Постанова № 33851091, 30.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 902/892/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.07.2013 р. у справі № 902/892/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

до державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-Західної електроенергетичної системи

про стягнення 33 469,68 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Чуловський В.В.,

відповідача - Горопашний І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" звернулось з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи про стягнення 42858,44 грн., з яких: 27585,04 грн. незаконно отримані кошти, 7698,78 грн. пеня, 4737,02 грн. інфляційні, 2837,60 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.07.2013 року (суддя Кожухар М.С. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 269,11 грн. інфляційних, 601,44 грн. - 3% річних та проведено розподіл судових витрат. Відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача 18196,28 грн. боргу, 7698,78 грн. пені, 4467,91 грн. інфляційних, 2236,16 грн. - 3% річних.

У оскаржуваному рішенні суд прийняв до уваги факт припинення укладеного між сторонами договору оренди з травня 2008 року, який був встановлений рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року та встановив, що кошти в сумі 2742,5 грн. згідно платіжних доручень № 971 від 24.06.2008 року, № 215 від 15.05.2008 року, №165 від 11.04.2008 року були перераховані позивачем на рахунок відповідача в межах дії договору оренди № 160/02 від 30.04.2002 року, тому заявлені позивачем до стягнення з відповідача безпідставно, як і безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача нарахованих на цю суму інфляційних у розмірі 1064,46 грн., 408,09 грн. - 3% річних та пені. Суд у рішенні зазначив, що сплачені ж позивачем у період з 07.08.2008 року по 25.03.2010 року кошти в сумі 15453,78 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України підлягали поверненню позивачу, оскільки були сплачені в якості орендної плати вже після припинення договору оренди. Однак суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, тому відмовив у стягненні вказаної суми й похідних від неї 3% річних та інфляційних. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суд встановив достатні підстави для стягнення з відповідача 269,11 грн. інфляційних та 601,44 грн. 3% річних, нарахованих на суму 9388,76 грн., що була добровільно повернута відповідачем згідно платіжного доручення № 22 від 27.06.2013 року. Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені, нарахованої на суму коштів, які були безпідставно набуті відповідачем.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує на помилково визначену судом дату початку перебігу строку позовної давності та безпідставне неврахування фактів встановлених судовими рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року та ВГСУ від 28.02.2013 року (справа № 14/5025/865/12). Вважає, що саме з дати набрання судовим рішенням законної сили (28.02.2013 року) слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності, оскільки саме таким рішенням було встановлено факт припинення договору оренди.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що 30.04.2002 року між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як орендодавцем та ПАТ "Хмельницькобленерго", орендодарем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 160/02, предметом якого було нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, площею 621,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Славута, Хмельницька область, вул. Газети Правди, 11. (договір).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 року (справа № 14/5025/865/12), залишеним без змін постановою Вищого господарського суду від 28.02.2013 року з ПАТ "Хмельницькобленерго" на користь ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи стягнуто 51554,68 грн. неустойки.

Судом першої та касаційної інстанції в зазначених судових рішеннях встановлено, що договір оренди є припиненим з травня 2008 року, оскільки 23.05.2008 року ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Південно-західної електроенергетичної системи на адресу ПАТ "Хмельницькобленерго" було надіслано заяву про припинення дії договору оренди у зв'язку з закінченням строку його дії з вимогою до 30.05.2008 року звільнити приміщення та підписати акт прийому-передачі.

Отже, в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факт припинення договору оренди з травня 2008 року не потребує доказування, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, зроблений на підставі положень ст. 759, ст. 1212 ЦК України про те, що після припинення договору оренди орендодавець не має правових підстав для виставлення рахунків на сплату орендної плати, а орендар не має правових підстав для внесення орендної плати. У зв'язку з цим, сплачена після закінчення договору орендна плата має бути повернута орендодавцем орендарю, як отримана без достатньої правової підстави.

Судом вірно встановлено, що кошти в сумі 2742,5 грн. згідно платіжних доручень № 971 від 24.06.2008 року, № 215 від 15.05.2008 року, №165 від 11.04.2008 року були перераховані позивачем на рахунок відповідача в межах дії договору оренди № 160/02 від 30.04.2002 року, тому заявлені позивачем до стягнення з відповідача безпідставно, як і безпідставно заявлено вимогу про стягнення з відповідача нарахованих на цю суму інфляційних у розмірі 1064,46 грн., 408,09 грн. - 3% річних та пені. Тому в цій частині суд вірно відмовив у позові.

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 4825 від 07.08.2008р., № 426 від 29.08.2008р., № 1370 від 29.08.2008р., № 1271 від 17.11.2008р., № 561 від 27.11.2008р., №11347 від 08.04.2009р., № 2296 від 22.05.2009р., № 13540 від 18.06.2009р., № 16640 від 17.09.2009р., № 9336 від 05.11.2009р., № 2177 від 25.03.2010р. кошти в сумі 15453,78 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України підлягали поверненню позивачу, оскільки були сплачені в якості орендної плати вже після припинення договору оренди.

Однак, на підставі визначеного договором строку його дії, положень ст. 785 ЦК України та встановленого судом факту припинення орендних правовідносин між сторонами з травня 2008 року, врахувавши дату звернення з позовом (12.06.2013 року), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем визначеного ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності в частині стягнення перерахованих у період з 07.08.2008 року по 25.03.2010 року коштів в сумі 15453,78 грн., що є підставою для відмови у стягненні вказаної суми та на підставі ст. 266 ЦК України є підставою для відмови у стягненні нарахованих за вказаний період інфляційних та 3% річних.

Доводи апелянта про початок перебігу строку позовної давності з моменту набрання чинності рішенням господарського суду від 09.10.2012 року (справа № 14/5025/865/12), яким і було встановлено факт припинення договору не заслуговують на увагу, оскільки встановлення судом вказаних фактів не може нівелювати наявні між сторонами правовідносини, не впливає на виникнення, зміну чи припинення правовідносин за договором оренди.

Платіжними дорученнями: № 529 від 17.11.2010р. на 3200,00 грн., № 622 від 30.12.2010р. на 1909,59р., № 659 від 31.01.2011р. на 548,23 грн., № 870 від 03.08.2011р. на 3730,94 грн. в якості орендної плати позивачем для відповідача було сплачено 9388,76 грн., які було повернуті відповідачем платіжним дорученням № 22 від 27.06.2013 року, як безпідставно набуті кошти. Тому, на підставі положень ч 2 ст. 625 ЦК України з відповідача підлягає стягненню 269,11 грн. інфляційних та 601,44 грн. - три відсотки річних, з розрахунком яких погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції (а.с. 124).

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Положення глави 83 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають можливості стягнення неустойки за порушення зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна, а спірні правовідносини сторін не є договірними.

Отже, за відсутності визначеного законом права позивача на нарахування пені за порушення зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна, за відсутності договірних правовідносин, а також з урахуванням неможливості застосування до спірних правовідносин положень ст. 1048 ЦК України, що регулює правовідносини позики, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в стягненні пені.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.07.2013 р. у справі №902/892/13 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №902/892/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.