Ухвала суду № 33858834, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/60085/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 року

у справі № 2а-1670/34/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Холдинг» (далі - позивач, ТОВ «Нова Холдинг»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0011532301/272 від 21.12.2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Нова Холдинг» витрати зі сплати судового збору в розмірі 28,23 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З наданих позивачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

ТОВ «Нова Холдинг» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 07.06.2002 року, перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області з 18.06.2002 року та зареєстрований платником податку на додану вартість 20.06.2002 року. Видами діяльності ТОВ «Нова Холдинг» є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, роздрібна торгівля фруктами та овочами в спеціальних магазинах, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, фінансовий лізинг, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

На підставі направлень від 24.11.2011 року № 4968/004968 та № 4969/004969, виданих Кременчуцькою ОДПІ, у період з 24.11.2011 року по 30.11.2011 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нова Холдинг» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Полімер-Столиця» за травень 2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження ТОВ «Нова Холдинг» на запит Кременчуцької ОДПІ від 16.11.2011 року № 44625/10/15.

За результатами перевірки складено акт № 8263/23-209/31998642 від 07.12.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.2. статті 198, пунктів 201.1., 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) в сумі 208 854 грн., у т.ч. за травень 2011 року на суму 208 854 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011532301/272 від 21.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 208 854,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2011 року між ТОВ «Нова Холдинг» та ТОВ «Полімер-Столиця» укладено договір купівлі-продажу № 33-261, за умовами якого ТОВ «Полімер-Столиця» (Продавець) зобов'язалося передати у власність позивача, а ТОВ «Нова Холдинг» (Покупець) зобов'язалося прийняти і сплатити товар. Так, як встановлено судовим розглядом, ТОВ «Нова Холдинг» придбавало у ТОВ «Полімер-Столиця» овочі, одяг та галантерею, посуд, побутові товари, взуття чоловіче та жіноче, одяг та вироби для домашнього туалету, інструменти для дому, косметику, посуд, предмети кухонного інтер'єру, меблі, іграшки, велосипеди, канцтовари, надувні матраци та басейни, насоси, вудки для рибалки з метою їх подальшої реалізації, на підтвердження чого надано копії фіскальних чеків на відповідний товар, актів списання, накладних на передачу в експлуатацію, заявок на передачу в експлуатацію для власних потреб. Відповідно до умов протоколу розбіжностей до договору купівлі-продажу № 33-261 від 18.01.2011 року доставка товару здійснювалась за рахунок ТОВ «Полімер-Столиця».

Згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «Полімер-Столиця» є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Кірм того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладання та виконання умов договору, так і на час виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Факт реальності виконання угоди підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Крім того, судами встановлено, що надані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Судами встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Полімер-Столиця» поставлено товари та видано податкові накладні на суму 1 253 124,00 грн., у т.ч. ПДВ 208 854,10 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними документами включено позивачем до складу податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Витягом з картки платника податків підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Нова Холдинг» ТОВ «Полімер-Столиця» зареєстроване платником ПДВ.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання відповідача у акті перевірки на ненадання ТОВ «Нова Холдинг» первинних документів, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, журналів довіреностей на отримання товару, спростовуються протоколом розбіжностей до договору купівлі-продажу № 33-261 від 18.01.2011 року, згідно якого поставка товару здійснювалась за рахунок ТОВ «Полімер-Столиця».

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судами попередніх інстанційї були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарської операції з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірної господарської операції підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними тощо.

Крім того, юридична відповідальність має індивідуальний характер та несплата податків контрагентами позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника. У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ПДВ, який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до щодо цієї особи.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшли висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 011532301/272 від 21.12.2011 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Замінити Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 року у справі № 2а-1670/34/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько