Рішення № 33850786, 24.09.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру, 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

24 вересня 2013 року по справі №5028/3/36/2012

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто матеріали справи №5028/3/36/2012

за позовом: заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері, вул.. К. Каменєва, 8а, м. Київ, 01014, в інтересах держави

в особі позивача: Міністерства оборони України, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ

до відповідача: державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Прогрес»,

вул..Носівський шлях, 29, м. Ніжин, Чернігівська область

про стягнення 326827грн.81коп. штрафних санкцій

у присутності представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Аніщенко О.Г. - адвокат, довір.пост. від 10.01.13р.

В засіданні господарського суду прийняв участь Литвиненко О.С. - заступник Чернігівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі позивача - Міністерства оборони України заявив позовні вимоги до державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Прогрес» про стягнення з останнього 142328грн.24коп. пені та 184499грн.57коп. штрафу за порушення термінів виконання другої черги етапу 2 дослідно конструкторської роботи «Квітник А», відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди №4 від 17.06.2011р. до державного контракту (договору) №117558 від 19.05.1998р.

В заяві про уточнення позовних вимог, яка подана до матеріалів справи 11.12.12р., позивач просить стягнути з відповідача 328599грн.17коп. штрафних санкцій, які складаються із: 143099грн.64коп. пені, нарахованої за період з 01.04.12р. по 24.05.12р., та штрафу в сумі 185499грн.53коп. За своїм змістом вказана заява є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Приймаючи до уваги, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, судом заява прийнята до розгляду і спір вирішувався з її урахуванням.

У додаткових поясненнях, які надані до матеріалів справи позивачем, останній повідомив суд, що відповідач порушив умови договору, повідомивши про виконання робіт по 2 етапу лише представництво замовника. Представництво замовника не є стороною контракту, а лише, як представник замовника, перевіряє якість робіт, їх відповідність умовам ТУ, ГОСТів, контракту та після затвердження замовником актів виконаних робіт видає відповідне посвідчення якості виготовленої продукції. За твердженням позивача, військове представництво повноважень щодо приймання продукції не мало і не має, акт матеріально-технічного приймання дослідного зразка від 27.04.12р., який підписаний військовим представництвом, не стосується акту виконання умов договору, який мав бути підписаний сторонами договору. А тому, на думку позивача, не можуть бути прийняті до уваги твердження відповідача про повідомлення ним військового представництва як замовника по договору.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що між сторонами досягнуто згоду про зміну термінів виконання робіт за етапом 2 до 30.04.12р. Роботи відповідачем були виконані вчасно, про що 04.04.12р. позивачу направлено сповіщення №2 про пред'явлення виробів на матеріальне-технічне приймання. Замовником у період з 04.04.12р. по 27.04.12р. проведено матеріально-технічне приймання дослідного зразка. А відтак, за думкою відповідача, порушення термінів виконання робіт не відбулося.

Представники сторін та прокурор, який приймав участь у розгляді справи, на здійсненні технічної фіксації судового процесу не наполягали, в зв'язку з чим фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувальних пристроїв не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, прокурора, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, та перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

19 травня 1998 року між Військовою частиною А-0117 Міністерства оборони України (замовник за договором) та НПК «Прогресс» Мінпромполітики України (виконавець за договором) укладено Договір №117558 на виконання дослідно-конструкторської роботи, шифр «Квітник-А» (діла по тексту - основний договір).

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язувався виконати та здати замовнику, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі «Квітник -А».

Повний обсяг роботи та окремі її етапи визначаються в доданій до договору відомості виконання, що є невід'ємною частиною даного договору.

В пункті 11 договору сторонами передбачено, що робота виконується в строки, встановлені в доданій до договору відомості виконання.

Відповідно до пункту 13 договору датою виконання зобов'язань по окремим етапам є дата затвердження замовником акту про приймання етапу ДКР, який є підставою для завершення даного етапу.

Розділом IV договору передбачено, що виконавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити замовника і представника замовника 1285- Ф ГПЗ за 15 днів про виконання робіт по кожному етапу, встановленому договором. Повідомлення виконавця про готовність етапу роботи до здачі має бути підписано керівником або уповноваженою ним особою. Приймання виконаних робіт здійснюється в порядку, встановленому ГОСТ В15.203-79 і ТТЗ, затвердженого командиром в/ч А-0117 15.12.97р.

22 вересня 2008р. між Міністерством оборони України, як замовником, та ДП Науково-виробничий комплекс «Прогрес», як виконавцем, укладено додаткову угоду №2 до державного контракту №117558 від 19.05.98р., шифр «Квітник-А» (далі по тексту - додаткова угода №2).

В розділі І додаткової угоди №2 сторони передбачили, що виконавець (відповідач у справі) зобов'язується виконати і здати замовнику, а останній зобов'язується прийняти і оплатити етапи 1,2, і 3 дослідно-конструкторської роботи, шифр «Квітник-А». Повний обсяг роботи, її окремі етапи та терміни виконання вказані у відомості виконання, що є невід'ємним додатком до додаткової угоди.

В розділі ІІІ додаткової угоди №2 сторонами договору передбачено, що терміни виконання роботи або її етапів (підетапів), що визначені відомістю виконання, можуть змінюватися за письмовою домовленістю сторін з оформлення узгоджувального протоколу (п.4). Датою виконання обов'язків за додатковою угодою в цілому і за окремими етапами (підетапами) вважається дата затвердження акту про прийняття роботи (етапу, підетапу).

Крім того, в п.11 додаткової угоди № 2 встановлено відповідальність сторін, а саме: за порушення строків виконання етапу (підетапу) по даній додатковій угоді, встановлених відомістю виконання, головний виконавець сплачує генеральному замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості виконаних робіт етапу (підетапу), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

За прострочення виконання робіт за даним Договором понад 30 днів з головного виконавця додатково стягується штраф в розмірі 7% вартості робіт етапу (підетапу), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання.

За додатковою угодою № 2 сторонами було підписано відомість виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Квітник-А» до договору № 117558 від 19.05.1998р., якою визначено строки виконання етапів (підетапів) робіт.

Відповідно до даної відомості виконання 2 етапу робіт повинно було виконано в термін 01.04.2009 року - 30.07.2009 року.

Приймаючи до уваги, що додаткова угода №2 від імені замовника укладена Міністерством оборони України (позивач у справі), сторонами не заперечується участь позивача у спірних правовідносинах, що виникали на підставі договору №117558 від 19.05.98р., тому суд приходить до висновку, що позивач є стороною вищевказаного договору на виконання дослідно-конструкторської роботи шифр «Квітник-А».

17 червня 2011р. між сторонами укладено додаткову угоду №4 до державного контракту (договору) від 19.05.98р. №117558 на виконання ДКР «Квітник-А» (далі по тексту - додаткова угода №4), згідно з якою сторони внесли зміни до основного договору в частині приймання виконаних робіт відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 10.08.10р. №416 та ГОСТ В 15.203-79 (п.15 договору), а також виклали в новій редакції пункти 5,9,12 додаткової угоди №2, зокрема, новою редакцією п.5 цієї додаткової угоди сторони передбачили, що датою виконання зобов'язань за договором та додатковою угодою в частини ви конання етапів (підетапів) та робіт у цілому з боку виконавця вважається дата затвердження сторонами акту виконання умов договору (етапу, підетапу). Акт виконання умов договору (етапу, підетапу) складається та затверджується сторонами на підставі затвердженого акта приймання відповідного етапу (підетапу) робіт, відповідного посвідчення філії 1285 головного представництва Міністерства оборони України та протоколу узгодження договірної (твердої фіксованої) ціни.

Крім того, сторонами було внесено зміни до відомості виконання дослідно -конструкторської роботи «Квітник -А» за додатковою угодою №4 до державного контракту (договору) від 19.05.1998 року № 117558 та встановлено нові терміни виконання етапів (підетапів) робіт, а саме строк виконання 2 черги етапу 2 визначено до 31.03.2012р. (а.с.27).

Аналіз умов вищезазначених основного договору та додаткових угод до нього свідчить. що на їх підставі між сторонами виникла правовідносини з виконання дослідно-конструкторських робіт, які регулюються нормами глави 62 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Згідно з ч.1 ст.894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Пунктом 1 статті 897 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок виконавця за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.900 Цивільного кодексу України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Як встановлено судом вище, строк виконання другої черги 2 етапу встановлений сторонами до 31.03.12р.

Разом з тим, в п.3 додаткової угоди №2 сторонами передбачена можливість зміни строків виконання роботи або її етапів (підетапів) за письмовою домовленістю сторін з оформленням узгоджувального протоколу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 19.03.12р. звернувся до позивача з листом №213/67 з пропозицією продовжити термін виконання етапу 2 з виготовлення дослідних зразків виробу «Квітник» для проведення державних випробувань з 31.03.12р. до 31.05.12р.

Позивач листом від 02.04.2012р. № 247/4/1090 повідомив виконавця про встановлення нового терміну виконання робіт за етапом №2 до 30.04.2012р., зазначивши про цьому про прийняте ним рішення про застосування до виконавця робіт штрафних санкцій передбачених п.11 додаткової угоди №2 від 22.09.2008р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгодив зміну терміну виконання робіт по 2 етапу, продовживши цей термін до 30 квітня 2012р.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо продовження терміну виконання робіт по другому етапу, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

В силу ст.654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій саме формі, що й договір що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За приписами ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарського договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки позивач в листі № 247/4/1090 від 02.04.2012р. у відповідь на пропозицію відповідача продовжити термін виконання робіт повідомив останнього про встановлення нового терміну виконання етапу 2 - до 30 квітня 2012р., тому суд приходить до висновку про узгодження сторонами шляхом обміну листами нового терміну виконання робіт. Відтак, роботи по 2 етапу мали бути виконані відповідачем саме до 30 квітня 2012р.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.14 основного договору від 19.05.98р. відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача, як замовника, та представника замовника 1285-Ф ГПЗ за 15 днів про готовність робіт по кожному етапу, передбаченому договору.

Тобто, враховуючи змінені умови договору щодо терміну виконання робіт, повідомлення про готовність робіт відповідач повинен був надіслати не пізніше 15 квітня 2012р.

04 квітня 2012р. відповідачем на адресу представника замовника №1285 направлено сповіщення №2 про пред'явлення виробів на матеріально-технічне приймання дослідного зразка (а.с.42).

На зворотній стороні сповіщення міститься висновок представника замовника про те, що дослідні зразки рахуються такими, що пройшли матеріальне-технічне приймання.

27 квітня 2012р. представниками відповідача та філії головного представництва замовника №1285 складено і підписано акт матеріально-технічного приймання дослідного зразка, який затверджений керівниками підприємства та представництва 27.04.2012р. (а.с.43).

В цей же день, 27.04.12р., відповідачем направлено позивачу повідомлення про готовність до здачі другої черги етапу 2 додаткової угоди №4 до договору №117558 від 19.05.98р., яке отримано позивачем 07.05.12р., про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с.103).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем сповіщення про пред'явлення виробів на приймання було направлено представництву замовника, а повідомлення про готовність до здачі другої черги другого етапу направлено безпосередньо замовнику 27.04.12р.

Акт приймання другої черги етапу 2 та етапу 2 в цілому дослідно-конструкторської роботи «Квітник-А» складений, підписаний представниками сторін та затверджений позивачем 24.05.12р. (а.с.28).

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України до господарських санкцій віднесені штрафні санкції, в тому числі у вигляді штрафу та пені.

В силу ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, правовим наслідком якого є, зокрема, сплата неустойки.

Саме з посиланням на дату затвердження Акту приймання другої черги етапу 2 та етапу 2 в цілому дослідно-конструкторської роботи «Квітник-А», прокурор та позивач стверджують, що відповідачем допущено порушення зобов'язань в частині строків виконання робіт, а тому відповідач повинен сплатити нараховану пеню та штраф.

Проте, такі вимоги не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного:

Аналіз умов основного договору та додатних угод до нього свідчить, що в них відсутній порядок здачі-прийняття виконаних робіт. Лише в п.15, в редакції додаткової угоди №4 від 17.06.11р., сторонами визначено, що приймання виконаних робіт здійснюється згідно з вимогами наказу Міністра оборони України від 10.08.10р. №416 та ГОСТ В 15.203-79.

Наказом Міністра оборони України від 10.08.10р. №416 затверджено Положення про організацію розроблення (модернізації) озброєння та військової техніки для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до п.1.10 затвердженого Положення основними учасниками робіт з розроблення (модернізації) озброєння та військової техніки є, в тому числі, Міноборони та представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях.

Згідно з п.2.1. цього ж Положення Мініоборони безпосередньо та (або) через військові представництва здійснює контроль за виконанням дослідно-конструкторських робіт на всіх етапах їх виконання.

Пунктом 2.4. даного Положення передбачається, що функції військових представництва з питань розроблення (модернізації) озброєння та військової техніки визначаються Положенням про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009р. №1107.

Право державних замовників робіт та послуг оборонного призначення розміщувати свої представництва на підприємствах, в установах та організаціях, визначених виконавцями, передбачається ст..9 Закону України «Про державне оборонне замовлення». При цьому, діяльність зазначених представництв провадиться відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Основні завдання, функції, права та організація діяльності представництв державних замовників з оборонного замовлення на вітчизняних промислових, науково-дослідних, проектних, конструкторських та інших підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, які здійснюють розроблення, виробництво, модернізацію, постачання, монтаж і ремонт продукції оборонного призначення, виконують роботи і надають пов'язані з ними послуги, а також взаємовідносини між представництвами та підприємствами, визначаються в Положенні про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009р. №1107.

В пункті 8 даного Положення до основних завдань представництв віднесено, в тому числі, функції з контролю якості продукції оборонного призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації і умов контрактів (договорів); приймання від підприємств продукції оборонного призначення згідно з умовами відповідних контрактів (договорів) і контроль за виконанням умов постачання цієї продукції споживачам.

Згідно з п.9 цього Положення представництва, відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль відповідно до умов державного контракту (договору) за виконанням науково-дослідних робіт, аванпроектів, дослідно-конструкторських робіт на всіх етапах їх виконання; проводять перевірку якості продукції оборонного призначення, що впроваджена у виробництво відповідним виконавцем державного оборонного замовлення; видають підприємству посвідчення (акти) про прийняття продукції оборонного призначення та етапів робіт (послуг) за встановленою державним замовником формою.

Отже, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що розміщена на державному підприємстві НВК «Прогрес» філія №1285 Головного військового представництва Міністерства оборони України є представником державного замовника в силу закону, що не суперечить приписам ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України.

До того ж, суд звертає увагу на те, що Акт матеріально-технічного приймання дослідного зразка від 27.04.12р. (а.с.43) підписаний представниками замовника при головному виконавці і виробнику ДП НВК «Прогрес».

За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що сповіщення представнику замовника про пред'явлення виробів на матеріально-технічне приймання є належним повідомленням замовника про готовність робіт по етапу.

Крім того, суд приймає до уваги, що порядок приймання та передачі виконаних робіт по етапу (підетапу) дослідно-конструкторських робіт (ДКР) договором від 19.05.98р. та додатковими угодами до нього не встановлений. В договорі, в редакції додаткової угоди №4, міститься лише посилання на Наказ Міністра оборони України від 10.08.10р, №416.

Розділом 3 затвердженого даним наказом Положення визначений порядок виконання та приймання дослідно-конструкторських робіт, яким передбачається можливість виконання, здачі та оплати ДКР поетапно відповідно до умов державного контракту договору. ДКР вважається виконаною (завершеною) після приймання останнього етапу, за умов виконання сторонами зобов'язань за всіма етапами ДКР (п.3.3 Положення).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем повідомлення про готовність до здачі другої черги етапу 2 додаткової угоди №4 було надіслано замовнику 27.04.12р.

Згідно з п.3.4. Положення ДКР (етапи, підетапи ДКР) приймаються комісіями, які призначаються наказом заступникам Міністра оборони України відповідно до розподілу функціональних повноважень.

При цьому, Положенням не встановлюються строки, протягом яких створюється комісія та складається акт.

Як вбачається із матеріалів справи, комісію з приймання етапу 2 дослідно-конструкторської роботи «Квітник-А» призначено лише 22.05.12р. наказом директора Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України від 22.05.12р. №37.

Відповідно до ст.897 Цивільного кодексу України одним із обов'язків виконавця за договором на виконання дослідно-конструкторських робіт є виконання робіт відповідно до програми або тематики та передача замовнику результатів робіт у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.898 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, в тому числі, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сповіщення про пред'явлення дослідних зразків вироби для прийняття направлено відповідачем представництву замовника 04.04.12р., тобто раніш ніж за 15 днів, передбачених п.14 основного договору.

Вказане сповіщення, на підставі якого представником замовника зроблено висновок від 09.04.12р. про рахування дослідних зразків такими, що пройшли МТП (зворотна сторона а.с.42) та підписання і затвердження відповідачем та представництвом замовника акту матеріально-технічного приймання дослідного зразка від 27.04.12р. свідчить про початок проведення процедури прийняття виконаних робіт саме з 09.04.12р.

При цьому позивачем та прокурором не надано суду доказів вчинення відповідачем у період з 09.04.12р. по 24.05.12р. (дата підписання акту приймання другої черги етапу 2) будь-яких дій, направлених саме на виготовлення дослідних зразків (складових частин), тобто виконання робіт, передбачених відомістю виконання.

Крім того, суд звертає увагу, що в силу п.3.6. Положення про організацію розроблення (модернізації) озброєння та військової техніки для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.08.10р. №416, саме на військові представництва покладений обов'язок повідомляти замовнику про хід виконання державних контрактів (договорів).

А відтак, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які свідчать про порушення строку виконання етапу (підетапу).

За загальними правилами цивільного законодавства, яке регулює правовідносини представництва, подальше схвалення особою, яку представляв представник, правочину, вчиненого цим представником, тягне створення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків для такої особи. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Оскільки в Акті приймання другої черги етапу 2 та етапу 2 в цілому дослідно-конструкторської роботи «Квітник-А» від 24.05.12р. містяться посилання на сповіщення №2 про пред'явлення на матеріально-технічне приймання дослідних зразків виробів, акт матеріально-технічного приймання дослідних зразків «Квітник» від 27.04.12р., які складені та підписані представниками військового представництва, тим самим дії представництва, як представника замовника (Міноборони), схвалені замовником.

За таких обставин, твердження позивача, що військове представництво №1285 не мало повноважень на прийняття продукції (а.с.274-276) судом до уваги не приймається.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідно до п.11 розділу VІІ додаткової угоди №2 від 22.09.2008р. відповідальність виконавця у вигляді пені та штрафу передбачається за порушення строків виконання етапу (підетапу) по додатковій угоді.

Разом з цим, виходячи із змісту п.5 розділу ІІІ додаткової угоди №2 від 22.09.2008р. в редакції додаткової угоди №4 від 17.06.11р., дата виконання зобов'язань за договором та цією додатковою угодою не пов'язується з актом приймання окремої черги окремого етапу та етапом в цілому, який складений та затверджений сторонами 24.05.12р. Такий акт разом з відповідним посвідченням, що видається виконавцю військовими представництвами, та протокол узгодження договірної (твердої фіксованої ціни) є підставою для складання та затвердження акту виконання умов договору (етапу, підетапу), який й був складений та затверджений сторонами 09.07.12р.

Отже, акт приймання окремої черги відповідного етапу (підетапу) робіт є проміжним документом, який лише враховується при складанні, підписанні та затвердженні визначеного у п.5 розділу ІІІ додаткової угоди №2 в редакції додаткової угоди №4 Акту виконання умов договору (етапу, підетапу), а тому не приймається судом як доказ порушення відповідачем строку виконання етапу.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Суд приймає до уваги, що процедура здачі-прийняття виконаних робіт за другою чергою етапу 2 розпочалася з 09.04.12р., відповідач 27.04.12р., тобто до закінчення продовженого терміну виконання робіт з другого етапу, повідомив позивача про готовність до здачі другої черги етапу 2, та враховує, що ані договором, ані Положенням, затвердженим наказом Міністра оборони України від 10.08.10р. №416, не передбачено терміни створення комісії з прийняття робіт та взагалі терміни прийняття робіт, тому відповідач ніяким чином не міг вплинути на замовника щодо призначення комісії для прийняття робіт та безпосереднього прийняття робіт, а тому суд приходить до висновку про відсутність факту порушення строків виконання робіт по 2 етапу та про відсутність вини відповідача в підписанні акту приймання другої черги етапу 2 та етапу 2 в цілому лише 24.05.12р.

З огляду на вищевикладене, підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу та пені відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як зазначено у п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору. За змістом ст.5 Закону України «Про судовий збір» Міністерство оборони України не віднесено до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору. За таких обставин, судовий збір має бути покладено на позивача.

Керуючись ст.ст.207,208,237,241,530,610,611,612,614,654,892,894,897,898,900 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,181,193,217,218,230 Господарського кодексу України, ст.ст.22,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України, м.Київ, пр-т Повітрофлотський, 6 (ідентифікаційний код 00034022, р/р 35223110003192 в ОПЕРУ ДКУ м.Києва, МФО 820172) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: «судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2») 6571грн.98коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2013р.

Суддя Т.Г. Оленич