Постанова № 33851721, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року № 826/13565/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркет" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 №0003722207 та №0003732207

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 №0003722207, №0003732207, №0003742207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити витрати до валових витрат, у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління мін доходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Альянс Маркет»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 28.02.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг», за результатом якої складено акт від 29.04.2013 №2068/22-7/38316777 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 454 871,0 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 834 915,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013:

- №0003722207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 9 318 589,0 грн. (за основним платежем 7 454 871,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 863 718,0 грн.);

- №0003732207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 793 644,0 грн. (за основним платежем 3 834 915,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 958 729,0 грн.);

- №0003742207, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 737 203,0 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході розслідування кримінального провадження №32013110100000031 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст 212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст 212 КК України встановлено, що невстановлені розслідуванням особи створили документальне оформлення договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю, зокрема, ТОВ «Саноіл Торг», яке задіяли в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюзі незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток .

Крім того, відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.03.2013 №788/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.2011 по 30.09.2012», яким встановлено, що вказаними товариствами не надано до перевірки первинних документів, які б підтверджували взаємовідносини з контрагентами у перевіряємому періоді у зв'язку з їх викраденням. На підставі викладеного податковий органі дійшов висновку про порушення ТОВ «Саноіл торг» вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та податкових зобов'язань за вказаний період.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин ТОВ «Саноіл Торг» з ТОВ «Інфініті» не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» та позивачем укладено договір купівлі-продажу від 08.08.2012 №08-08-12, відповідно до якого найменування асортимент кількість, вартість, ціна фіксується сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до специфікацій №1-8 до вказаного договору купівлі-продажу сторони погодили асортимент , ціну та кількість товару та визначили умови поставки EXW м. Миколаїв, вул. Гарматна 117, термінал «Евері».

Як вбачаться з матеріалів справи ТОВ «Саноіл торг» та позивачем підписано акти приймання-передачівидаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що розрахунки між товариствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та ТОВ «Саноіл торг» сальдо станом на 01.01.2013 виражається в сум і5 999 901,33 грн. на користь ТОВ «Саноіл торг».

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був в подальшому проданий на підставі договору комісії від 08.08.2012 №0808К комісіонером за дорученням позивача, як комітента, про що свідчать митні декларації про відправку товару.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» виконувались сторонами у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних документів суд зазначає, що умови поставки EXW, з одного боку, не передбачають обов'язку Продавця здійснювати завантаження чи перевезення товару, а лише надати його в обумовленому місці, а з іншого боку, не передбачають витрати Покупця на перевезення такого товару.

Згідно з п. п. А4, А9, БЗ, Б5, Б8 розділу EXW - «EX WORKS» («ФРАНКО-ЗАВОД») Правил Інкотермс в редакції 2000 року (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, видання МТП №560), моментом здійснення поставки товару вважається його передача продавцем без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, а у покупця відсутні зобов'язання за Договором перевезення.

Таким чином, поставка Товару на умовах EXW (на «франко-складі») по суті своїй не вимагає оформлення документів на перевезення товару в момент поставки, отже посилання позивача на відсутність транспортних документів, як на доказі відсутності реального виконання умов зазначеного договору є безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем відповідно до умов спірного договору купувався товар олія соняшникова і меляса, які повинні зберігатися у відповідних умовах - ємностях (цистернах), на відповідних складських потужностях.

Відповідно до положень Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» від 23.12.2004 № 2286-IV передача права власності не потребує фізичного переміщення такого виду товару - факт зміни власника у місці зберігання товару посвідчується переоформленням на нового власника складських свідоцтв із зміною відомостей про власника по відповідних облікових рахунках (реєстрах) в місці зберігання товару.

З огляду на викладене, вбачається, що позивач не зобов'язане було здійснювати фізичне перевезення товару та має право здійснити на свій розсуд подальший продаж товару іншим особам без зміни місця зберігання самого товару, шляхом переоформлення на нового власника відповідних складських документів.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Саноіл торг») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінального провадження №32013110100000031 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Саноіл Торг» не була припинена.

Разом з тим, слід також відзначити, що ТОВ «Саноіл Торг» оскаржено в судовому порядку дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та по складанню висновку щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року, та скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.01.2013 року № 788/22-20/37269136.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Саноіл торг» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 454 871,0 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 №0003722207 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення приписів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 834 915,0 грн., що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 №0003732207, № 0003742207.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл торг», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Маркетпідлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 №0003722207, №0003732207, №0003742207 прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2013