Постанова № 33854654, 19.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-2711/12/2770

19.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Большой сосед"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 168/9/10.1-04 від 20.07.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Медведева Ірина Григорівна, довіреність № 192/9/101-04 від 08.07.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 21.12.12 у справі № 2а-2711/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Большой сосед" (пр. Перемоги, 50,м. Севастополь,99046)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.12.12 у справі №2а-2711/12/2770 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Большой сосед» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби. Постановлено: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м.Севастополя Державної податкової служби №0000620171 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 124.740,77 грн.; №0000670220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55.184,00 грн.; №0000660220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 219.919,00грн.; №0000680220 від 26.10.2012 року про застосування штрафних санкцій у сумі 678.349,00 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, будучи сповіщеним про час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, однак його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 10.09.2012 року по 05.10.2012 року ДПІ в Нахімовському районі м.Севастополя ДПС було проведено виїзну перевірку ТОВ «Большой сосед» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №2185/10/22-0103/36499188 від 12.10.2012 року та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000620171 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 124.740,77грн.; №0000670220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55.184,00 грн.; №0000660220 від 26.10.2012 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 219.919,00грн.; №0000680220 від 26.10.2012 року про застосування штрафних санкцій у сумі 678.349,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства, та як наслідок відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції на її відповідність приписам ст..159 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Стосовно визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Згідно п.3.1.4 вказаного акту перевірки (зі змінами, внесеними після розгляду заперечень на акт перевірки) перевіркою повноти визначення належного до сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.04.2010 по 30.06.2012 встановлено його заниження всього в сумі 219.032, 70 грн.

Висновок про заниження ТОВ «Большой сосед» податку на прибуток зроблений на підставі висновків, викладених у пункті 3.1.2 акту перевірки (зі змінами, внесеними після розгляду заперечень на акт перевірки), а саме: порушення позивачем вимог п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», що призвело до завищені валових витрат в загальній сумі 896.781грн.

ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС зазначено, що товарні чеки, представлені в якості підтвердження витрат з придбання товарів у постачальників - фізичних осіб-підприємців, на загальну суму 480856,6грн. (у т.ч. за 2кв. 2010р. у сумі 153739,6грн., за 2-3 кв. 2010р. у сумі- 245302,65грн., за 2-4 кв. 2010р. у сумі - 351176,3грн. за 1 кв. 2011р. - у сумі - 129681,7грн.) не відповідають вимогам розрахункових документів, на підставі яких можливо включити відповідні суми до складу валових витрат. Також перевіркою встановлено, що суми компенсації оплати електроенергії за рахунками ПАТ «Севастопольенерго» до ТОВ «Купи сам», що перераховувались ТОВ «Большой сосед» у загальному розмірі 90141,17грн. (2-4 кв. 2010р. у сумі - 25202,46грн., за 1 кв. 2011р. - у сумі 64936,71грн.), не відносяться до складу витрат, оскільки не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що до перевірки у якості розрахункових документів за отриманий товар, суми по яких позивачем були включені до складу витрат, були надані товарні чеки, отримані позивачем від фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до абз. 15 ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно п. 15 ст.3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Водночас статтею 8 цього Закону повноваження щодо встановлення форми і змісту розрахункових документів покладені на Державну податкову адміністрацію України.

На виконання вимог закону Державна податкова адміністрація України затвердила положення, яким встановила вимоги до форми та змісту розрахункових документів.

Форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначені підпунктом 3.2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Наказ ДПА України №614 від 01.12.2000).

Листом Держаної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. N7966/6/23-7015/515 також було надано роз'яснення, що суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми та виходячи із змісту терміна "розрахункові документи", до яких належать товарні чеки, відповідно до Закону N 265, вказано, що товарний чек для визначення його як розрахункового документа має відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 наказу N 614 в частині зазначення в такому чеку: назви господарської одиниці, адреси господарської одиниці, загальної суми податку на додану вартість за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість), кількості, вартості придбаних товарів, вартості одиниці виміру товарів, найменування товарів, загальної вартості придбаних товарів, дати (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, підпису особи, що здійснює розрахунки.

При цьому, товарні чеки, надані позивачем, не містять таких відомостей, як найменування товару, кількість товару, вартість одиниці виміру товару. Зазначення найменування товару «овочі» або «кулінарна продукція» без конкретизації найменування самого товару та зазначення загальної суми за придбаний товар без визначення вартості одиниці конкретного товару, є порушенням норм Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000.

Згідно норм Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України N 614 від 01.12.2000, найменування товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СГ.

Установлені цим Положенням вимоги до змісту розрахункових документів визначають їх обов'язкові реквізити, у разі відсутності хоча б одного з яких, документ не є розрахунковим.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на відповідність вимогам законодавства наданих позивачем товарних чеків не відповідає вищезазначеним положенням.

Судом першої інстанції також зроблений висновок, що об'єкти торгівлі ТОВ «Купи Сам» використовувалися ТОВ «Большой сосед» для здійснення господарської діяльності на підставі договорів оренди між ТОВ «Купи Сам» і ТОВ «Большой сосед», а також пп.2.2 договору оренди устаткування, укладеного між ТОВ «Большой сосед» і ТОВ «Купи Сам», яким передбачена необхідність компенсувати витрати по електроенергії, що споживалася, на підставі виставлених рахунків.

Однак, позивачем не надані документи, які б свідчили про наявність договорів оренди об'єктів торгівлі між ТОВ «Купи Сам» і ТОВ «Большой сосед». Згідно з п. 9 додатку №1 до акту перевірки ТОВ «Большой сосед» не орендував будь-яких приміщень у ТОВ «Купи Сам».

Договору, згідно з яким передбачалось перевиставлення рахунків за спожиту електроенергію між ТОВ „Большой сосед" та ТОВ „Купи сам", до перевірки, а також у ході судових засідань, позивачем не надано. Також позивачем не надано і доказів виставлення ПАТ „Севастопольенерго" рахунків за спожиту ТОВ „Большой сосед" електроенергію, що мають додаватися до кожного акту виконаних робіт між ТОВ „Купи сам" та ТОВ „Большой сосед".

Таким чином, суми, сплачені ТОВ «Большой сосед» за споживану електроенергію іншого суб'єкта господарювання (ТОВ „Купи сам"), не можуть відноситься до валових витрат позивача у розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.138 Податкового кодексу України.

Стосовно визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Актом перевірки (пункт 3.2.2) встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 48673,00 грн., у зв'язку з завищенням податкового кредиту за операціями по компенсації оплати електроенергії ТОВ «Большой сосед» за рахунками ПАТ «Севастопольенерго» до ТОВ «Купи сам», віднесенню до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаних у товарних чеках, представлених в якості підтвердження витрат з придбання товарів у постачальників - фізичних осіб-підприємців та не підтверджених податковими накладними, а також у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту у березні 2012р. податкової накладної від 01.03.2011 №6 з порушенням терміну 365 днів з дати складання податкової накладної.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Таким чином висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту у оспорюваній сумі колегія суддів вважає необґрунтованим.

Стосовно визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2010 по 31.12.2010.

При перевірці правильності утримання податку з доходів фізичних осіб встановлено надання соціальної пільги при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб у 2010 із зарплати працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно п.п. 6.3.3 «е» п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (зі змінами та доповненнями) (далі-Закон №889 -IV) податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він є самозайнятою особою від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. При застосуванні вищевказаних обмежень по наданню податкової соціальної пільги такій фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності при одержанні їм заробітної плати не має значення фактичний результат здійснення такою особою своєї підприємницької діяльності (прибуток, збитки), оскільки ст. 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво - це самостійна господарська діяльність на власний ризик з метою досягнення економічних результатів і одержання прибутку.

За порушення п. п. 6.3. 3 «е» п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV і відповідно до п. 1.2 ст. 1; п. 3.4 ст. 3; п.п. 6.5.4 п. 6.5 ст. 6; п. 7.1 ст. 7; п. п. 8.1.1. п.8.1. ст.8; п.п 16.3.2 п. 16.3 ст. 16; п. 19.2 «а» ст. 19 ст. 20 Закону № 889-IV, донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 434,26 грн.

У ході перевірки звітів підзвітних осіб також встановлено, що у порушення п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, ТОВ «Большой сосед» в 2010 р. приймалися до оплати, видані фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, документи, які відповідно до п. 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614, не є розрахунковими у сумі 346.680,25 грн.

Відповідно до п.п. 4.2.15. п.4.2. ст.4 Закону № 889-IV сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з п. 9.10 ст.9 Закону № 889-IV включається до складу загального оподатковуваного доходу та підлягає оподаткуванню за розміром ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7 Закону № 889- IV.

За порушення п.п. 4.2.15. п.4.2. ст.4 Закону № 889-IV і відповідно до п. 1.2 ст. 1; п.3.4 ст. 3; п.п. 4.2.8, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4; ст. 7; п. п. 8.1.1. п.8.1. ст.8; п. 9.10 ст.9; ст. 16; п. 19.2 «а» ст. 19 ст. 20 Закону № 889-IV, донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 52002,04 грн.

Також, із зарплати працівників-підзвітних осіб податок з доходів фізичних осіб обчислювався й утримувався з урахуванням податкової соціальної пільги (ПСП).

Відповідно п.п.6.5.1. п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. ( 2010 р. - 1220,00 грн.)

За порушення п.п.6.5.1. п.п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV і відповідно до п. 1.2 ст. 1; п. 3.4 ст. 3; п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4; п. 7.1 ст. 7; ст.8; ст. 16; п. 19.2 «а» ст. 19 ст.20 Закону №889-IV, донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 154,97 грн.

З урахуванням зазначеного, за порушення п. 4.2 ст. 4; п. п. 6.3. 3 «е» п. 6.3; п.п.6.5.1. п.п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV і відповідно до п. 1.2 ст. 1; п. 3.4 ст. 3; п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.п. 6.5.4 п. 6.5 ст. 6; п. 7.1 ст. 7; п. п. 8.1.1. п.8.1. ст.8; п. 9.10 ст.9; п.п 16.3.2 п. 16.3 ст. 16; п. 17.2«а» ст. 17;п. 19.2 «а» ст. 19 ст. 20 Закону № 889-IV, відповідачем було правомірно донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 54591,27 грн. (52002,04 грн. + 2 154,97 грн).

За період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою правильності відшкодування витрат підзвітним особам ТОВ «Большой сосед» у 2011-2012р.р. суми 331.668,77 грн. встановлено, що деякі авансові звіти складені на підставі розрахункових документів, форма та зміст яких не відповідає Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614., у зв'язку з чим такі витрати не підтверджені документально, а кошти є надмірно витраченими.

Відповідно до п.п. 164.2.11 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п.170.9. ст. 170 Податкового кодексу України, включається до складу загального оподатковуваного доходу та підлягає оподаткуванню за розміром ставки, визначеної п.167.1 ст. 167 Кодексу.

Також, із зарплати працівників-підзвітних осіб податок з доходів фізичних осіб обчислювався й утримувався з урахуванням податкової соціальної пільги (ПСП). Відповідно п.п.169.4.1. п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. (2011 р. - 1320,00 грн., 2012 р. - 1500,00 грн.)

Таким чином, за порушення п.п. 164.2.11 п.164.2. ст.164 п.п.169.4.1. п. 169.4 ст. 169 і відповідно до п. 14.1. ст. 14.; п.п. 162.1.3. п. 162.1 ст. 162; п. 163.1 ст. 163; п. 164.2, п. 164.6 ст. 164; п.п. 167.1 ст.167; п.170.9. ст. 170 п.п. 176.2. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, відповідачем правомірно донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 55 137,56 грн.

Щодо застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій і норм обігу готівки.

Перевіркою касової дисципліни за період з 01.04.2010 по 30.06.2012 встановлено, що ТОВ «Большой сосед» здійснювало касові операції. Перевірка відображеного показника проведена на підставі таких документів: прибуткових та видаткових касових ордерів, касової книги, сальдові відомості за балансовим рахунком 301, авансових звітів, первинних документів (чеків, накладних, посвідчень на відрядження, залізничних білетів та інших).

Відповідно до п.3.1 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, зі змінами і доповненнями (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N40/10320 , далі - Положення № 637), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно п.1.2. гл.1 Положення № 637 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

У ході перевірки звітів підзвітних осіб, встановлено, що у порушення п. 3.1 Положення № 637 ТОВ "Большой сосед" приймалися до оплати, видані фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності документи - товарні чеки, які відповідно до п. 2.1 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. під № 105/5296, зі змінами та доповненнями, не є розрахунковими, у сумі 684 649 грн.

Відповідно до абз.6 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені в постанові, суперечать нормам матеріального права та спростовуються доводами апеляційної скарги, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 21.12.12 у справі №2а-2711/12/2770 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Большой сосед» - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна