Постанова № 33850900, 26.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 914/1943/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянув апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2013 р.

у справі № 914/1943/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком» м.Львів

до відповідача: Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова м.Львів

про стягнення 176 688,10 грн. заборгованості за надані послуги

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Мельницька Г.В. - за довіреністю від 11.01.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2013 р. позов задоволено: стягнуто з Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком», м.Львів суму основної заборгованості за договором №1 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 170 987,45грн. та 3 419,75 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, натомість відповідач за надані послуги оплатив лише частково, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі, скаржник в цілому посилається на те, що строк оплати наданих послуг сторони у договорі не передбачили, будь-якими іншими доказами позивачем не доведено, що у відповідача виник обов'язок по оплаті саме у певні строки, у розумінні ст.251 ЦК України. Крім цього, відповідач зазначає, що на момент звернення до суду з позовом предмет спору був відсутній, що є підставою для відмови у позові. Оскільки позовна заява подана через 6 днів після відправлення претензії відповідачу, що не узгоджується з вимогами ч.2 ст.530 ЦК України, тому на момент подання позовної заяви інтереси позивача не були порушені.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п.5.1.2. договору, виконавець має право на припинення надання послуг, повідомивши про це замовника за місяць до їх припинення, у разі несплати за них впродовж місяця або порушення вимог, передбачених п.4.2.1. цього договору. Відтак, строк оплати наданих послуг становить один місяць, оскільки в іншому випадку є наявне прострочення боржника, яке надає право на припинення договору.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги, з підстав, зазначених в ній, просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив відкласти розгляд справи. Судова колегія розглянувши вказане клопотання прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржника в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задоволити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір про надання послуг від 01.06.2012 р., згідно якого, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги зі збирання та вивезення твердих побутових відходів, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги на умовах, передбачених цим договором.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за №№ ОУ-0000006, ОУ-0000007, ОУ-0000012, ОУ-0000013 на загальну суму 181 832, 85 грн. Крім цього, в матеріалах справи також знаходяться платіжні доручення відповідача, завірені банком про оплату послуг згідно вказаного договору (79 000 грн. - загальної суми оплачених відповідачем послуг в лютому 2013 року, 91 000 грн. - загальної суми оплачених відповідачем послуг в березні 2013 року, 13 500 грн. - загальної суми оплачених відповідачем послуг в квітні 2013 року).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що позивачем в адресу відповідача надіслано претензію від 16.05.2013 р. про необхідність оплати заборгованості за договором.

Відтак, місцевий господарський суд вирішив, що оскільки позивачем була надіслана претензія, а відповідач свої зобов'язання в частині оплати за договором не виконав, позовні вимоги щодо стягнення оплати за договором необхідно задоволити.

Однак, при вирішенні спору, господарський суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, виходячи з того, що зазначеним договором строк виконання зобов'язання не встановлений, до правовідносин між сторонами необхідно застосовувати ч.2 ст.530 ЦК України.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем надіслано вимогу про оплату заборгованості 16.05.2013 р., яку відповідач отримав 22.05.2013 р. Разом з тим, всупереч вимог ч.2 ст.530 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовною заявою в день отримання відповідачем вимоги - 22.05.2013 р., тобто через 6 днів після відправлення вимоги. Натомість, враховуючи правову норму ч.2 ст.530 ЦК України, строк виконання зобов'язання по вказаному договору настав лише через 7 днів з моменту пред'явлення вимоги, а саме: 29.05.2013 р.

З вищевикладеного випливає, що строк виконання зобов'язання за договором на момент пред'явлення позову до суду не настав.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що оскільки до порушення провадження у справі не настав строк оплати боргу та відповідно зобов'язання відповідача, у задоволенні позову належить відмовити.

Твердження позивача щодо місячного строку виконання зобов'язання, оскільки згідно п.5.1.2. договору передбачено право на припинення надання послуг за договором, у разі несплати за них впродовж місяця, є безпідставними, з огляду на ст.530 ЦК України, якою чітко передбачено строк виконання зобов'язання, якщо такий не встановлений договором.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Враховуючи те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 р. відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови, судовий збір за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача та стягується в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 23.07.2013 р. у справі №914/1943/13 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком» (79017, м. Львів, вул. Тарнавського, будинок 86, квартира 2; ідентифікаційний код 38141815) 1 709,88 грн.судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в дохід державного бюджету України.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.10.2013 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.