Рішення № 33857901, 30.09.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

30.09.2013 Справа № 6/273/10

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" в особі філії ПАТ КБ „Надра" Запорізьке регіональне управління (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15; 69037, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 27)

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (70005, АДРЕСА_1)

Про стягнення 450 623 грн. 65 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Вельможко С.П. - дов. від 17.10.2012р. № 13-11-14254

Від відповідача: не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" в особі філії ПАТ КБ „Надра" Запорізьке регіональне управління, м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Павлівське Вільнянського району Запорізької області, про стягнення 450 623 грн. 65 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 р. в сумі 348 475 грн. 11 коп. (43 690, 46 дол. США), відсотки за користування кредитом в сумі 55 822 грн. 91 коп. (6 988,86 дол. США), штраф в сумі 3 449 грн. 30 коп. (432,46 дол. США) , пеню в сумі 5 604 грн. 42 коп. (702,66 дол. США).

Позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якої вказав, що в позовної заяві бути допущені описки, остаточно просить стягнути з відповідача борг в сумі 450 623 грн. 65 коп., що еквівалентно 56 586, 13 доларів США, який складається з основного боргу в сумі 347 928 грн. 98 коп., що еквівалентно 43 690, 46 доларів США; заборгованість за відсотками в сумі 94 146 грн. 73 коп., що еквівалентно 11 822, 28 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 5 595 грн. 71 коп., що еквівалентно 702, 67 доларів США; штраф за порушення строків сплати платежів в сумі 2 952 грн. 23 коп., що еквівалентно 370, 72 доларів США.

Заява позивача була прийнята судом, оскільки вона заявлена відповідно до статті 22 ГПК України.

Позивач надав суду письмові пояснення наступного змісту: у пункті 2 позовної заяви № 3/3/03-0516 від 24.11.2010 року в резолютивній частині позивачем було вказано „Винести рішення про стягнення на користь ВАТ КБ „Надра" з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 51 824,44 доларів США в еквіваленті по курсу НБУ 413 351,73 грн.", а необхідно було вказати „Винести рішення про стягнення на користь філії ВАТ КБ „Надра" з Фізичної особи приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором в розмірі 413 351,73 грн., що еквівалентно 51 824,44 доларів США". Вказане сталось внаслідок технічної помилки. Просить суд допустити вищевказане виправлення. Позивач надав уточнення та пояснення щодо виконання умов кредитного договору з боку позивача, нарахованого позивачем розміру заборгованості та штрафних санкцій: Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 227 250,00 грн. що еквівалентно 45 000,00 доларів США. Видача грошових коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 970 від 25.01.08 року. Вказане підтверджується розпорядженням від 25.01.2008 року про перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 227 250,00 гривень, що еквівалентно 45 000,00 доларів США. Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується заявою на видачу готівки № 970 від 25.01.08 року, яку відповідач підписав при отриманні грошових коштів. Відповідач прийняв на себе зобов'язання відповідно до п. 1.3. кредитного договору повернути грошові кошти у строк до 25.01.2023 року та сплатити відсотки користування у розмірі 14,4 % річних. Згідно п. 4.1.1. кредитного договору повернення кредитних коштів відбувається відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків (далі за текстом - Графік). У випадку прострочення виконання зобов'язання відповідачем згідно графіку розмір відсоткової ставки встановлюється у відповідності до п. 4.1.2.2. кредитного договору у розмірі 31% річних. Відповідно до п. 6.1.3. кредитного договору кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються на сплату: прострочених відсотків за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); поточних відсотків за користування кредитом; штрафні санкції за несплачені у строк відсотки (якщо таке прострочення буде мати місце); простроченої основної суми боргу - сума кредиту (якщо таке прострочення буде мати місце); неустойки за неповернення в строк кредиту (якщо таке прострочення буде мати місце); суми кредиту. У випадку порушення відповідачем строків повернення кредиту відповідач, у відповідності до п. 9.2. кредитного договору, сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Штрафні санкції були нараховані позивачем правомірно та у відповідності до умов кредитного договору, з якими відповідач погодився, оскільки він його підписав, та у відповідності до діючого законодавства України. 17.09.2009 року позивачем у справі було направлено відповідачу претензію № 5/15/1102, в якій позивач просив повернути заборгованість за кредитом, в тому числі прострочену, та сплатити штрафні санкції. Претензію відповідач отримав 24.09.2009 р., про що свідчить поштове повідомлення. Також просить суд прийняти до уваги той факт, що відповідач у справі заборгованість визнав, але на сьогоднішній день безпідставно ухиляється від її погашення. Вказане підтверджує заява відповідача від 15.02.2010р., в якій він просив прискорити реалізацію заставного майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, але погасити заборгованість за рахунок цього майна в подальшому відмовився.

Відносно валюти зобов'язання та укладеного кредитного договору позивач надав суду наступні пояснення: згідно п. 1 ст. 625 ЦК України договором є домовленість двох чи більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Вказане повторено і закріплено у ст. 627 ЦК України. За приписами ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (далі - Закон про банки) дає визначення поняття коштів - кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. № 15-93 (Далі за текстом - Декрет). Згідно підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують операції по наданню і отриманню резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством розміри. На цей час вимоги чи будь-які розміри та обмеження відносно ліміту розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, які залучаються чи надаються резидентами України, діючим законодавством не встановлені, тому здійснення резидентами операцій з отримання чи надання кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Укладання кредитного договору в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства України. Крім того, відповідач під час укладання кредитного договору погодився з умовами Договору про надання кредиту в доларах США, що передбачає погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом в доларах США з зазначенням гривневого еквіваленту.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву наступного змісту: 25.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК (далі -кредитний договір) від 25.01.2008 року. Проте договір іпотеки на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на який посилається позивач, між позивачем та відповідачем не укладався. Сам договір іпотеки, на який посилається позивач, є сфальсифікованим і на теперішній час його недійсність оспорюється відповідачем в господарському суді м. Києва. У частині 1 "Предмет договору" кредитного договору зазначено, що банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 45 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,4 процентів річних, що обчислюються виходячи з триста шістдесяти (360) днів у році. Також у п. 4.1.1 кредитного договору та відповідно до графіка погашення кредиту вказано, що позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного ануітентного платежу, розмір якого за цим Договором становить 617,86 доларів США. Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання. Валюта зобов'язання - це валюта, в якій виражається зобов'язання. Валюта виконання зобов'язання - це валюта платежу. Валютою зобов'язання в даному випадку є долар США. Виконання зобов'язання на даний час також проводиться у іноземній валюті. Підтвердженням цього є сплата нарахованих відсотків у валюті - долар США, що зазначено у графіку погашення кредиту та банківських квитанціях. Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Згідно зі ст. 533 ЦК України валютою виконання грошового зобов'язання є гривня. Виняток встановлено тільки п. 3 ст. 533 ЦК України, зокрема, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом. На сьогодні жодним законом не передбачено можливість використання іноземної валюти або виконання зобов'язання в іноземній валюті між резидентами. З цього випливає, що зобов'язання на території України між резидентами укладаються та виконуються виключно в національній валюті - гривні, а не валюті Сполучених Штатів Америки. Таким чином, викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов'язання за договором порушують права відповідача та прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України та цивільного законодавства. При наданні позивачем та отриманні відповідачем кредиту у доларах США, а також здійснення відповідачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: ст. 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; ст.524 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні; ст. 3 Закону України № 2346-ІН "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; ст. ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України. Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу). Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 ЦК України. Таким чином, використання позивачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище відповідача, як споживача порівняно з позивачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для відповідача, відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним. Таким чином, викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов'язання за договором порушують права відповідача та прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України та цивільного законодавства. Просить відмовити позивачу у позові.

Також від відповідача надійшли доповнення до заперечення на позовну заяву, в якому він зазначає наступне: 25.01.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління (надалі за текстом - Банк) укладено кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року. Також, у п. 4.1.1 кредитного договору зазначено, що повернення кредиту здійснюється відповідно до графіка його погашення. Проте сам графік повернення кредиту, який відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору є його невід'ємною частиною, письмово на час підписання Кредитного договору не укладався, та не був отриманий відповідачем. Працівники банку усно пояснили відповідачу, що він мусить щомісяця в термін до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануітентного платежу, розмір якого за цим договором становить 617.86 доларів США. Таким чином, відповідач здійснював платежі по кредиту щомісяця різними сумами до кінця 2009 року. Зауважень і претензій з боку позивача до відповідача не було. Внаслідок фінансової кризи в країні у відповідача виникли проблеми зі сплатою кредиту. Також було скоєно ряд крадіжок з кафе «Еліта», яке є об'єктом бізнесу відповідача. Внаслідок цих злочинів були нанесені значні збитки бізнесу відповідача, що унеможливило виконання грошових зобов'язань перед позивачем. Загальна сума збитків становить по цим кримінальним справам близько 100 000 тис. гривень, по одній кримінальній справі встановлено особу злочинця і вона зараз перебуває в провадженні Вільнянського районного суду (суддя Кофанов А.В.). Вирішується питання щодо відшкодування збитків, за рахунок якого відповідач має намір погасити заборгованість по кредиту. Також, відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком по 25.01.2023 року включно. Вимоги щодо дострокового припинення договору позивач не ставить, а тому із стягненням повної суми тіла кредиту відповідач не згоден. Оскільки письмово графік погашення не укладався, то відповідачу незрозуміло, яку заборгованість він має. Відповідно до умов кредитного договору відповідач має час сплатити кредит і проценти за користування ним до 25.01.2023 року. На підставі викладеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року в сумі 51824,44 доларів Сполучених штатів Америки в еквіваленті 413351,73 гривні.

Відповідач надав суду ще одні доповнення до заперечення на позовну заяву, де зазначив наступне: в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 413 351,73 грн. за кредитним договором № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року, на який посилається позивач, «Надання Кредиту відбувається лише за умови надання Позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань по цьому договору». Тобто, за вищезазначеним договором позивач не надавав і, відповідно до п. 2.1 кредитного договору, за відсутності забезпечення виконання зобов'язань, не мав можливості надати відповідачеві кредит. Посилання позивача на договір іпотеки від 22.01.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за № 83 теж не може бути взятий до уваги, так як договором іпотеки, з виправленнями, який надав суду позивач, забезпечуються виконання зобов'язань за кредитним договором № 19/2008/22/0025 ЮМК від 22.01.2008 р. Проте такий кредитний договір між позивачем і відповідачем не укладався. Крім того, істотними умовами кредитного договору є умови та порядок розрахунків. Проте, графік повернення кредиту як того вимагає п. 4.1.1 кредитного договору і який є невід'ємною частиною договору, теж не укладався. Позивачем було надано суду заяву на видачу готівки № 070 за договором № 19/2008/22/0025 ЮМК. Проте, за яким саме Кредитним договором (№ 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року чи за № 19/2008/22/0025 ЮМК від 22.01.2008 року) мав отримати відповідач гроші - невідомо. Виходячи з того, що за умовами п. 2.1 кредитного договору № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року не було оформленою забезпечення виконання зобов'язань і не укладався Графік повернення кредиту, то і видача грошей за цим договором не була здійснена. Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не отримано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо). Таким чином кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008р. не є укладеним. Щодо кредитною договору № 19/2008/22/0025 ЮМК від 22.01.2008 року, за яким теоретично міг отримати відповідач кредитні кошти, то цей кредитний договір відповідачем не підписувався. Тобто теж є не укладеним. Відповідно до ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року в сумі 51824,44 доларів Сполучених штатів Америки в еквіваленті 413351,73 гривни.

За клопотанням позивача строк розгляду справи був продовжений на 15 днів. Розгляд справи відкладався. За клопотанням відповідача, провадження по справі двічі зупинялось.

Ухвалою від 02.09.2013р. провадження по справі було поновлено, та розгляд справи був призначений на 16.09.2013р.

16.09.2013р. розгляд справи був продовжений.

В зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача та не наданням ними витребуваних судом документів, розгляд справи був відкладений, та сторони були попереджені про те, що закінчується вже продовжений строк розгляду справи.

30.09.2013р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 17119155 від 04.09.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 знаходиться за адресою: 70005, АДРЕСА_1.

Ухвала суду про поновлення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані з поштовими повідомленнями відповідачу саме за цією адресою.

Відповідач ухвали суду про поновлення провадження у справі та про відкладення розгляду справи отримав 10.09.2013р. та 26.09.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання 16.09.2013р. та 30.09.2013р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, письмові пояснення та витребувані судом документи не надав.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (та відповідача в судових засіданнях 27.12.2010р., 13.10.2011р., 26.10.2011р.) суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

22.01.2008 року позивач та відповідач підписали кредитний договір №19/2008/07/0011 ЮМК від 22.01.2008 року, але цій договір фактично не виконувався, кредит по ньому не був виданий, що не заперечили сторони.

Відповідач не надав суду доказів виконання вказаного кредитного договору. Слід також відмітити, що кредитний договір № 19/2008/07/0011 ЮМК від 22.01.2008 року не являється предметом даного спору.

25.01.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК, з додатком (надалі - кредитний договір).

За умовами п. 1.1 кредитного договору, позивач (банк) надає відповідачу (позичальнику) грошові кошти в сумі 45 000 доларів США.

Метою отримання кредиту, відповідно до п. 1.2 кредитного договору, є придбання кафе „Еліта".

За умовами п. 1.3 кредитного договору, кредит надається відповідачу строком по 25.01.2023 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14,4 % річних, що обчислюються виходячи з триста шістдесяти днів у році.

В п. 1.4 кредитного договору сторони визначили, що строк користування кредитом починається з моменту надання кредиту у відповідності з п. 2.1 договору.

Пунктом 2.1 кредитного договору встановлено, що надання кредиту проводиться шляхом видачі відповідачу готівки через касу позивача. Надання кредиту відбувається лише за умови надання відповідачем відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань по цьому договору.

За приписами п. 2.2 кредитного договору, відповідач одноразово сплачує позивачу за поставку кредиту у розмірі 0,5 % від суми кредиту.

На виконання умов кредитного договору, відповідач надав позивачу заяву на видачу готівки № 970 від 25.01.2008 року по кредитному договору № 19/2008/22/0025ЮМК на суму 45 000 доларів США, що еквівалентно 227 250 грн.

На підставі заяви відповідача, позивачем 25.01.2008 року було прийнято розпорядження про надання суми кредитних коштів.

Відповідач отримав від позивача кредитні кошти в сумі 45 000 доларів США, що еквівалентно 227 250 грн., про що свідчить відповідна відмітка про отримання готівки на самій заяві № 970 від 25.01.2008 року.

Пунктом 4.1.1 кредитного договору сторони визначили. що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється відповідачем згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків (надалі - графік).

В пунктів 4.1.2 кредитного договору сторони визначили порядок нарахування відсотків за користування кредитом наступним чином: починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 14,4 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 (триста шести десяти) дням. Відповідач повинен сплачувати відсотки за користування кредитом згідно графіка (п. п. 4.1.2.1).

У випадку прострочення виконання зобов'язання у відношенні повернення кредиту у строк, визначений у п. 4.1.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов'язання частково виконані відповідачем) у розмірі 31 % річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 (триста шістдесяти) дням.

За умовами п. 4.1.3 кредитного договору, повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється відповідачем шляхом внесення готівки до каси позивача або шляхом безготівково переказу.

Відповідно до п. п. 6.1.2 п. 6.1 кредитного договору відповідач зобов'язався відповідно до цього договору (графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках, передбачених цим договором, також сплатити неустойку та відшкодувати завдані позивачу збитки.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав умови договору належним чином, надав відповідачу на визначених договором умовах кредит у розмірі 45 000 грн., що станом на день надання кредиту становило 227 250 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, кредит та проценти за користування кредитом сплачував позивачу не своєчасно та не у повному обсязі, як то було визначено сторонами у графіку.

Докази часткової оплати відповідачем суми кредиту по кредитному договору залучені до матеріалів справи. Слід відмітити, що в платіжних документах відповідач посилається на кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008 року .

За умовами п. 6.1.3 кредитного договору, кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків за користування кредитом (якщо таке прострочення буде мати місце), поточних відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій за несплачені у строк відсотки (якщо таке прострочення буде мати місце), простроченої основної суми боргу - суми кредиту (якщо таке прострочення буде мати місце), неустойки за неповернення в строк кредиту (якщо таке прострочення буде мати місце), суми кредиту.

Пунктом 4.1.4 кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у відповідача простроченої сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення відповідачем будь-якої умови договору застави (ст. 3 цього договору), позивач має право достроково витребувати наданий відповідачу кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту позивач письмово сповіщає відповідача.

Позивач, на виконання умов договору, надіслав відповідачу письмову претензію вих. № 511511102 від 17.09.2009 року з вимогою погасити заборгованість по кредитному договору.

Претензія була отримана відповідачем 24.09.2009 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення № 1399291. Копії претензії та поштового повідомлення залучені до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: несвоєчасної та неповної сплати платежів, передбачених графіком, утворилась заборгованість по кредитному договору по суми кредиту у розмірі 347 928 грн. 98 коп., що еквівалентно 43 690,46 доларів США, та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 94 146 грн. 73 коп., що еквівалентно 11 822, 28 доларів США.

Як зазначалось вище, відповідно до умов ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 347 928 грн. 98 коп., що еквівалентно 43 690,46 доларів США, та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 94 146 грн. 73 коп., що еквівалентно 11 822, 28 доларів США, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями п. 9.2 кредитного договору, у разі порушення відповідачем строків повернення кредиту він зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення повернення кредиту позивачем відповідачу була нарахована пеня в сумі 5 595 грн. 71 коп., що еквівалентно 702,67 доларам США.

Згідно положень п. 9.3 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та /чи сплаті відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

За порушення строків сплати платежів за кредитним договором, позивачем відповідачу був нарахований штраф в сумі 2 952 грн. 23 коп., що еквівалентно 370,72 доларам США.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає їх обґрунтованими та правомірними.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення відповідачем заборгованості по кредитному договору суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача кредиту в сумі 347 928 грн. 98 коп. (43 690, 46 доларів США), відсотків за користування кредитом в сумі 94 146 грн. 73 коп. (11 822,28 доларів США), пені за прострочення сплати кредиту в сумі 5 595 грн. 71 коп. (702,67 доларів США) та штрафу в сумі 2 952 грн. 23 коп. (370,72 долари США) суд знаходить обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача не приймаються по вказаним вище підставам, а також в зв'язку з наступним :

Щодо посилань відповідача на те, що кредитний договір укладений стосовно надання кредиту в доларах США, то слід зауважити наступне:

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 2 ст. 67 ГК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідач не довів, що він був позбавлений права вільно вибирати предмет договору, визначати зобов'язання та інші умови господарських взаємовідносин.

В статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

По - перше, свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, неприпустимість примусу відносно вступу в договірні відносини; по - друге, свобода договору також передбачає можливість вільного вибору особою, яка вважає укласти договір, майбутнього контрагента, в - третіх, свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають.

Відповідач не довів суду, що позивач примушував позивача укласти договір, та не вказав якими саме діями він це робив. Позивач також не довів суду , що він був позбавлений права вільно вибирати контрагента договору. Також позивач не довів суду, що він був позбавлений права укласти договір, передбачений законодавством, або такий, який не передбачений законодавством, але не суперечить його загальним принципам.

Стаття 3 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства, до яких в тому числі відносяться: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 ЦК України справедливість можливо трактувати як визначення нормою права об'єму, границі здійснення і захисту гражданських прав і інтересів особи адекватно його відношенню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення належним чином захистити гражданські права та забезпечити виконання гражданських зобов'язань. Розумність - це зважене рішення питань регулювання гражданських відношень з урахуванням інтересів всіх учасників останніх, а також публічного інтересу.

Спірний кредитний договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому підлягає виконанню відповідачем, оскільки статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності угоди.

Крім цього, відповідач здійснював часткову оплату по спірному договору, тем самим схвалив цей договір.

Вираження кредитних зобов'язань в іноземній валюті дає можливість сторонам правочину уникнути впливу інфляційних процесів на суму їх грошових зобов'язань. Маючи деякі переваги, в тому числі, меншу ніж у кредитних договорах, укладених у гривневій валюті, процентну ставку, позичальник, в свою чергу, покладає на себе пов'язані із даною угодою валютні ризики. В заяві на отримання кредиту позивач власноруч зазначив валютою кредиту долар США, чим підтвердив свої наміри укладати договір саме на таких умовах.

Положення чинного законодавства України хоч і визначають національну валюту України як єдиний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента з іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Вказана правова позиція викладена також в постановах Верховного суду України від 04.07.2011 р. №12/149, 26.12.2011р. №16/23пд/2011.

Також слід відмітити, що остаточно позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в гривнях, що повністю відповідає статі 533 ЦК України.

Відповідач вказував, що кредитний договір та договір іпотеки оскаржені в суді.

Але в матеріалах справи знаходиться ухвала господарського суду м. Київ за позовом ФОП ОСОБА_4 до ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Запорізьке регіональне управління про визнання недійсним договору іпотеки, якою провадження по справі було припинено, в зв'язку з відмовою ФОП ОСОБА_4 від позову.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27.07.2011р. рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02.06.2011р. було скасовано, ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні позову в частині розірвання кредитного договору та припинення договору іпотеки. Провадження по справі було закрито. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14.11.2011р. рішення апеляційного суду Запорізької області від 27.07.2011р. залишено без змін.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 11.07.2011р. позовна заява ОСОБА_5 до ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Запорізьке регіональне управління, ПП Качакулян в особі ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору була залишена без розгляду. Вказана ухвала була залишена без змін Апеляційним судом Запорізької області від 01.09.2011р.

Кредитний договір № 19/2008/07/0011 ЮМК від 22.01.2008 року фактично не виконувався сторонами, кредит по ньому не був виданий. Відповідач не надав суду доказів виконання вказаного кредитного договору.

Слід також відмітити, що кредитний договір № 19/2008/07/0011 ЮМК від 22.01.2008 року не являється предметом даного спору, фактично предметом даного спору являється кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008р. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість саме за кредитним договором № 19/2008/22/0025 ЮМК.

В заяві відповідача від 25.01.2008р., в якій сам відповідач розписався в отриманні кредиту в сумі 45 000 дол. США., вказано, що сума кредиту видана на підставі кредитного договору № 19/2008/22/0025 ЮМК.

З супровідним листом від 20.10.2011р. відповідач надав суду квитанції про часткове погашення заборгованості, в яких при сплаті заборгованості відповідач посилався саме на кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК, а не на кредитний договір № 19/2008/07/0011 ЮМК.

Також слід вказати, що в відзиву на позов від 13.12.2010р. та в доповнення до заперечення від 13.10.2011р. відповідач також вказує: "25.01.2008р. між мною, ФОП ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ „Надра" Запорізьке регіональне управління укладений кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК від 25.01.2008р.

Більш того, спірний кредитний договір підписаний відповідачем, а в п. 4.1.1 кредитного договору зазначено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється відповідачем згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, якій є невід'ємною частиною цього договору. В пунктах 4.1.2.1, 4.1.4, 6.1.2 також є посилання на графік.

Раніше ніж підписати договір, відповідач знайомився з його текстом, і вправі був потребувати надати йому графік.

Відповідач не довів, що кредитний договір був вручений йому позивачем без графіку повернення кредиту. Представник позивача вказав, що відповідачу був вручений договір в повному обсязі зі всіма додатками.

Більш того, в доповнені до заперечення від 13.10.2011р. відповідач вказує, що він не підписував графік повернення кредиту та банк при укладанні договору не надав йому графік повернення кредиту, але фактично сам відповідач надає цей графік до відзиву на позов, де в пункті 4 додатку прямо зазначає : "копія графіка погашення кредиту - 2 прим."

В договір іпотеки від 22.01.2008р. приватним нотаріус вніс зміни, а саме: замість слів: "кредитний договір № 19/2008/07/0011 ЮМК" зазначено "кредитний договір № 19/2008/22/0025 ЮМК.

22.01.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір. Іпотечний договір також не був визнаний судом недійсним. Таким чином, кредит був виданий позивачем з додержанням пунктів 2.1 та 3.1 кредитного договору.

Слід відмітити, що договір іпотеки також не являється предметом даного спору.

Пунктом 4.1.4 кредитного договору передбачено, що сторони погодили, що у випадку виникнення у відповідача простроченої сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення відповідачем будь-якої умови договору застави (ст. 3 цього договору), позивач має право достроково витребувати наданий відповідачу кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту позивач письмово сповіщає відповідача.

Позивач надіслав відповідачу письмову претензію вих. № 511511102 від 17.09.2009 року з вимогою достроково погасити заборгованість по кредитному договору. Претензія була отримана відповідачем 24.09.2009 року, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення № 1399291. Копії претензії та поштового повідомлення залучені до матеріалів справи.

Всі вказані відповідачем обставини не являються підставою для не виконання кредитного договору зі сторони відповідача, оскільки відповідач кредитні кошти отримав, весь цей час користувався цими коштами, договором передбачені наслідки не належного виконання договору .

Як вже зазначалось вище, спірний кредитний договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому підлягає виконанню відповідачем, оскільки статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності угоди.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 70005; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р невідомі) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" в особі філії ПАТ КБ „Надра" Запорізьке регіональне управління (04053, м. Київ, вул. Артема, б. 15; 69037, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 27; код ЄДРПОУ 26530617; п/р № 29090800002013, МФО 313968) заборгованість по кредиту в сумі 347 928 (триста сорок сім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 98 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 94 146 (дев'яносто чотири тисячі сто сорок шість) грн. 73 коп., пеню в сумі 5 595 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 71 коп., штраф в сумі 2 952 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 506 (чотири тисячі п'ятсот шість) грн. 24 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. Надати наказ.

Повне рішення складено : 30.09.2013р.

Суддя Л.С. Місюра