Постанова № 33851022, 30.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 902/861/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.2013 р. у справі № 902/861/13

за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 374291, 82 грн. заборгованості за кредитним договором

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" звернувся до місцевого господарського суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 374291,82 грн., з яких: 143992 грн. непогашеного кредиту; 193360,43 грн. несплачених відсотків за користування кредитними коштами; 36939,39 грн. штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.07.2013 року вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 143992 грн. непогашеного кредиту, 193360,43 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 5389,9 грн. штрафних санкцій. У решті позовних вимог відмовлено.

У частині задоволення позовних вимог зазначене рішення прийнято з мотивів, викладених АКБ "Східно - Європейський банк" у позовній заяві. В іншій частині судове рішення мотивовано порушенням позивачем вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду та строку нарахування пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині відмови у стягненні пені за прострочені відсотки за період з 05.07.2008 року по 01.06.2012 року в сумі 14069,90 грн. та пені за прострочений кредит за період з 05.07.2008 року по 04.01.2009 року в сумі 17479,58 грн.

Апелянт зокрема зазначає, що суд не врахував те, що в пункті 8.7 кредитного договору сторони погодили строк позовної давності - 5 років, а тому приписи ч. 6 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явились.

Згідно відмітки поштового відділення, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження, що надсилалась апеляційним судом за юридичною адресою ФОП ОСОБА_1, повернута поштовою установою до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а також те, що явка сторін на розгляд апеляційної скарги обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, які будучи належним чином повідомленими про час, день та місце судового засідання, не скористались своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи в апеляційному суді.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як правильно встановлено судом першої інстанцій, 09.11.2007 р. АКБ "Східно - Європейський банк" та ФОП ОСОБА_1 (позичальник) уклали кредитний договір №258/2007 про надання кредиту у формі "овердрафт", згідно п. 2.1. якого банк зобов'язався відкрити позичальнику кредит за овердрафтом в сумах, що перевищують залишок коштів на поточному рахунку № НОМЕР_2 в Вінницькій філії АКБ "Східно - Європейський банк" в межах встановленого ліміту кредитування, та при умові сплати комісій згідно тарифів банку. Ліміт кредитування встановлюється в розмірі - 75000,00грн., кінцевим терміном погашення - 09.04.2008 року. Процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 24 % (двадцять чотири) відсотків річних. Відсотки за користування овердрафтом нараховуються банком щоденно, виходячи з щоденного фактичного розміру заборгованості позичальника за овердрафтом, який виник при проведенні операції "Вечірнє закриття овердрафту".

Відповідно до п. 5.2.5 договору у випадку прострочення позичальником терміну погашення заборгованості за кредитом "овердрафт" та/або сплати відсотків за його користування банк відносить непогашені суми на рахунки простроченої заборгованості.

При частковому погашенні заборгованості позичальником, в першу чергу банк має право направляти кошти на оплату відсотків за користування овердрафтом, строк сплати яких наступив, а потім на погашення заборгованості за овердрафтом, а останню суму на оплату пені (штрафу) (п.5.2.8 договору).

Згідно із п.8.1 договору оплата відсотків здійснюється до 25 числа кожного місяця.

У свою чергу, відповідач зобов'язався належним чином, своєчасно і в повному обсязі повернути банку "овердрафт", сплатити відсотки і виконати інші платежі, передбачені цим договором, не пізніше "09" квітня 2007 року (п.5.3.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання свого обов'язку банк відкрив позичальнику кредит за овердрафтом та надав кошти в сумі 1091437,21грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

Договір набрав чинності у відповідності п.8.10 договору з дня надання овердрафту і діє до повного виконання ФОП ОСОБА_1 умов цього договору.

Апеляційним судом також встановлено, що 06.12.2007 року сторони уклали додатковий договір №1, яким погодили збільшити ліміт кредитування до 100000,00 гривень на строк з "06" грудня 2007р. по "09" квітня 2008р. Кінцевим терміном погашення "09" квітня 2008 року із встановленою процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 24 % відсотків річних.

Додатковим договором №2 від 30.01.2008 р. передбачено, що ліміт кредитування встановлюється в розмірі - 145000,00 гривень, строком з 30.01.2008 р. по 09.04.2008 р.

Додатковими договорами №3 від 09.04.2008 р., №4 від 19.06.2008 р. та №5 від 26.06.2008 р. сторони продовжували строк кредитування до 19.06.2008 р., до 26.06.2008 р. та до 04.07.2008 року, відповідно, а також з 09.04.2008 р. збільшили процентну ставку до 28 % відсотків річних.

Відповідно до виписки по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1, своє зобов'язання по поверненню овердрафту останній виконав частково на суму 947775,82 грн., внаслідок чого допустив 143992грн. (1091767,82 грн. - 947775,82 грн.) прострочення заборгованості.

Крім того, на підставі п.2.1 договору (із змінами внесеними додатковими договорами №3 від 09.04.2008 р., №4 від 19.06.2008 р. та №5 від 26.06.2008 р.) за період з 09.11.2007 р. по 16.05.2013 р. за користування кредитними коштами позивач нарахував 214048,54грн. відсотків, які відповідач погасив частково у сумі 20688,11грн. Відтак ФОП ОСОБА_1 допустив прострочення сплати 193360,43грн. відсотків.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що вирішуючи спір суд першої інстанції правильно враховував положення ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 628, 629 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, підстави його виникнення, порушення, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок заборгованості, долучений до позовної заяви, місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 по поверненню непогашеного кредиту в сумі 143992грн. та по сплаті відсотків за його користування в сумі 193360,43 грн., доведена належними та допустимими доказами, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення із відповідача 337352,43грн. (143992грн. + 193360,43грн.) заборгованості.

Що стосується стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що при несвоєчасному погашенні заборгованості за овердрафтом та відсотків за його користування позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається із матеріалів справи, за порушення відповідачем зобов'язання у частині своєчасного погашення заборгованості за овердрафтом, на підставі п. 6.1 договору, позивачем здійснено нарахування 16080,59 грн. пені за прострочені відсотки за період з 05.07.2008 р. по 16.05.2013 р., а також 17479,59 грн. пені за прострочений кредит за період 05.07.2008 р. по 04.01.2009 р.

При цьому, колегією суддів встановлено, що нарахування пені здійснено з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано на суму боргу, враховуючи здійснені відповідачем проплати.

Поряд з тим, відмовляючи в позові в частині стягнення пені за період з 05.07.2008 р. по 01.06.2012 р. та з 05.07.2008 р. по 04.01.2009 р., суд першої інстанції виходив з того, що нарахування проведені в порушення вимог ч.6 ст. 232 ГК України, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, натомість, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування санкцій, аніж протягом шести місяців.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеній в постанові № 3-27гс12 від 27.04.2012 року.

Колегією суддів встановлено, що позивачем нарахована пеня за простроченими відсотками з 05.07.2008 р. по 01.06.2012 р. та за простроченим кредитом з 05.07.2008 р. по 04.01.2009 р., тобто за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У той же час, п. 6.1 договору сторони погодили, що нарахування пені проводиться за кожний день прострочення виконання зобов'язання, тобто передбачено право позивача нарахувати пеню за період понад шість місяців, що у свою чергу не суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, колегія суддів заважує, що згідно із ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна (скорочена) позовна давність в один рік.

У той же час, ч. 1 ст. 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.

Згідно із п. 8.7. договору сторони домовились про встановлення строку позовної давності за цим договором - 5 (п'ять років).

Враховуючи, що із позовом до суду АКБ "Східно - Європейський банк" звернувся 07.06.2013 року (а.с. 119), а нарахування пені проведено із 05.07.2008 року (із наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано), позивачем не пропущено п'ятирічний строк позовної давності, з огляду на що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Більше того, місцевим господарським судом помилково не враховано положення ст.267 ЦК України, згідно з якими позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до суду із заявою про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що він здійснений у відповідності до п. 6.1, п. 8.7 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим позов в частині стягнення із відповідача 14069,90 грн. пені за прострочені відсотки за період з 05.07.2008 р. по 31.06.2012 року, а також 17479,59 грн. пені за прострочений кредит за період 05.07.2008 р. по 04.01.2009 р., підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні пені за вказані періоди.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафу на прострочені відсотки в сумі 1929,21 грн. та штрафу на прострочений кредит в сумі 1450,00 грн.

Апеляційний суд враховує те, що ч. 2 ст. 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що при несвоєчасному погашенні заборгованості за овердрафтом та відсотків за його користування позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1% від суми непогашеного боргу.

Колегією суддів встановлено, що розрахунки штрафу є арифметично правильними та проведені у відповідності до положень п.6.3 договору, з огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 1929,21 грн. штрафу на прострочені відсотки та 1450,00грн. штрафу на прострочений кредит.

За таких обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.2013 року підлягає скасуванню в частині стягнення пені.

У решті, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат за розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки останній стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір в повному обсязі.

За приписами ст. 49 ГПК України відшкодування витрат позивача по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.2013 р. у справі №902/861/13 в частині відмови у стягненні 31549,49 грн. штрафних санкцій скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" (код ЄДРПОУ 19364130, бульвар Дружби Народів, 17/5, м. Київ, 01042; вул. Драгомирова, 2, оф.1, м. Київ, 01103) 31549,49 грн. штрафних санкцій, у тому числі: 14069,90 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 17479,59 грн. пені за прострочений кредит.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь акціонерного комерційного банку "Східно - Європейський банк" (код ЄДРПОУ 19364130, бульвар Дружби Народів, 17/5, м. Київ, 01042; вул. Драгомирова, 2, оф.1, м. Київ, 01103) 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №902/861/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.