Постанова № 33863316, 26.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 905/2031/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В.(доповідач) Швеця В.О., Фролової Г.М.,перевіривши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Данком" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.06.13у справі№ 905/2031/13за позовомКомунального підприємства "Донецькфлора" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Данком"простягнення

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Комунальним підприємством "Донецькфлора" у березні 2013 року заявлений позов, з урахуванням уточнень, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" 10984,04 грн - боргу, 841,81 грн - пені, 21, 94 грн - інфляційних втрат, 168,82 грн - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості виконаних робіт за договором субпідряду від 01.11.11 №88. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.13, ухваленим суддею Стукаленко К.І., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 984,04 грн - боргу, 792,29 грн - пені, 21, 94 грн - інфляційних, 168, 57 грн - 3% річних. Суд першої інстанції установив факт несплати відповідачем вартості робіт виконаних за договором від 01.11.11. В частині вимог про стягнення 49, 52 грн - пені та 0,25 грн -3% річних місцевим судом відмовлено через невірно здійснений позивачем розрахунок. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бойченка К.І. - головуючого, Діброви Г.І., Шевкової Т.А., постановою від 12.06.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данком" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилаючись на приписи статті 530 Цивільного кодексу України не погоджується з нарахуванням позивачем штрафних санкцій. На думку скаржника, судами не враховано приписи статті 219 Господарського кодексу України, якими визначені підстави для звільнення від відповідальності, адже спірна заборгованість виникла через несплату коштів відповідачеві за договором генпідряду.

Від Комунального підприємства "Донецькфлора" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.11.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данком" - генпідрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькфлора" - субпідрядником, укладено договір субпідряду № 88, за умовами якого субпідрядник забезпечує у відповідності з проектною документацією та умовами договору виконання робіт з улаштування газону на об'єкті: Аеродромно-диспетчерська вежа з комплексом будівель та споруд на території КП "Міжнародний аеропорт "Донецьк". Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що склад і обсяги робіт визначаються проектно-кошторисною документацією, котра є невід'ємною частиною договору. Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, який є невід'ємною частиною договору, є динамічною та складає 25984, 04 грн. Пунктом 2.5 договору сторони визначили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок КБ-3 та інших рахунків субпідрядника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Донецькфлора" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" 10984,04 грн - боргу, 841,81 грн - пені, 21, 94 грн - інфляційних втрат та 168,82 грн - 3% річних. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно з приписами частини 2 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем виконано роботи на суму 25984,04 грн, про що свідчить акт виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року, підписаний обома сторонами, та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року. Установлено судами і те, що відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково у розмірі 15000,00 грн, і його заборгованість становить 10984,04 грн, тобто суму заявлену до стягнення. Судами також установлено, що позивачем 29.08.12 скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" вимогу про сплату цих коштів, яка отримана останнім 04.09.12, проте залишена без задоволення. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк, термін, виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З огляду на установлені обставини справи, висновок судів про наявність підстав для стягнення 10984,04 грн боргу за виконані позивачем роботи визнається правомірним. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки. За приписами статті 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судами установлено і те, що пунктом 4.2 договору сторони визначили, що генпідрядник за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахування авансів, інших платежів) сплачує неустойку в розмірі 0,1 процента від несплаченої суми за кожний день прострочення. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що судами установлений факт не проведення відповідачем розрахунків за виконані роботи у повному обсязі, висновок судів обох інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача також пені, річних та інфляційних, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, визнається правомірним. Щодо доводу скаржника про наявність підстав для звільнення його від відповідальності, оскільки борг виник у зв'язку з не сплатою йому коштів замовником, то за приписами статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Окрім цього, умовами договору субпідряду не передбачено звільнення генпідрядника від сплати вартості виконаних робіт субпідрядником через не надходження йому коштів від замовника. Не можуть бути підставою для скасування постанови у справі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.13 у справі №905/2031/13 залишити без змін. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді В.Швець

Г.Фролова