Рішення № 33850827, 25.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 918/1129/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення 47 014 грн. 39 коп.

Суддя Романюк Р.В.

Представники

Від позивача: Ященко Р.Ю. (довіреність № 14-51 від 22.03.2013 р.

Від відповідача: Янкевич Л.Д. (довіреність № 10/05 від 02.01.2013 р.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 47 014, 39 грн., з яких 23 880, 89 грн. пеня, 18 506,52 грн. інфляційні та 4 626, 98 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 31.01.2011 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Рівнегаз" укладено договір № 14/290/11 купівлі-продажу природного газу. Відповідно до умов договору позивач протягом січня - квітня 2011 р. передав у власність покупця природний газ в обсязі 351,274 куб.м. на загальну суму 1 073 358,25 грн., вартість якого останнім сплачувалась з порушенням встановлених строків. Враховуючи, що відповідач припустився порушення взятого на себе грошового зобов'язання, позивач нарахував останньому пеню, 3 % річних та інфляційні, які і просить суд стягнути у примусовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши про сплив строку позовної давності по стягненню неустойки та неправильне нарахування 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

31.01.2011 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено договір № 14/290/11 купівлі-продажу природного газу. Відповідно до даного договору позивач передав у власність відповідача протягом січня - квітня 2011 року природний газ в обсязі 351,274 куб. м. на загальну суму 1073358,25 грн. В підтвердження зазначених дій позивачем подано акти прийому - передачі природного газу від 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011, 30.04.2011, 29.02.2012.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено під час судового розгляду справи, вартість отриманого природного газу відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами Договору.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГПК України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України, п. 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховано останньому пеню, згідно п. 7.2 Договору, розмір якої складає 23 880,89 грн.

Разом з тим, перевіривши подані позивачем розрахунки та період нарахування пені, суд визнає їх обгрунтованими лише частково, а тому, враховуючи, що позивачем помилково нараховано пеню включно по дату фактичної сплати боргу, у визначеному періоді, правомірним визнається нарахування пені у сумі 23 429 грн. 64 коп.

Крім того, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

На підставі наведеної норми закону, позивачем нараховано відповідачу інфляційні та 3 % річних, розмір яких складає 18 506 грн. 52 коп. та 4 626 грн. 98 коп., відповідно.

Перевіривши подані позивачем розрахунки, в частині нарахування інфляційних - вони визнаються обгрунтованими, а в частині 3 % річних, судом визнається обгрунтованою сума 4 539 грн. 73 коп.

Що стосується посилання відповідача на сплив строків позовної давності стосовно нарахування пені та, відповідно, застосування наслідків, передбачених ст. 267 ЦК України, то таке твердження судом не береться до уваги, оскільки пунктом 10.6 Договору, сторони обумовили, що строк позовної давності по цьому Договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Тобто, позовну давність, встановлену законом, сторони збільшили за домовленістю, в порядку ст. 259 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 23 429 грн. 64 коп. пені, 18 506 грн. 52 коп. інфляційних та 4 539 грн. 73 коп. - 3 % річних, з покладенням на відповідача судових витрат, пропорційно задоволених вимог, а тому, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул.Білякова, 4, код ЄДРПОУ 03366701) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 23 429 грн. 64 коп. пені, 18 506 грн. 52 коп. інфляційних, 4 539 грн. 73 коп. - 3 % річних та 1 700 грн. 89 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 30 вересня 2013 р.

Суддя Романюк Р.В.