Ухвала суду № 33858847, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/58639/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників відповідача-1 Мочарного М.Я., Приходько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року

у справі № 2а-5267/09/1770 (83834/09/9104)

за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - позивач, ДПІ у м. Рівне)

до приватного підприємства «Торгово-виробнича фірма «Чари» (далі - відповідач-1, ПП «ТВФ «Чари»)

та товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехноальянс» (далі - відповідач-2, ТОВ «Західтехноальянс»)

про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання позивача про заміну його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16.01.2009 року по 05.02.2009 року відповідачем проводилась планова виїзна документальна перевірка ПП «ТВФ «Чари» за період його діяльності з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складений акт № 109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року.

За результатами перевірки, позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592342/0/ 23-121 від 23.02.2009 року, згідно якого, відповідачу-1 донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 416 629,00 грн..

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом на підставі аналізу валових витрат ПП «ТВФ «Чари», а саме віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, отриманим у АППБ «Аваль». Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу його завищення чи заниження не встановлено. Інших операцій, які призвели до завищення суми валових витрат ПП «ТВФ «Чари» в розділі акту перевірки 3.1.2. «Валові витрати» не відображено.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з 09.09.2008 року по 17.10.2008 року відповідачем проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Західтехноальянс» за період його діяльності з 28.12.2006 року по 31.03.2008 року, за результатам якої складений акт № 18/35-40/34847292 від 24.10.2008 року. На підставі вказаного акту перевірки та актів про ненадання документів для проведення перевірки, позивачем було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0003682342/3/23-121, згідно якого, вказаному відповідачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 6 292 747,50 грн.; № 0003692342/3/23-121, згідно якого донараховано податкове зобов'язання за платежем «комунальний податок» в сумі 1725,50 грн.; № 0003692342/3/23-121, згідно якого донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в сумі 10 108 343,10 грн.; № 0002642342342/3/23-121, згідно якого донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в сумі 111 092,30 грн.. Вказані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі висновків про відсутність ведення ТОВ «Західтехноальянс» податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, на підставі укладених в усній формі договорів між ПП «ТВФ «Чари» та ТОВ «Західтехноальянс» на поставку товарів, за умовами яких останній продав першому в період з квітня 2007 року по травень 2008 року металопродукцію на загальну суму 3 456 578,34 грн., ПП «ТВФ «Чари» віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних виписаних ТОВ «Західтехноальянс» на загальну суму поставки 3 456 578,34 грн., в тому числі ПДВ - 576 096,39 грн. Актом перевірки зафіксовано наявність первинних документів з обліку вказаних господарських операцій, а саме: накладних, податкових накладних та платіжних доручень. Також констатовано, що отримані матеріали оприбутковані ПП «ТВФ «Чари» на pax.205 «Сировина і матеріали», і в подальшому на суму 2 070 472,84 грн. списані на будівництво торгово-виробничої бази, а залишок матеріалів на суму 810 009,36 грн. обліковується.

Судами встановлено, що на день підписання акту перевірки перевіряючими було отримано від ТОВ «Західтехноальянс» документи на підтвердження господарських операцій з ПП «ТВФ «Чари». Однак, згідно з висновками акту перевірки, ні один, ні другий суб'єкт господарювання, не пред'явив документи, підтверджуючі витрати на транспортування металопродукції, а саме товарно-транспортні накладні. Даний факт, наряду з інформацією про ТОВ «Західтехноальянс», зокрема щодо відсутності у нього власних основних фондів та чисельності працюючих на рівні однієї особи, слугував підставою для висновків про нікчемність укладених з таким контрагентом правочинів.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позовних вимог, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог, відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то такий правочин є нікчемним і лише у такому разі визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони та відповідно до вимог ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Судами встановлено, що правочини з поставки металопродукції між ПП «ТВФ «Чари» та ТОВ «Західтехноальянс» вчинені у письмовій формі, позаяк оформлені документацією відповідача-1: виписаними для нього ТОВ «Західтехноальянс» накладними на відпуск металопродукції, платіжними дорученнями на перерахування продавцю металопродукції коштів, та відповідача-2, а саме: накладними на відпуск металопродукції і довіреностями, виписаними ПП «ТВФ «Чари» на її отримання.

Факт здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Судами зазначено, що позивачем не представлено суду належних доказів про те, що відомості, які містяться у вищевказаних первинних документах, є фіктивними, відтак суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що фактично укладені між відповідачами угоди виконувались і висновок про те, що вони укладались не для настання певних юридичних наслідків не відповідає фактичним обставинам по справі.

Крім цього, судами вірно зазначено, що доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «Західтехноальянс» основних засобів для ведення господарської діяльності та про безтоварність вказаних операцій, спростовуються встановленими в акті перевірки вказаного суб'єкта господарювання фактами орендування території площею 450 кв.м. з використанням козлового крану та ваги за адресою: м. Рівне, провул. Робітничий, 1 і долученими до матеріалів справи копіями договорів, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків, якими підтверджено той факт, що ТОВ «Західтехноальянс» на момент продажу металопродукції ПП «ТВФ «Чари» мало таку металопродукцію в необхідному асортименті в наявності на орендованих площах.

Крім того, судами встановлено, що придбана металопродукція була використана у господарській діяльності ПП «ТВФ «Чари».

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме ПП «ТВФ «Чари» повинно було здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являлося вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Західтехноальянс» передавало призначений для ПП «ТВФ «Чари» товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відсутність у документообігу відповідачів товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту відпуску-придбання товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податковим органом не спростовано факт наявності у власності та використання ПП «ТВФ «Чари» власного вантажного фургону для вивозу з орендованих ТОВ «Західтехноальянс» площ по провул. Робітничий, 1 в м. Рівне товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що податковий кредит ПП «ТВФ «Чари» сформовано на підставі виписаних ТОВ «Західтехноальянс» податкових накладних, що були видані в рамках оформлення господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку його сторін, що зареєстровані платниками податку на додану вартість, є обгрунтованим.

Не виконання контрагентом за договором свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента, а не є підставою для кваліфікації укладених з ним правочинів, як нікчемних.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити Державну податкову інспекцію у м. Рівне її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.09.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 року у справі № 2а-5267/09/1770 (83834/09/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько