Постанова № 33851456, 30.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року № 813/4552/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.,

з участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Головацького І.І.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору медичного забезпечення при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Сектору медичного забезпечення при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якій просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Сектору медичного забезпечення при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка виявилася у ненаданні постанови на заяву ОСОБА_1 від 01.02.2013 року;

-зобов'язати Військово-лікарську комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області протягом 15-ти днів надати у відповідності до законодавства належну постанову про причинний зв'язок отриманої травми з нещасним випадком, що стався при виконанні службових обов'язків.

Ухвалою судді від 13 червня 2013 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із виконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, 25.06.2013 року суддею відкрито провадження у даній справі.

Згідно ухвали від 19.08.2013 року, суд, задовольнивши клопотання представника відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, виключив з числа відповідачів у справі - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

27.09.2013 року через канцелярію суду позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, які ОСОБА_1 виклав у наступній редакції:

-«визнати протиправною бездіяльність військово-лікарської комісії сектору медичного забезпечення ГУ МВС України у Львівській області та протиправні дії начальника цієї комісії Безушка Івана Михайловича»;

-«зобов'язати військово-лікарську комісію сектору медичного забезпечення ГУ МВС України у Львівській області протягом 15-ти днів винести та надати мені на підставі вже встановленого діагнозу постанову про причинний зв'язок захворювання (травми), пов'язаного з нещасним випадком, що стався при проходженні служби».

Ухвалою судового засідання від 30.09.2013 року із занесенням секретарем до журналу судового засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було виключено з числа відповідачів у справі Військово-лікарську комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пославшись на обставини, що викладені у позовній заяві та уточненнях до неї, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, надав пояснення, що аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

01 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України у Львівській області зі заявою про надання постанови щодо отриманої травми при виконанні службових обов'язків за наслідками розслідування та обліку нещасного випадку. Як встановлено, у зазначеній заяві від 01.02.2013 року ОСОБА_1 просить про винесення Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області постанови про причинний зв'язок отриманої ним травми через нещасний випадок, що стався на службі в органах внутрішніх справ.

Вказана заява була 08.02.2013 року скерована т.в.о. начальника ГУ МВС України у Львівській області начальникові Сектору медичного забезпечення ГУ МВС України у Львівській області для прийняття рішення у відповідності до компетенції та надання відповіді заявникові.

20 лютого 2013 року завідувачем Сектору медичного забезпечення ГУ МВС України у Львівській області було направлено на ім'я заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області доповідну за результатами опрацювання доручення по заяві ОСОБА_1 від 01.02.2013 року. Зокрема, було вказано, що заява разом із доданими документами вивчена Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області, яка прийшла до висновку про неможливість зміни попередньої постанови Військово-лікарської комісії від 27.09.2011 року. При цьому, Військово-лікарською комісією було встановлено розбіжності у медичних та інших документах, які досліджувалися, у зв'язку із чим виявлено необхідність проведення повторного службового розслідування по факту травми ОСОБА_1 та детального вивчення медичних документів.

Одночасно, 20.02.2013 року начальником Військово-лікарської комісії ГУ МВС України у Львівській області було проінформовано про такі обставини заявника - ОСОБА_1

Водночас, відповідні дії відповідача суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на нормі закону, виходячи із наступного.

Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п.1.3 Положення про діяльність військово-лікарської комісії, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06.02.2001 року, військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.

Згідно із пп.1.3.6 Положення про діяльність військово-лікарської комісії, основним завданням військово-лікарської комісії є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців.

Підпунктом 1.1.5 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06.02.2001 року, встановлено, що медичний огляд проводиться згідно з пунктом 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України з метою визначення, зокрема, причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ із захистом Батьківщини, проходженням служби, виконанням службових обов'язків, а у військовослужбовців - із захистом Батьківщини, проходженням військової служби, виконанням обов'язків військової служби.

Як визначено п.1.77 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, у всіх випадках при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу, військовослужбовців, коли їм встановлено діагноз, ВЛК визначає причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано. Згідно п.п.1.38, 1.77, 1.99, 1.101 при визначенні причинного зв'язку захворювання військово-лікарська комісія може враховувати історії хвороби, медичні довідки, особові справи, витягу з документів військової частини, матеріалів адміністративного, службового розслідування, дізнання або судового розгляду, показання свідків тощо.

У даному випадку, Військово-лікарська комісія ГУ МВС України у Львівській області, якій передано на розгляд та вирішення заяву ОСОБА_1 від 01.02.2013 року, зобов'язана в силу вказаних вище норм розглянути медичні та інші документи і на підставі достовірних даних про обставини, за яких отримано травму (захворювання), встановити наявність причинного зв'язку травми із проходженням служби або ж його відсутність.

Як встановлено судом, упродовж розгляду справи, дії відповідача свідчать про реалізацію його повноважень та здійснюються ним у відповідності до визначеного законом порядку. А саме, для встановлення причинного зв'язку отриманої ОСОБА_1 травми із проходженням служби в органах внутрішніх справ на підставі достовірних даних про обставини відповідачем було подано клопотання щодо проведення повторного службового розслідування. Про зазначене було проінформовано як ГУ МВС України у Львівській області, так і позивача. Окрім того, позивач інформувався відповідачем про результати розгляду своєї заяви листом від 23.08.2013 року, у якому також було зазначено про необхідність проведення повторного службового розслідування, а також вказано на необхідність надання оригіналів первинних медичних документів. У тому числі, відповідачем було подано до суду копію листа від 23.09.2013 року на ім'я завідувача Сектору медичного забезпечення ГУ МВС України у Львівській області, у якому вказується на виявлені невідповідності у документах, що розглядалися при вирішенні заяви ОСОБА_1, та про необхідність проведення повторного службового розслідування, а також заявлено клопотання про збір необхідних медичних документів для вирішення заяви позивача.

Отож, враховуючи все наведене вище і встановлені дійсні обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо протиправної бездіяльності Військово-лікарської комісії ГУ МВС України у Львівській області та про відсутність підстав для задоволення такої вимоги ОСОБА_1

Суд також надає оцінку твердженням позивача про неправомірну невидачу йому постанови №2 від 31.01.2013 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області 31.01.2013 року винесено постанову №2 про причинний зв'язок травми з виконанням позивачем службових обов'язків. Однак, 01.02.2013 року така постанова №2 була Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області відмінена. У зв'язку із чим, очевидною є неможливість надання оригіналу або ж засвідченої копії нечинного (відміненого) документа.

Пунктами 2.14, 2.15 Положення про діяльність військово-лікарської комісії, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06.02.2001 року передбачено повноваження штатних військово-лікарських комісій щодо перегляду власних постанов.

А тому, перегляд та відміна Військово-лікарською комісією ГУ МВС України у Львівській області власної постанови є правомірною та відповідає компетенції відповідача.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Військово-лікарської комісії ГУ МВС України у Львівській області протягом 15-ти днів винести та надати на підставі вже встановленого діагнозу постанову про причинний зв'язок захворювання (травми), пов'язаного з нещасним випадком, що стався при проходженні служби, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема, й наведених вище, повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців, тощо є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів - у цьому випадку відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено граничних строків проведення військово-лікарської експертизи, а тому вимога позивача щодо обмеження часу її проведення п'ятнадцятьма днями також не ґрунтується на нормі закону.

Таким чином, вищевказана позовна вимога ОСОБА_1 розцінюється як втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, не ґрунтується на законі та є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було надано до суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, на підставі яких спростовуються доводи позивача, викладені у позовній заяві. У той же час, аргументи позивача не підтверджуються нормами чинного законодавства України, а вимоги позовної заяви є безпідставними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Згідно ст.94 КАС України, відшкодуванню не підлягають понесені позивачем судові витрати у формі судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 18, 19, 69-71, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 жовтня 2013 року.