Постанова № 33860209, 30.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року 13:23 № 826/11573/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Андрієнко О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1»доДержавної податкової інспекції України у Дніпровському районі м. Києва Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішеньза участю представників сторін:

від позивача:Дорожовець О. Ю. (довіреність)від відповідача:Колодяжна Л. В. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

24.07.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1» (надалі - ТОВ «Агат-1»/Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ України у Дніпровському районі м. Києва/Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102653 від 14.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 255 100,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 127 550,00 грн.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000092653 від 14.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 267 855,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 66 964,00 грн.

3. Відшкодувати понесені позивачем судові витрати на сплату судового.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2013 р. було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зазначає про не дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень №0000102653 та №0000092653 від 14.02.2013 р.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ПК України, ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88); п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (надалі - Інструкція №99).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка директора ТОВ «Агат-1» ОСОБА_4, який повідомив про відмові йому обставини укладення та виконання договору із ТОВ «САН ЕНД ФАН» (надалі - ТОВ «СЕФ»).

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 30.09.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «Агат-1» зареєстроване в Дніпровській районній у м. Києві державній адміністрації 23.11.1998 р. 15.12.1998 р. ТОВ «Агат-1» отримало Свідоцтво №35575571 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є: виробництво продуктів нафтоперероблення; виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; виробництво іншої хімічної продукції ; оптова торгівля твердими, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

В період з 28.01.2013 р. по 29.01.2013 р., на підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС №108 від 16.01.2013 р. «Щодо проведення документальної невиїзної перевірки» була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «АГАТ-1» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «СЕФ» (код ЄДРПОУ 37241245) (надалі - ТОВ «СЕФ») за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р.

29.01.2013 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було складено Акт №339/22-30/30220386 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агат-1» (код ЄДРПОУ 30220386) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «СЕФ» (код ЄДРПОУ 37241245) з період з 01.03.2012 р. по 30.04.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №339), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

ь п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.138.6 ст.138 ПК України, зокрема підприємством в періоді що перевірявся завищено валові витрати на суму 1 275 500,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2012 р. на суму 664 250,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. на суму 611 250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 р. на загальну суму 267 855,00 грн., в тому числі по періодах: за І квартал 2012 р. на суму 139 492,50 грн., за ІІ квартал 2012 р. на суму 128 362,50 грн.;

ь п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, зокрема встановлено що в періоді який перевірявся виявлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 255 100,00 грн., в тому числі: за березень 2012 р. в сумі - 132 850,00 грн., за квітень 2012 р. в сумі - 122 250,00 грн.;

ь порушення п.1 п.5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агат-1» з ТОВ «СЕФ» за період 01.03.2013р. по 30.04.2012 р.

14.02.2013 р. Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», зокрема:

ь №0000092653 на підставі Акту перевірки №339, збільшено суму грошового зобов'язання на суму 334 819,00 грн. (із яких за основним платежем 267 855,00 грн. та 66 964,00 грн. за штрафними санкціями);

ь №0000102653 на підставі Акту перевірки №339, збільшено суму грошового зобов'язання на суму 382 650,00 грн. ( із яких за основним платежем 255 100,00 грн., та 127 550,00 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Державна податкова служба у м. Києві листом №326/10/12-103 від 22.05.2013 р. та Міністерство доходів і зборів України листом №531716/999910-01-15 від 20.06.2013 р. залишило без задоволення скарги позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи, що відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача під час винесення спірних податкових-повідомлень рішень, тому позивач оскаржив рішення відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму

17.02.2012 р. між ТОВ «СЕФ» та позивачем було укладено Договір поставки №1702 (надалі - Договір №1702), відповідно до якого ТОВ «СЕФ» зобов'язалось поставити, а ТОВ «Агат-1» зобов'язалось прийняти відпрацьовані нафтопродукти (оливи, індустріальні масла) та іншу хімічну сировину в кількості, строки, по ціні та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до ч.1 ст.266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до п.2.1 Договору №1702 кількість поставки товару відповідає кількості товару вказаної у видаткових накладних.

В якості доказів наявності видаткових накладених за укладеним Договором №1702 між Позивачем та ТОВ «СЕФ», Позивачем надано видаткові накладні, а саме:

ь за березень 2012 р.: №108 від 02.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №111 від 03.03.2012 на суму 54 000,00 грн., №116 від 07.03.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №125 від 12.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №128 від 13.03.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №129 від 14.03.2013 р. на суму 48 000,00 грн., №147 від 15.03.2012 р. на суму 57 000 грн., №150 від 16.03.2013 р. на суму 54 000,00 грн., №157 від 19.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №158 від 20.03.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №159 від 21.03.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №169 від 22.03.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №170 від 23.03.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №175 від 26.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №186 від 28.03.2012 р. на суму 44 100,00 грн.;

ь за квітень 2012 р.: №198 від 02.04.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №199 від 03.04.2012 р. на суму 45 000,00 грн., №200 від 04.04.2012 р. на суму 42 000,00 грн., №205 від 05.04.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №206 від 06.04.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №208 від 09.04.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №213 від 10.04.2012 р. на суму 39 000,00 грн., №214 від 11.04.2012 р. на суму 37 500,00 грн., №247 від 12.04.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №248 від 13.04.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №250 від 16.04.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №258 від 17.04.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №261 від 18.04.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №264 від 19.04.2012 р. на суму 30 000,00 грн., №299 від 23.04.2012 р. на суму 30 000,00 грн., №300 від 24.04.2012 р. на суму 33 000,00 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «СЕФ» було видано Позивачу за Договором №1702 податкові накладні на загальну суму 1 419 600,00 грн., зокрема:

ь за березень 2012 р. на суму 686 100,00 грн., зокрема: №7 від 07.03.2012 р. на суму 54 00,00 грн., №12 від 12.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №15 від 13.03.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №16 від 14.03.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №20 від 15.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №24 від 16.03.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №32 від 19.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №34 від 20.03.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №35 від 21.03.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №51 від 22.03.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №52 від 23.03.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №62 від 26.03.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №87 від 28.03.2012 р. на суму 44 100,00 грн.;

ь за квітень 2012 р. на суму 733 500,00 грн., зокрема: №8 від 02.04.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №9 від 03.04.2012 р. на суму 45 00,00 грн., №10 від 04.04.2012 р. на суму 42 000,00 грн., №14 від 05.04.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №15 від 06.04.2012 р. на суму 54 000,00 грн., №18 від 09.04.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №24 від 10.04.2012 р. на суму 39 000,00 грн., №25 від 11.04.2012 р. на суму 37 500, 00 грн., №56 від 12.04.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №57 від 13.04.2012 р. на суму 54 000,00 грн., 59 від 16.04.2012 р. на суму 51 000,00 грн., №82 від 17.04.2012 р. на суму 48 000,00 грн., №85 від 18.04.2012 р. на суму 57 000,00 грн., №89 від 19.04.2012 р. на суму 30 000,00 грн., №1227 від 23.04.2012 р. на суму 30 000,00 грн., №128 від 24.04.2012 р. на суму 33 000,00 грн.

При цьому, відповідно до положень п.3.2 Договору №1702 оплата здійснюється за товар шляхом попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було перераховано ТОВ «СЕФ» за Договором №1702 кошти в сумі 1 419 600,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов п.4.1 Договору №1702 перевезення мало здійснюватись саме автотранспортом Позивача.

Однак, як вказали в судовому засіданні представник Позивача, так і свідок (директор ТОВ «Агат-1»), перевезення небезпечного вантажу за Договором №1702 проводило ТОВ «СЕФ» власним автотранспортом, оскільки Позивач не має власний спеціалізований автотранспорт.

Водночас, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Однак, Позивачем не надано жодних доказів оформлення товарно-транспортних накладних, які б посвідчували транспонування на виробничу базу Позивача відпрацьованих нафтопродуктів за Договором №1702.

Як було повідомлено в судовому засіданні, Позивач здійснює операції у сфері поводження з небезпечними відходами (відпрацьовані нафтопродукти).

Водночас, відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» (надалі - Закон №1644) під небезпечним вантажем розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

В ч.2 ст.6 Закону №1644 передбачено, що пакування (тари, крупногабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сертифікати відповідності.

Крім того, в ст.8 Закону №1644 визначено, що перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

ь у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;

ь в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху

ь здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Водночас, суд враховує, що Позивач в будь-якому випадку є отримувачем небезпечних вантажів, тому відповідно до положень ст.9 Закону №1644 Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний:

ь забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;

ь надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у ст.10, ст.15 і ст.16 цього Закону;

ь здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Однак, до суду не було надано Позивачем жодних доказів проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду, повідомлення компетентних органів про перевезення та отримання небезпечних вантажів, та проведення страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Крім того, як повідомили в судовому засіданні представник Позивача, так і свідок (директор ТОВ «Агат-1»), перевезення небезпечного вантажу за Договором №1702 проводило ТОВ «СЕФ» власним автотранспортом.

В ст.19 Закону №1644 передбачено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

При цьому, відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 р. (надалі - Правила №822), дані правила визначають порядок, а також основні вимоги до забезпечення безпеки цих перевезень автомобільними дорогами на всій території України та обов'язкові для виконання всіма українськими перевізниками.

В п.9.1 р.9 Правил №822 під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи:

ь товаротранспортний документ на небезпечні вантажі;

ь свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (зразок свідоцтва наведений у дод.9 до цих Правил). Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 х 297 мм) і повинно бути білого кольору з рожевою діагональною смужкою. У разі транспортних одиниць, які складаються із декількох транспортних засобів, свідоцтво видається на кожний транспортний засіб, що входить до складу транспортної одиниці.

ь ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (зразок ДОПНВ-свідоцтва наведений у дод.6 до цих Правил);

ь письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій. Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу таким чином, щоб їх можна було легко дістати. Інструкції, які стосуються вантажів, що знаходяться на транспортній одиниці, повинні зберігатись окремо.

ь у разі здійснення міжнародних перевезень з тимчасовими відступами від вимог ДОПНВ - витяг з тексту спеціального договору (спеціальних договорів), що були підписані Україною на підставі глави 1.5 додатка A до ДОПНВ;

ь узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України (зразок узгодження умов та режиму дорожнього перевезення небезпечного вантажу наведений у дод.11 до цих Правил);

ь якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським - свідоцтво про завантаження контейнера, що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією та складається відповідно до дод.12 до цих Правил.

ь інші документи, які є необхідні відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Однак, Позивачем не надано до суду жодних документів, що визначені п.9.1 Правил №822. Крім того, Позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, які б посвідчували факт наявності у ТОВ «СЕФ» спеціальних автотранспортних засобів для перевезення відпрацьованих нафтопродуктів, а також доказів відповідність транспортних засобів стандартам, наявність на них відповідного маркування та отримання відповідного свідоцтва від Міністерства внутрішніх справ України.

Натомість, на запит суду Департамент державної автомобільної інспекції МВС України листом №4/7-8879 від 20.09.2013 р. повідомив, що ТОВ «СЕФ» не має зареєстровані транспортні засоби, погодження перевезення небезпечного ватажу не проводилось, а працівники ТОВ «СЕФ» ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі та свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань перевезення небезпечних вантажів не отримували.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується позивачем, він купував за Договором №1702 нафтопродукти.

В той же час, відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007 р. (надалі - Інструкція №271/121), дана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 р.4 Інструкції №271/121 під час приймання-здавання нафти або нафтопродуктів із транспортних засобів (до зливання) проводиться приймально-здавальні випробування нафтопродуктів. При цьому, після зливання нафтопродуктів проводиться контрольні випробування нафти та/або нафтопродуктів.

В пп.4.2.5 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121 передбачено, що під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК (додаток 2) у двох примірниках, один з яких разом з пробою направляється до лабораторії. Другий примірник залишається на підприємстві, на якому відбиралася проба нафти та/або нафтопродуктів. Термін зберігання актів відбирання проб - 3 роки.

Більше того, відповідно до п.5.2 р.5 Інструкції №271/121 визначено, що підприємства, що не мають власних випробувальних лабораторій з випробування нафти та нафтопродуктів, укладають відповідні договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонніми акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями. На підприємстві оформлюються документи:

ьакти відбирання проб за формою №2-НК;

ь журнал реєстрації проб за формою №3-НК;

ь журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою №4-НК;

ь графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою №10-НК;

ь паспорт якості за формою №11-НК.

Більше того, в п.9.3 р.9 Інструкції №271/121 визначено, що під час відпуску якість відпрацьованих нафтопродуктів контролюють в обсязі показників, зазначених у договорі на їх поставку. На кожну партію відпрацьованих нафтопродуктів, що надходять для перероблення, надається накладна із зазначенням маси та групи відпрацьованих нафтопродуктів. До накладної додається паспорт якості, у якому зазначаються густина, в'язкість, наявність води і механічних домішок, температура спалаху у відкритому тиглі та висновок лабораторії про віднесення відпрацьованого нафтопродукту до відповідної групи. У разі необхідності якість відпрацьованих нафтопродуктів уточнюється у випробувальній лабораторії шляхом проведення їх випробувань на відповідність ГОСТ 21046.

Водночас, позивачем не надано доказів проведення відбору нафтопродуктів для проведення випробувань та складення Актів за формою №2-НК, під час отримання від ТОВ «СЕФ» нафтопродуктів. Крім того, Позивачем не надано жодних доказів наявності окремої лабораторії у позивача та ведення на підприємстві журналів реєстрації проб за формою №3-НК; журналів реєстрації видачі паспортів якості за формою №4-НК; графіку лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою №10-НК; паспорту якості за формою №11-НК.

Більше того, відповідно до п.4.1 Договору №1702 товар вважається поставленим ТОВ «СЕФ» і прийнятим ТОВ «Агат-1» після завантаження партії товару в спеціальні автотранспортні засоби ТОВ «Агат-1» та підписання уповноваженою особою Покупця (ТОВ «Агат-1») товарної накладної.

Однак, суд критично ставиться до наданих Позивачем видаткових накладених та рахунків-фактур, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, зокрема із даних документів не можливо встановити за якими саме правочинами вони укладались (за якими саме договорами) та яка саме особа їх відвантажила та отримала.

Крім того, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що в податкових накладених, виданих ТОВ «СЕФ» Позивачу, вказана особа «ОСОБА_5.», що не мав повноважень підписувати вказані податкові накладні від ТОВ «СЕФ».

Більше того, в п.2 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому, в п.6 Інструкції №99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «СЕФ».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем не надано жодних доказів, які б посвідчували подальше використання придбаних відходів нафтопродуктів (договори із контрагентами, щодо реалізації продуктів виробництва, акти приймання-передачі за такими договорами, докази відвантаження та перевезення виготовленої продукції, докази отримання коштів від контрагентів за реалізовану продукцію тощо).

Суд, в порядку передбаченому положеннями ч.1 ст.114 КАС України, неодноразово пропонував особам, які брали участь у справі, подати додаткові докази, однак жодних додаткових доказів Позивач не надав.

Як наслідок, з врахуванням положень ст.11, ст.69, ст.70 та ст.71 КАС України, суд приймає рішення на підставі тих документів, що були подані сторонами.

В межах даного спору та на підставі наданих сторонами документах, судом не встановлено здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «СЕФ» та ТОВ «Агат-1», а також не віднайшли своє підтвердження обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

ь витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - п.138.9, пп.138.10.2 - пп.138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті:

ь інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу;

ь крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

При цьому, в пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, п.138.11 цієї статті, п.140.2 - п.140.5 ст.140, ст.142 і ст.143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, ПК України визначено випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, наявність зазначених обставин, а також відсутність підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення господарських операцій та отримання Позивачем послуг через відсутність первинних підтверджуючих документів у позивача, майна та інших матеріальних і трудових ресурсів у відповідача, економічного обґрунтування необхідності здійснення операцій з транспортно-експедиційних послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності трудових ресурсів, відсутність відображення господарських операцій в податковій звітності позивача, несвоєчасна сплату податків, вказує на фіктивність укладеного між сторонами правочину, які в свою чергу не мали на меті настання певних правових наслідків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін