Постанова № 33851398, 27.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2013 року № 813/5403/13-а

16 год. 19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Клюк С.І.

позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Сабінського О.О., представника третьої особи Сибірякової А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату Львівської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади № 75 від 30.05.2013 року, визнання переважного права на зайняття посади головного спеціаліста Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У попередньому судовому засіданні 29.07.2013 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі залучено Львівський обласний військовий комісаріат як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.09.2013 року (вх. № 32793) позивач просить:

- визнати протиправним наказ по Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті № 75 від 30.05.2013 року про звільнення ОСОБА_2 з посади у зв'язку із скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день прийняття судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ відповідача про звільнення позивача з посади у зв'язку із скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України є протиправним, оскільки у позивача наявні великі переваги перед залишеною на роботі гр. ОСОБА_6, а саме у позивача набагато вища продуктивність праці та кваліфікація. Позивач вважає, що з урахуванням його кваліфікації, військової освіти та досвіду він міг би займати посаду головного спеціаліста або провідного спеціаліста Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату. Стверджує, що у відповідності до ст. 42 Кодексу законів про працю України має переважне право на залишення на роботі, оскільки має на утриманні двох дітей та має більший стаж роботи у Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити повністю з викладених підстав.

Позиція відповідача та третьої особи викладена у запереченнях на адміністративний позов від 17.09.2013 року, відповідач та третя особа просять відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки 28.03.2013 року на виконання вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України позивачу була запропонована посада спеціаліста першої категорії, на зайняття якої він не погодився. Стверджують, що при звільненні позивача з посади відповідачем було у повному обсязі дотримано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, відтак підстав для скасування наказу № 75 від 30.05.2013 року в частині звільнення позивача з посади немає.

Представник відповідача та представник третьої особи вказані заперечення підтримали, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до наказу Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 22 від 14.03.2013 року «Про проведення організаційних заходів у Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті» передбачено проведення організаційних заходів до 31.05.2013 року, в результаті яких посади військовослужбовців та працівників, що утримуються за штатом, підлягають скороченню.

14.03.2013 року відповідачем попереджено позивача про наступне можливе скорочення посади, яку обіймає позивач, 30.05.2013 року.

Наказом Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 25 від 27.03.2013 року «Про проведення додаткових організаційних заходів у Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті у 2013 році та майбутнє вивільнення працівників» з 31.05.2013 року переведено Стрийський об'єднаний міський військовий комісаріат на штат № 03/213 зі скороченням чисельності на 5 військовослужбовців та на 7 працівників.

28.03.2013 року відповідачем попереджено позивача про наступне скорочення посади, яку обіймає позивач, 30.05.2013 року та запропоновано посаду спеціаліста 1-ї категорії. Позивач із вказаним попередженням ознайомлений, з посадою не згідний.

Наказом Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 29 від 29.04.2013 року «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця» у зв'язку з переходом на новий штат оголошено конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців - головного спеціаліста, провідного спеціаліста, спеціаліста 1-ї категорії, дата проведення конкурсу - 27.05.2013 року.

Наказом Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 33 від 27.05.2013 року «Про скасування наказу від 29.04.13 № 29» скасовано Наказ Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 29 від 29.04.2013 року «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця», як такий що суперечить чинному законодавству.

Наказом Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 75 від 30.05.2013 року державного службовця ОСОБА_2, спеціаліста 1-ї категорії мобілізаційного відділення, звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників згідно з п. 1ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до статей 5, 16 Закону України «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, які є громадянами України. Трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю. Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством. Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до директив Міністра оборони України від 19.02.2013 року № Д-322/1/3 дек, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 28.022013 року № Д-3 дек та директиви командувача Західного оперативного командування від 05.032013 року № Д-3 дек Стрийський об'єднаний міський військовий комісаріат з 31.05.2013 року переводився зі штату № 03/052-55 (01) на новий штат № 03/213-55 (01).

Судом встановлено, що на виконання зазначених Директив військовим комісаром Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату було видано наказ № 22 від 14.03.2013 року «Про проведення організаційних заходів у Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті». Усіх працівників комісаріату персонально та під розписку попереджено про наступне вивільнення, у тому числі і позивача, про що свідчить його підпис на листі попередженням із зазначенням дати попередження 28 березня 2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач до звільнення займав посаду спеціаліста 1-ї категорії мобілізаційного відділення. 28.03.2013 року ОСОБА_2 була запропонована посада спеціаліста 1 категорії, на яку він не погодився. З огляду на наведені обставини Суд дійшов висновку, що відповідачем на виконання вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України персонально попереджено позивача про наступне вивільнення за два місяці, враховано його переважне право на залишення на роботі та запропоновано іншу роботу у тій же установі. Позивач своїм правом на зайняття іншої рівнозначної посади не скористався, відтак відповідач правомірно перевів на посаду спеціаліста 1-ї категорії спеціаліста служби захисту інформації ОСОБА_7, яка є дружиною позивача.

Допитана у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що у травні 2013 року займала посаду начальника групи соціального захисту Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату. У березні 2013 року позивачу було запропоновано посаду спеціаліста 1-ї категорії, від якої він відмовився. Відповідачем було оголошено конкурс на зайняття посади головного спеціаліста, на конкурс було подано заяви позивача та ОСОБА_6 Вважає, що ОСОБА_2 повинен був зайняти посаду головного спеціаліста, оскільки ОСОБА_6 не відповідала вимогам до вказаної посади, не справлялась зі своєю роботою, є недосвідченою та конфліктною особою. Свідок не змогла пояснити, на підставі чого нею зроблено такі висновки.

Допитаний у якості свідка заступник голови комісії Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату з питань державної служби ОСОБА_9 пояснив, що позивачу було запропоновано посаду спеціаліста 1-ї категорії, від якої він відмовився. Вважає, що у керівника установи відсутній обов'язок пропонувати особі усі наявні вакантні посади, а лише рівнозначну тій, яку займала особа до вивільнення. ОСОБА_2 не могла бути запропонована посада головного спеціаліста, оскільки були б порушені вимоги Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Стосовно переважного права позивача на зайняття посади перед ОСОБА_6 свідок зазначив, що у позивача вища освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», у ОСОБА_6 також вища освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», відтак переважного права на залишення на роботі позивач не мав. Стосовно наявності у позивача на утриманні двох дітей свідок зазначив, що до категорії утриманців належать особи, для яких заробіток працівника, щодо якого ставиться питання про наявність переважного права на залишення на роботі, є основним джерелом існування. Позивач є пенсіонером Міністерства оборони України та отримує пенсію за вислугу років, а дружина позивача працює у Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті, відтак заробіток позивача не є основним джерелом існування для дітей, які перебувають на його утриманні.

Судом встановлено, що питання про переважне право залишення на роботі відповідачем обговорювалося. Так, ОСОБА_6, яка зайняла посаду головного спеціаліста має повну вищу юридичну освіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, а ОСОБА_2 лише освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра. В судовому засіданні судом оглянуто дипломи про вищу освіту. Також було взято до уваги, що позивач є пенсіонером Міністерства оборони України та отримує пенсію за віком, про що позивач не заперечує, і має дружину, яка працює у Стрийському об'єднаному міському військовому комісаріаті.

Виходячи з вимог статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. За кваліфікацією ОСОБА_6 переважає ОСОБА_2

Беручи до уваги наведене, Суд вважає, що у позивача було відсутнє переважне право залишення на роботі.

Відповідно до наказу Командувача Західного оперативного командування від 30.04.2013 року №63 «Про затвердження розподілу функцій і завдань між посадовими особами районних (міських) військових комісаріатів» було відпрацьовано функціональні обов'язки посадових осіб Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату.

Функціональними обов'язками передбачено, що головний спеціаліст підпорядковується військовому комісару та у разі його відсутності виконує його обов'язки.

Статтею 12 Закону України «Про державну службу» встановлено обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу, зокрема: не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи зазначені у підпунктах «а», «в»-«ж» пункту 1 та підпункту «а» пункту 2 частини першої ст. 4 Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб, або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Враховуючи наведені обставини, Суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про неможливість зайняття позивачем посади головного спеціаліста Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату, оскільки у випадку відсутності військового комісара у безпосередньому підпорядкуванні позивача була б його дружина.

Суд дійшов висновку, що під час прийняття рішення про звільнення позивача з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, іншими підзаконними нормативно-правовими актами і будь-яких порушень законних прав, свобод та інтересів позивача не допустив.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують у безпідставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про підставність прийняття оскаржуваного наказу Військового комісара Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату № 75 від 30.05.2013 року про звільнення ОСОБА_2 з посади у зв'язку із скороченням штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, дотримання процедури його прийняття.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Стрийського об'єднаного міського військового комісаріату Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити повністю.

Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанову суду першої інстанції може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 2 жовтня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.