Постанова № 33857287, 07.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. справа №2а/0470/12664/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Новоженіна І.Є.,

представників позивача Місюренко Єлизавети Юріївни, Полякова Віктора

Васильовича,

представника відповідача Ракуцького Миколи Вячеславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганцевий рудоремонтний завод"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" звернувся 24.10.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. Просив визнати дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акту перевірки незаконними, а також скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0000122210, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 349679,00 грн. та №0000132210, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 510507,00 грн., які було видані відповідачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у задоволенні даного позову - відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки позивачем не надано витребувані податковим органом документи, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби Дніпропетровської області провела перевірку платника податків за наявних у податкового органу матеріалів, а тому її дії відповідають вимогам податкового законодавства. Крім того, з огляду на те, що підприємством не надані документи, які підтверджують взаємовідносини ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" з ТОВ «Промислова група «Континент» та ТОВ «Стальторг», податковий орган за наявності достатніх підстав прийшов до висновків, зазначених в акті перевірки від 28.09.2012 року №1434/221/05448389, що призвело до донарахування податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2012 року.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Суд при прийнятті рішення не керувався доказами, які були надані позивачем та брав до уваги тільки усні пояснення відповідача, які не підтверджуються ні документально, ні на підставі будь-яких свідчень, що призвело до неповного з'ясування обставин по справі. Акт перевірки ґрунтується тільки на припущеннях та на підставі зустрічних звірок контрагентів. Суд першої інстанції не врахував, акти перевірки містять відомості про відсутність суб'єктів господарювання за місцезнаходженням, а перевірки по господарським відносинам фактично не було. Послався на лист ВАСУ від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого «головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність». Вказав на постанову Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9, в якій зазначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правової угоди недійсною. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги , суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією зі сторін правової угоди, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено здійсненням операції. Законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях. Посилання податкового органу на ст.. 203, 215, 216 ЦК України, вважає безпідставними, оскільки вказані норми можуть застосовуватися тільки при визначенні угод недійсними в судовому порядку. Податковим органом були неодноразово досліджені первинні документи; товари, отримані від зазначених в акті перевірки підприємств, були оплачені, що підтверджується відповідними доказами; отже в акті перевірки зроблено неправомірний висновок щодо отримання позивачем безоплатних товарів; а тим більше від невстановлених осіб, оскільки підприємством були укладені договори поставок, які передбачають компенсацію вартості товарів, а не їх безоплатне отримання.

В запереченні на апеляційну скаргу представник податкового органу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Прдатковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група «Континент» та ТОВ «Стальторг» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0000122210 на суму 349679грн. та №0000132210 на суму 510507грн. Вважає, що всі дії податкового органу здійснені відповідно до норм закону, виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення. Надані для проведення документальної перевірки паперові носії з написом «видаткова накладна» не відповідали ознакам первинних документів. Позивачем не надано сертифікати надходження товару, які містять інформацію щодо ГОСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника або паспорти якості товарів, технічні паспорти. У зв'язку з неможливістю встановити надходження товару, місце поставки, осіб, які проводили відпуск товару від контрагентів ТОВ «Промислова група «Континент» та ТОВ «Стальторг», підтвердити факт реальності транспортування товару неможливо, що в свою чергу ставить під сумнів сам факт такого транспортування.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище).

В судовому засіданні представник відповідача (податкового органу) просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях на апеляційну скаргу (викладено вище).

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група «Континент» та ТОВ «Стальторг» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0000122210 на суму 349679грн. та №0000132210 на суму 510507грн. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Зроблено висновок податковим органом, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, щодо відмови в задоволенні даного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством. Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

В силу ст. 2 ЗУ «Про Державну податкову службу в Україні», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повноти і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За наслідками перевірки податковий орган зобов'язаний скласти акт що й було здійснено податковим органом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган діяв у відповідності до вимог податкового законодавства щодо проведення перевірки, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача незаконними щодо проведення перевірки та складанню акту перевірки - не знайдено.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішення від 19.10.2012 року № 0000122210 на суму 349679грн. та №0000132210 на суму 510507грн., виходячи з наступного.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Акт перевірки ґрунтується на припущеннях. Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою службової особи податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законом порядку. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Розглядаючи дану вимогу, суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року №9, в якій зазначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правової угоди недійсною. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги , суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією зі сторін правової угоди, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено здійсненням операції. Законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Посилання податкового органу на ст. 203, 215, 216 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказані норми можуть застосовуватися тільки при визначенні угод недійсними в судовому порядку.

Податковому органу надавалися та були досліджені первинні документи; товари, отримані від зазначених в акті перевірки підприємств, товари оплачені, що підтверджується відповідними доказами; отже в акті перевірки зроблено неправомірний висновок щодо отримання позивачем безоплатних товарів; а тим більше від невстановлених осіб, оскільки підприємством були укладені договори поставок, які передбачають компенсацію вартості товарів, а не їх безоплатне отримання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Керуючись пунктом 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганцевий рудоремонтний завод"- задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року та в цій частині позов задовольнити:

скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Дніпропетровської області від 19.10.2012 року № 0000122210 та № 0000132210.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст.254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак