Ухвала суду № 33846365, 24.09.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,

секретаря судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - комунальне підприємство "Рівненське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вельбівненської сільської Ради № 25 від 10 травня 2011 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 липня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

До Острозького районного суду звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області та ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачів - КП «Рівненське ОБТІ», про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області № 25 від 10 травня 2011 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 липня 2011 року, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, від якого у них народилася донька ОСОБА_3

____________

Провадження № 22ц-787/1468/2013 Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_6

Доповідач : Демянчук С.В.

За час перебування у шлюбі впродовж 1972-1974 р.р. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 збудовано житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, якому було присвоєно адресний номер: АДРЕСА_1 Земельну ділянку, площею 0,06 га, під забудову житлового будинку та свідоцтво на забудову садиби було видано на ім'я ОСОБА_5.

Зазначають, що ОСОБА_5 в судовому порядку було оголошено померлим, судове рішення про що вступило в законну силу 24 вересня 2011 року. Після оголошення його померлим ОСОБА_2 звернулася у встановленому законом порядку до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3, та остання звернулася із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та свідоцтво про право на спадщину їм було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність вищевказаного житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_5, що спонукало їх звернутися в судовому порядку про визнання за ними права власності на такий будинок, про що 03 травня 2012 року було постановлено судове рішення, згідно якого заявлений ними позов задоволено повністю - за ОСОБА_2 визнано право власності у спільному майні подружжя на 1/2 житлового будинку та за ОСОБА_3, як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, визнано право власності на іншу 1/2 частину житлового будинку. Вказане рішення було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції за скаргою ОСОБА_1, в ході якого вони дізналися, що на підставі рішення виконкому Вельбівненської сільської ради Острозького району № 25 від 10 травня 2011 року для ОСОБА_1 21 липня 2011 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 Вважають вищевказане рішення сільської ради незаконним, та зазначають про наявність підстав для визнання недійсним виданого на його підставі свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_1, вказуючи на те, що вона немає прав на частину вищевказаного житлового будинку, оскільки участі у його будівництві не приймала та не являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, який виступав забудовником такого будинку. Зазначають, що ОСОБА_1 станом на час прийняття оспорюваного рішення не була зареєстрована в 1/2 частині будинку, на яку за нею було оформлено право власності, та з 2006 року в такому будинку не проживає. Вказують, що право власності на житловий будинок належить ОСОБА_2 - як дружині забудовника ОСОБА_5, а ОСОБА_3 - як його спадкоємцю за законом, та внаслідок прийняття сільською радою незаконного рішення було порушено їхнє право власності на житловий будинок. Так як існують підстави для визнання незаконним вищевказаного рішення, а тому і свідоцтво про право власності на такий будинок також підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним рішення виконавчого комітету Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області № 25 від 10 травня 2011 року «Про оформлення права приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 видане 21 липня 2011 року виконавчим комітетом Вельбівненської сільської ради на ім'я ОСОБА_1.

Вважаючи дане рішення незаконним через невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Вказує, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про відсутність фактичних та правових підстав ведення погосподарського обліку житлового будинку, забудовником якого виступав ОСОБА_5, як двох окремих домогосподарств по двох різних особових рахунках.

При цьому покликається на те, що з 1973 року, згідно погосподарських книг, будинок обліковувався за двома окремими погосподарськими номерами, оскільки у ньому проживали дві різних сім'ї, а сам будинок фактично побудований як двоквартирний.

Не погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що в 1983 році вона вселилася у житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 за згодою ОСОБА_2 та проживала в 1/2 його частині не як власник, а як наймач.

Зазначає, що з 1983 року вона поселилася і проживала в 1/2 частині будинку за згодою своєї сестри ОСОБА_7, яка проживала там з 1973 року по 1983 рік. Оскільки на неї було переведено погосподарський номер, вона добросовісно вважала, що користується вказаною частиною як власник 1/2 частини домоволодіння. Будь-якого договору найму з ОСОБА_2 вона не укладала, вселялася до будинку без її згоди, але з її відома.

Вважає, що при ухваленні рішення суду потрібно було взяти до уваги дані погосподарських книг сільської ради та фактичні відносини домокористування, які склалися щодо спірного будинку з моменту його побудови, а не дані про виділення земельної ділянки якомусь конкретному забудовнику.

Тому просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях позивачки вказують на безпідставність доводів апеляційної скарги, та на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просять залишити без змін.

У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, та що в силу закону дає право розглянути справу в її відсутність.

Представник позивачів, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликалася на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 25 липня 1971 року.

Від спільного подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася ОСОБА_3., що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20 травня 1972 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17 листопада 1990 року.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_5 в 1972-1974 роках побудовано житловий будинок, якому присвоєно адресний номер: АДРЕСА_1, забудовником якого виступав ОСОБА_5, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Вельбівненської сільської ради депутатів трудящих Острозького району від 09 червня 1972 року, свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР та планом забудови земельної ділянки.

Як вбачається з рішення виконкому Вельбівненської сільської ради депутатів трудящих Острозького району від 09 червня 1972 року для ОСОБА_5 на підставі рішення уповноважених зборів колгоспу ім. ХХІІ з'їзду КПРС від 24 березня 1972 року затверджено земельну ділянку під будівництво житлового будинку.

На підставі вищевказаних рішень ОСОБА_5 було видано свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР на земельній ділянці площею 600 кв. м. виділеної з присадибних земель колгоспу.

Виділення для ОСОБА_5 земельної ділянки підтверджується планом забудови земельної ділянки площею 600 кв.м. в с. Вельбівне Острозького району.

Згідно довідки виконкому Вельбівненської сільської ради депутатів трудящих Острозького району № 164 від 16 червня 1972 року господарству ОСОБА_5 присвоєно окремий погосподарський номер 762.

Згідно оглянутих судом погосподарських книг Вельбівненської сільської ради вбачається, що житловий будинок, забудовником якого виступав ОСОБА_5, обліковується як два окремі домогосподарства - 1/2 житлового будинку за ОСОБА_2 та інша 1/2 - за ОСОБА_7, та після переїзду останньої в 1983 році до м. Одеса, 1/2 житлового будинку обліковується за ОСОБА_1.

Згідно рішення Острозького районного суду від 13 вересня 2011 року ОСОБА_5 оголошено померлим.

Як вбачається з довідки Острозької районної державної нотаріальної контори від 24 березня 2012року, після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 452 за 2011року, спадкоємцем за законом є ОСОБА_3, дочка спадкодавця, та від ОСОБА_2, дружини спадкодавця, надійшла заява про відмову від спадщини, а також заява про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя; згідно даних спадкового реєстру заповітів від імені спадкодавця в нотаріальних конторах або в сільських радах не посвідчувалося; відомості про інших спадкоємців в нотаріальній конторі відсутні; водночас з наведеним державний нотаріус повідомив позивачів про неможливість видачі їм свідоцтв у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що належав спадкодавцю.

Слід також вказати, що вищевказані обставини встановлені і Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року при скасуванні рішення Острозького районного суду та рішення апеляційного суду Рівненської області, що в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України є обставинами, які мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Таким чином, є обгрунованим висновок суду першої інстанції про те, що у відповідності із ст.ст. 28, 29 КпШіС України, ст. 79 СК України, ОСОБА_2, як дружина спадкодавця ОСОБА_5, має право на визнання її права власності на частку у спільному майні подружжя, яким є спірний об'єкт нерухомості в розмірі його 1/2 частини.

Окрім того, відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, зокрема ст. 1261 ЦК України, висновок суду про те, що відповідачка ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги, як донька спадкодавця, має право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на іншу 1/2 частину того ж будинковолодіння.

Разам з цим, колегія суддів вважає вірним і висновок суду першої інстанції про те, що у Вельбівненської сільської ради при відсутності визначеного законодавством правовстановлюючого документа не було законних підстав визнавати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчий комітет не був в праві приймати рішення про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1, так як це не передбачено діючим законодавством. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Вельбівненської сільської ради № 25 від 10 травня 2011 року "Про оформлення права приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на ОСОБА_1." правомірно визнано протиправним, як таке, що не відповідає законові і порушує права власника, а, відтак, є недійсним і видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких належних та, заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували висновки суду, відповідачка суду не надала.

Належними і допустимими доказами в передбаченому законом порядку відповідачка висновки суду не спростувала.

Доводи апелянта про те, що в господарстві було зареєстровано два окремі по господарські номери, а тому будинок має двох співвласників, не заслуговують на увагу. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що стверджували б обґрунтованість відкриття двох окремих по господарських номерів. Навпаки, наявні документи про будівництво всього будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Будь-яких належних документів, що стверджували б право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину будинку немає. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 користувалася частиною будинку не як власник, в зв'язку з чим не набула такого права, повністю відповідає матеріалам справи, цей висновок апелянтом не спростований. Вона участі в будівництві житлового будинку не приймала, не є спадкоємцем забудовника ОСОБА_5.

Окрім того, з приєднаної до позовної заяви довідки, виданої Вельбівнснською сільською радою Острозького району за № 380 від 02 серпня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_1 в 1/2 частині будинку, на котру за нею зареєстроване право власності в 2011 році, не зареєстрована та не проживає з 2006 року, а зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 що в свою чергу спростовує, те, що відповідачка на час прийняття оспорюваного рішення проживала в спірній частині будинковолодіння.

Окрім того, не грунтуються на вимогах закону доводи апелянта про те, що вона за усною угодою купівлі-продажу придбала спірний об'єкт нерухомості, тому набула право власності на нього.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: С.В. Демянчук

Судді : С.О. Гордійчук

С.С. Шимків