Постанова № 33860276, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року 11:25 № 2а-2806/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Андрієнко О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників:

від позивачаДобродуб О. Я. (довіреність)від відповідачане з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (надалі - Позивач/ТОВ «КМКЯ») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - Відповідач/СДПІ у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2010 р. №0001314250/0 та №0001304250/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2011 р., залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 р., позовні вимоги задоволені повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (надалі - ВАС України) №К/9991/75538/11 від 04.07.2013 р. зазначені рішення були скасовані, а справа №2а-2806/11/2670 була направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), було допущено процесуальне правонаступництво, зокрема СДПІ у м. Києві було замінено на Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

В судове засідання з'явився представник Позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушенням Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №334), Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №168), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №2181), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинні на момент проведення господарських операцій) (надалі - Закон №996), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88), а саме винесення податкових повідомлень рішень на підставі безпідставних висновків Відповідача про відсутність реальних господарських операцій Позивача із Товариством із обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» (надалі - ТОВ «С.Дж.Р.Груп») за договорами в період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. та з 01.10.2010 р. по 31.03.2010 р. Крім того, Позивач зазначає про наявність Постанови Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі №1-п-32/11, якою кримінальну справу щодо директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було закрито, а також зазначає про проведення перевірки на підставі

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, подав письмові заперечення в яких щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає, що взаємовідносини по господарським операціям між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» в період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. та з 01.10.2010 р. по 31.03.2010 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а несплачені позивачем податок на прибуток та податок на додану вартість (надалі - ПДВ), у наслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового кредиту та невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 30.09.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з витягу №564965 ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «КМКЯ» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на податковому обліку у СДПІ у м. Києві. Основним видом діяльності Позивача є надання інших комерційних послуг.

27.09.2010 р. старшим слідчим ВРКС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітаном податкової міліції Трачуком Б. О. було винесено постанову про призначення невиїзної позапланової перевірки по матеріалам, які виділені із кримінальної справи №69-107 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754), було постановлено провести невиїзну документальну перевірку ТОВ «КПКЯ» (код ЄДРПОУ 21645267) з питань відображення ним податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за 2008-2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаної постанови старшого слідчого ВРКС СВ ПМ ДПА у м. Києві капітана податкової міліції Трачука Б. О., у період з 24.11.2010 р. по 30.11.2010 р., СДПІ у м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «КМКЯ» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період грудень 2008, лютий 2009, січень-березень 2010.

За результатом проведеної перевірки було складено Акт №623/42-50/21645267 від 30.11.2010 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» (код за ЄДРПОУ 21645267) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) за період грудень 2008 р., лютий 2009 р., січень, лютий, березень 2010 р.» (надалі - Акт №623/42-50/21645267), в якому зафіксовано виявлені на думку інспекторів порушення допущені Позивачем, зокрема:

ь вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 внаслідок завищення валових витрат за ІV квартал 2008 року та І квартал 2010 року на загальну суму 3 319 225,00 грн. за безтоварними господарськими операціями з поставки позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп» презентаційних послуг, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за ІV квартал 2008 року на 514 463,00 грн. та І квартал 2010 року на 315 344,00 грн.

ь вимог п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 №168 внаслідок завищення податкового кредиту за лютий 2009 р., січень-березень 2010 р. на загальну суму 663 845,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та занижено податкові зобов'язання з ПДВ за ці періоди на загальну суму 663 845,00 грн.

На підставі Акту №623/42-50/21645267 СДПІ у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2010 р.:

ь №0001304250/0 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 244 710,00 грн., (з якої 829 807,00 грн. - основний платіж, 414 903,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

ь №0001314250/0 - про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 995 768,50 грн. (з якої 663 845,00 грн. - основний платіж, 331 923,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

ТОВ «КМКЯ» оскаржила вказані податкові повідомлення-рішення до начальника СДПІ у м. Києві, однак листом №1995/10/25-027 від 14.02.1011 р. скарга позивача була залишена без задоволення.

ТОВ «КМКЯ», не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи що вони порушують охоронювані права та інтереси підприємства, подало до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративний позов.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальними законами, якими врегу льовано дані питання, були Закон №334 та Закон №168.

Так, згідно із п.5.1 ст.5 Закону №334 (редакції чинні на момент винесення правовідносин) валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 визначено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - п.5.7 цієї статті.

Як встановлено у абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжни ми та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена прави лами ведення податкового обліку.

Згідно із пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

ь або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

ь або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. При цьому, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

ь або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

ь або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.7.2. ст.7 Закону №168 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (пп.7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп.7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп.7.2.4).

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Як вбачається, Позивачем віднесено до валових витрат і подат кового кредиту відповід них звітних періодів суми, сплачені на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп» згідно договорів, що були укладені за період грудень 2008 р., лютий 2009 р., січень-березень 2010 р. між Позивачем (Замовник) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (Виконавець), зокрема:

ь №19 від 19.08.2008 р. про забезпечення замовника квітковою продукцією (букети, композиції з рослинних матеріалів, флористичне оформлення інтер`єру);

ь №10 від 10.10.2008 р. про надання замовнику комплексу робіт та послуг, що включає в себе надання у користування виставкового обладнання та виконання робіт із забудови (монтаж-демонтаж) ексклюзивних виставкових стендів площею 596 кв.м на виставкових заходах з 27 по 20 листопада 2008 р. на території ВЦ «КиївЕкспоПлаза» в м. Києві, вул. Салютна, 2-б;

ь №25 від 25.11.2008 р. про надання замовнику послуг по організації локальної мережі офісу по вул. Печерській, 2/16 у м. Києві;

ь №11 від 11.01.2010 р. про виконання комплексу робіт та послуг, що включає в себе надання у користування виставкового обладнання та виконання робіт із забудови (монтаж-демонтаж) ексклюзивних виставкових стендів площею 957 кв.м на виставкових заходах з 3 по 5 лютого 2010 р. на території ВЦ «КиївЕкспоПлаза» в м. Києві, вул. Салютна, 2-б;

ь №2 від 02.02.2010 р. про виконання комплексу робіт та послуг, що включає в себе надання у користування виставкового обладнання та виконання робіт із забудови (монтаж-демонтаж) ексклюзивних виставкових стендів площею 765 кв.м на виставкових заходах в лютому та березні 2010 р. на території ВЦ «КиївЕкспоПлаза» в м. Києві, вул. Салютна, 2-б.

Водночас, згідно з преамбули Закону №996, цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст.2 Закону №996 цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. В свою чергу, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1 Закону №996).

Згідно до ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з п.1.1 та 1.2 Положення №88, це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

В п.2.1 Положення №88 вказано, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію (п.2.6 Положення №88)

На підтвердження виконання господарських операцій за цими договорами Позивач надав акти здачі-приймання виконаних робіт, зокрема: Акт від 30.12.2008 р. приймання-передачу по договору №19 від 19.08.20008 р. від 30.12.2008 р. на суму 1 110 000 грн.; Акт від 02.12.2008 р. здачі-приймання виконаних робіт за Договором №10 від 10.10.2008 р. на суму 974 460,00 грн.; Акт від 30.12.2008 р. приймання-передачі послуг по договору №25 від 25.11.2008 р. на суму 384 960,00 грн.; Акт від 08.02.2010 р. здачі-приймання виконаних робіт за Договором №11 від 11.01.2010 р. на суму 588 000,00 грн.; Акт від 30.03.2010 р. здачі-приймання виконаних робіт за Договором №2 від 02.02.2010 р. на суму 925 650,00 грн.

Крім того, Позивачем надано податкові накладні, що були видані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема: №3649 від 30.12.2008 р на суму 1 110 000 грн. по договору №19 від 19.08.2008 р.; №000260 від 02.12.2008 р. на суму 974 460,00 грн.; №000356 від 30.12.2008 р. на суму 384 980,00 грн.; №1331 від 08.02.2010 р. на суму 294 000,00 грн. та №234 від 28.01.2010 р. на суму 294 000,00 грн.; №2733 від 24.03.2010 р. на суму 462 825,00 грн., №2699 від 23.03.2010 р. на суму 462 825,00 грн.

Позивачем в якості проведення оплати за договорами було надано копії платіжних доручень про сплату вартості послуг та робіт, зокрема: №27 від 13.02.2009 р. на суму 1 110 000,00 грн.; №2405 від 25.12.2008 р. на суму 974 460,00 грн.; №26 від 13.01.2009 р. на суму 384 960,00 грн.; №140 від 28.01.2010 р. на суму 294 000,00 грн., №227 від 08.02.2010 р. на суму 294 000,00 грн.; №586 від 24.03.2010 р. на суму 462 825,00 грн., №582 від 23.03.2010 р. на суму 462 825,00 грн.

Крім того, як зазначив ВАС України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем в якості додаткових доказів реальності проведення виставок в 2008 та лютому-березні 2010 роках, та розміщення під час проведення виставок квіткової продукції та виставкових стендів отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» додатково надано наступні докази: календар виставок на 2008 р., 2010 р.; фотознімки проведених виставок із квітковою продукцією; Договори укладені між Позивачем та ЗАТ «Центр агропромислових технологій» (№35-В/08 від 12.08.2008 р., №36-В/08 від 12.08.2008 р., №37-В/08 від 12.08.2008 р., №39-В/08 від 12.08.2008 р., №34-В/08 від 13.08.2008 р., №38-В/08 від 13.08.2008 р.,№59-В/08 від 13.08.2008 р., №60-В/08 від 13.08.2008 р.) щодо оренди павільйонів для проведення виставок із відповідними Актами виконаних робіт; Заявки-договори на участь у виставках із актами про надання виставкових послуг згідно договорів та платіжним дорученнями.

В якості доказів реальності виконання робіт з розміщення локальної мережі офісу Позивачем Додатково було надано договір Оренди №С-2/2008 від 29.12.2007 р., відповідно до якого Позивач орендує в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 617,30 м. кв., що розташоване за адресою м. Київ, вул. Спаська, 39; договір №14 оренди нежилої будівлі від 20.11.2008 р., загальною площею 1 017,3 м. кв. (що розташоване за адресою м. Київ, вул. Печерська, 2/16) та Акт приймання-передачі від 11.12.2008 р.

Як зазначено Позивачем в судовому засіданні, надані документи підтверджуються факт, що квіткова продукція, ремонті роботи та виставкові площини були отримані Позивачем та використовувались в господарській діяльності Позивача.

Поряд з цим, згідно до положень ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Більше того, згідно ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, ухвалою ВАС України №К/9991/75538/11 від 04.07.2013 р. (по даній справі) зазначено, що факт поставки позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп» послуг та товару не був досліджений та встановлений з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судами без дотримання вимог ст.86 КАС України. Тому, як зазначено в даній ухвалі, під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в ній, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу послуг ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема перевірити наявність товарно-транспортних накладених.

На виконання вказівок ухвали ВАС України №К/9991/75538/11 щодо встановлення факту поставки позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Груп» послуг та товару, суд витребував від Позивача документи, які не досліджувались судами при попередньому розгляді справи №2а-2806/11/2670, проте мають істотне значення для вирішення питання стосовно права ТОВ «КМКЯ» на валові витрати та податковий кредит за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зокрема товарно-транспортні накладні.

В судовому засіданні представник Позивача надав наступні пояснення, щодо причин відсутності товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 р.2 Договору №10 від 10.10.2008 р., Договору №11 від 11.01.2010 р. та Договору №2 від 02.02.2010 р. Виконавець (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») надавала Замовнику (ТОВ «КМКЯ») комплекс послуг, що включає в себе надання у користування виставкового обладнання та виконання робіт із забудови (монтаж-демонтаж) ексклюзивних виставкових стендів.

Таким чином, суд приймає посилання Позивача, що за вказаними договорами було здійснено не поставка продукції, а надання послуг та передача в тимчасове користування вже змонтованого та розміщеного в приміщенні виставкового стенду. При цьому, суд приймає до уваги посилання Позивача, що він не був ні Замовником ні кінцевим вантажоодержувачем стендів під час транспортування його автотранспортом, Позивач не проводив вантажно-розвантажувальних робіт, а тому і не міг отримувати товарно-транспортні накладні. Крім того, Позивач акцентував увагу, що виставкове обладнання під час транспортування до місця проведення виставок отримував саме представник ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (й він же проводив замовлення транспортування), а Позивач отримував її вже на стадії їх кінцевого розміщення на виставкових площинах.

Крім того, як вказано Позивачем, предметом Договору №19 від 19.08.2008 р. є надання в оренду для використання на виставках Замовника (Позивача) композиція із рослинних матеріалів. При цьому, саме на ТОВ «С.Дж.Р.Груп» покладалось проведення транспортування, проведення флористичних робіт, проведення транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт.

Як зазначено Позивачем в судовому засіданні, Позивач не був ні Замовником ні кінцевим отримувачем квіткової продукції саме під час транспортування її автотранспортом, не проводив вантажно-розвантажувальних робіт, а тому і не міг отримувати товарно-транспортні накладні. Крім того, Позивач акцентував увагу, що продукцію під час транспортування до місця проведення виставок отримував саме представник ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (й він же проводив замовлення транспортування), а Позивач отримував її вже на стадії їх кінцевого розміщення на виставкових стендах.

Таким чином, щодо можливості надання товарно-транспортних накладних Позивач зазначає, що як квіткова продукція так і виставкові стенди передавались Позивачу вже змонтованими (для виставкових стендів) та розміщеними на стендах (для квіткової продукції).

Так, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, суд погоджується із посиланням ВАС України в ухвалі №К/9991/75538/11 від 04.07.2013 р., що при отриманні транспортних послуг разом із податковою накладною для набуття ознак первинного документа обов'язково необхідно отримати товарно-транспортну накладну.

Однак, суд приймає до уваги посилання Позивача, що не було спростовано Відповідачем, в порядку передбаченому положеннями ч.2 ст.71 КАС України, що Позивач не має фактичної можливості надати товарно-транспортні накладні (за Договорами №19 від 19.08.2008 р., №10 від 10.10.2008 р., №11 від 11.01.2010 р. та №2 від 02.02.2010 р.), оскільки ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в розумінні положень Правил №363 було як Замовником перевезення продукції (квіткової продукції, виставкових стендів) так і її кінцевим Вантажоодержувачем.

З огляду на це, відсутність товарно-транспортних накладних як обов'язкових первинних документів бухгалтерського обліку у Позивача, в даному випадку не може свідчить про сумнівність реальності надання послуг ТОВ «С.Дж.Р.Груп» Позивачу.

Крім того, в судовому засіданні представник Відповідача надав, а також суд витребував у Печерського районного суду м. Києва постанову від 07.12.2011 р. по кримінальній справі №1-п-32/11 (про вирішення питання про звільнення ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністую у 2011 році»), відповідно до якого директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, від відповідальності звільнено на підставі п.В) ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році».

При цьому, представник Відповідача посилається на встановлений в даній постанові факт, а саме що ОСОБА_5, неналежним чином уповноваживши ОСОБА_6 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства, повністю ігноруючи свої обов'язки, як директора TOB «С.Дж.Р.Груп»» - здійснення господарської діяльності фактично не контролював, і при цьому не складав і не видавав будь-яких офіційних документів, якими б законно уповноважив ОСОБА_6 бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за забезпечення відображення в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, за сплату у вказані законодавством строки податку на додану вартість та податку на прибуток. ОСОБА_6, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків TOB «С.Дж.Р.Груп» за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності організував складання та підписання від імені директора TOB «С.Дж.Р.Груп» ОСОБА_5 документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, які відображають проведення TOB «С.Дж.Р.Груп» за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Відповідача на постанову Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 р. по кримінальній справі №1-п-32/11, як на доказ фіктивності правочинів між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», з огляду на наступне.

Так, як вбачається із змісту вищевказаної постанови, директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було засуджено не за фіктивне підприємництво (ст.205 КК України) та не за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст.212 КК України). Натомість, положення ст.367 КК України передбачають покарання за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

При цьому, суд звертає увагу, що в постанові Печерського районного суду м. Києва постанову від 07.12.2011 р. по кримінальній справі №1-п-32/11 відсутні встановлені факти щодо взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» про умисне ухилення від сплати податків.

Аналогічного висновку дійшов ВАС України у справі №К/9991/43446/12 (ухвала від 19.09.2012 р., за позовом ТОВ «Ніко-Україна» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення) під час дослідження взаємовідносин між ТОВ «Ніко-Україна» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп». Крім того, аналогічний висновок міститься в ухвалі ВАС України по справі №К/991/61174/12 від 13.02.2013 р.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1, ч.2, ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Таким чином, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, тому Відповідач має право звернутися до суду з метою визнання такого правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а також не надано суду докази, що договори, укладені Позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», станом на дату судового засідання визнані недійсними в судовому порядку.

Посилання Відповідача як на доказ нікчемності правочину на відсутність контрагента (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») за своїм місцезнаходженням, неподання податкової звітності чи недекларування прибутків, суд оцінює критично і не бере до уваги, оскільки дані обставини не призводять до недійсності (нікчемності) укладених договорів, а можуть бути підставами для застосування до такого платника податків відповідних заходів реагування та примусу: ініціювання питання про припинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником податків, притягнення до юридичної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб.

Натомість, на час здійснення спірних господарських операцій і Позивач, і його контрагент (ТОВ «С.Дж.Р.Груп») були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість та відповідно мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

Отже, укладаючи угоду із ТОВ «С.Дж.Р.Груп», Позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Поряд з цим, відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд приймає до уваги постанову Верховного Суду України від 22.03.2012 р. у справі №21-148а11 (за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість), в якій зафіксовано, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, в даній постанові зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Однак, вказаних жодних із вказаних обставин Відповідачем встановлено не було, доказів про відсутність у контрагента Позивача реальних можливостей здійснення господарських операцій не надано.

Як наслідок, надані Позивачем пояснення та письмові матеріали є належними, допустимими і прямими доказами у справі, які підтверджують придбання з метою використання і фак тичне використання у своїй госпо дарській діяльності послуг, одержаних позивачем від контрагента Виконавця (ТОВ «С.Дж. Р.Груп»), що давало позивачу право на відне сення таких витрат до валових, а сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Натомість Відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, що під тверджували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та спрос товували доводи Позивача і надані останнім докази, а зазначені в акті перевірки висновки про нікчемність правочину суд оцінює критично і за відсутності конкретних підтверджуючих документів, вважає їх необґрунтованими і безпідставними.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.69 КАС України зазначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок».

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу обслуговування великих платників задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 07.12.2010 р. №0001314250/0 та №0001304250/0.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» понесені судові витрати в розмірі 6 (шість) грн. 80 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін