Такі ж положення містить і стаття 16 Закону України "Про страхування".

Згідно зі ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування, до яких відносяться: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування погоджені в розділі 13 договору страхування, на положення пунктів 13.1.13 та 13.1.14 якого посилається відповідач, обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування (лист № 3518 від 18.08.2010р.). Так, згідно пунктів 13.1.4., 13.1.13. та 13.1.14. договору страхування, підставами для відмови у виплаті є:

- несвоєчасне повідомлення страховика страхувальником (або особою, яка керувала тз під час настання страхового випадку) про факт настання страхового випадку;

- здійснення страхувальником ремонту транспортного засобу без письмового дозволу страховика;

- невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків згідно з договором якщо він не доведе, що виконання (або належне виконання) було неможливим внаслідок дії непереборної сили.

У зв'язку з викладеним, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що про спірний страховий випадок, що стався в ніч з 27 на 28.03.2010р. із застрахованим відповідачем автомобілем, третя особа повідомила страховика у встановленому договором страхування порядку, а саме: 28.03.2010р. відповідно до п. 8.1. договору страхування страхувальник (третя особа) повідомив асистентську компанію ТОВ "Транспортний асистанс" про настання страхового випадку, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацією інформації при ДТП із зазначенням дати реєстрації - 28.03.2010р., часу настання події - 8:00 та часу дзвінку за телефоном - 12:38); 29.03.2010р. страхувальник з дотриманням строку, встановленого п. 8.9 договору для повідомлення страховика про настання страхового випадку, звернувся до відповідача з відповідною заявою. Разом з цим, актом огляду пошкодженого транспортного засобу, складеним відповідачем 28.03.2010р. (а.с. 45), протоколом технічного огляду тз від 06.04.2010р., складеним автотоварознавцем та підписаним відповідачем та третьою особою (а.с. 40, 41), були зафіксовані пошкодження отримані застрахованим автомобілем, чим спростовуються обставини на які зроблено посилання в листі за вих. № 3518 від 18.08.2010р., як на підставу відмови у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, слід зазначити, що саме по собі несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку може бути вагомою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися чи є зазначена подія страховим випадком, тобто, якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могла вплинути на його обов'язки сплатити страхове відшкодування. Як вбачається зі змісту листа ВСУ від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" зазначеної позиції дотримується і Верховний суд України.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність підстав, які позбавили страховика можливості дізнатися чи є подія, що сталась із застрахованим тз, страховим випадком та вплинули на його обов'язки сплатити страхове відшкодування

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування за укладеним договором страхування у відповідача були відсутні, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку, що страхове відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку підлягає стягненню з відповідача у розмірі 57 479, 78 грн. (за вирахуванням суми франшизи, передбаченої договором страхування - 500, 00 грн.).

При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанції, документів, які б підтверджували здійснення відповідачем виплати спірної суми страхового відшкодування за договором страхування на користь третьої особи, в тому числі при розгляді Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області справи № 2-2022/11 за позовом третьої особи до ПАТ "АСК "Омега" матеріали справи не містять.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, господарський суд міста Києва всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України Київський апеляційний господарський суд правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013р. у справі № 910/7254/13 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко