Ухвала суду № 33844965, 18.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 34843/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, управління Державного казначейства України у Львівській області в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000241720/10/2234 від 03.02.2010 року, №0000251720/10/2235 від 03.02.2010 року, №0000251720/1/8883 від 15.04. 2010 року та №0000241720/1/8882 від 15.04. 2010 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на корить фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 81161 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова №0000241720/10/2234 від 03.02.2010 року, №0000251720/10/2235 від 03.02.2010 року, №0000251720/1/8883 від 15.04. 2010 року та №0000241720/1/8882 від 15.04. 2010 року та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Львівській області на корить фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість у сумі 81161 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведена позапланова виїзна документальна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 р. на розрахунковий рахунок у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2009 р.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) , але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги) , та складається із сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки СПД-ФО ОСОБА_1 являється платником спрощеної системи оподаткування, бухгалтерський облік та облік валових витрат не ведеться, не проводяться амортизаційні нарахування по основних засобах та товарно матеріальних цінностях. В ході проведення аналізу формування податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року встановлено, що від'ємне значення податку виникло за рахунок придбання приміщення в ТзОВ «Сербія». На підставі даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України та відповідно до Наказу ДПА України від 18.04.08 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» та відповідно до даних бази ТзОВ «Сербія» відобразила в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року відсутність податкових зобов'язань. Згодом уточнюючою декларацією включено дані суми до податкового зобов'язання. Однак, що дане приміщення згідно договору придбане на громадянина ОСОБА_1, витяг з БТІ на право власності на фізичну особу, а не на підприємця, отже сума ПДВ по вищезгаданих податкових накладних не може бути включена до податкового кредиту підприємця.

Крім того апелянт зазначає, що в жовтні 2009 р. позивачем проводилась попередня оплата за приміщення. А згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується на поставку товару. Поставки товару в жовтні місяці не було. Прийом-передачі майна в лютому 2010р. Таким чином станом на жовтень-листопад вказана операція була безтоварною, і акт прийому передачі в лютому 2010р. не може бути аргументом для твер дження що станом на січень {дата складання акту перевірки) відбулась реалізація товару. Право власності у БТІ оформлено 09.02.2010р.. вже після складання акту перевірки (30.01.2010р.)

З огляду на це апелянт вважає, що судом не враховано наведених обставин а відтак просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем, взятий на облік платника податків 05.04.1996 р. за НОМЕР_2, перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, а з 05.10.1997 року зареєстрований як платник ПДВ. Видами його діяльності є торгово-посередницька діяльність, оренда приміщень, обладнання, транспорту, рекламні, поліграфічні, маркетингові послуги, пошиття одягу, виготовлення обладнання. 01 жовтня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та ТзОВ «Сербія» уклали договір попередньої оплати № 1/10 згідно якого предметом цього договору є купівля орендованого нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31,2 кв. м. за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (за договором - Покупець) зобов'язаний до 31.10.2009 року оплатити у безготівковій формі ТзОВ «Сербія» (за договором - Продавець) вартість означеного нежитлового приміщення. Впродовж шести місяців після попередньої оплати сторони зобов'язуються нотаріально засвідчити договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. На виконання взятих на себе за договором попередньої оплати №1/10 від 01.10.2009 року зобов'язань фізична особа-підприємець ОСОБА_1, згідно з банківською випискою з рахунку фізичної особи-підприємця, за період з 01.10.2009 р. по 30.10.2009 р. кількома платежами перерахував на рахунок ТзОВ «Сербія» кошти на загальну суму 519000,00 грн., з яких 86500,00 грн. - податок на додану вартість. В свою чергу ТзОВ «Сербія», , видало позивачу чотири податкові накладні: № 43 від 14.10.2009 р., № 44 від 22.10.2009 р., № 45 від 28.10.2009 р. та № 46 від 30.10.2009 р. (а.с. 36-39). В межах встановленого договором №10/1 від 01.10.2009 року строку сторони уклали відповідно договір купівлі-продажу вище згаданого нежитлового приміщення та посвідчили нотаріально 02.02.2010 року і згідно пп. 1, 5 цього договору, ТзОВ «Сербія» передає нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 31,2 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 приймає нежитлові приміщення; продаж нежитлових приміщень вчиняється за домовленістю сторін у сумі 519000 грн. з ПДВ, які перераховані покупцем безготівково на рахунок поточний продавця до підписання договору. 03 лютого 2010 року сторони підписали акт приймання-передачі, підписи покупця та продавця завірено печатками. Право власності зареєстровано ОКП ЛОР «БТІтаЕО» за позивачем, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.02.2010 року. На підставі отриманих від Продавця податкових накладних ФОП ОСОБА_1 у декларації з ПДВ за жовтень 2009 року відніс до складу податкового кредиту сплачений ТзОВ «Сербія» у ціні нежитлового приміщення податок на додану вартість в сумі 86500 грн. Згідно з декларацією різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом даного звітного періоду мала від'ємне значення і становила 81161,00 грн. (рядки 18, 21 декларації). Цю ж суму платник податку відніс до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно, у декларації з ПДВ за листопад 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а саме 811161 грн. З урахуванням суми податкового зобов'язання поточного звітного періоду, яке підлягає сплаті до бюджету, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 81161,00 грн. 16 грудня 2009 року позивач звернувся до ДПІ у Личаківському районі м. Львова із заявою про повернення бюджетного відшкодування в сумі 81161,00 грн., 21 січня 2010 року відповідно звернувся до ДПІ у Личаківському районі м. Львова із заявою про проведення документальної перевірки правильності заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2009 року. На підставі згаданої заяви податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача про що складено акт № 34/17-2/НОМЕР_1 від 30.01.2010 року згідно якого контролюючий орган вважав, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на 81161,00 грн. та, відповідно, занижено зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 5339,00 грн. На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Личаківському районі міста Львова 03.02.2010 року винесла податкові повідомлення-рішення: № 0000241720/10/2234, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81161,00 грн.; № 0000251720/10/2235, згідно з яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 7474,60 грн., яка складається із донарахованого податку на додану вартість у розмірі 5339,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2135,60 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно п. 11.42 Закону України «Про податок на додану вартість» коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності одночасно зареєстрована платником податку на додану вартість і є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, на неї поширюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до цього Закону. Згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість є, втому числі, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Відповідно до п. 1.4 зазначеного вище Закону № поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і у відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 вказаного пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до положень ст. 52 Цивільного Кодексу України, ст. 128 Господарського кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суд першої інстанції правильно вважав, що з урахуванням вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону у позивача виникло право на податковий кредит, а доводи податкового органу про неправомірність його формування з тих мотивів, що операція купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 у жовтні-листопаді була безтоварною, бо акт приймання-передачі цієї нерухомості підписано лише 03.02.2010 року не заслуговують на увагу оскільки не грунтуються на законі, бо хоча оплата за нежитлове приміщення проведена раніше, а ніж у позивача виникло право власності на таке приміщення, проте ця обставина не перешкоджає виникненню у позивача права на податковий кредит, оскільки має місце одна із подій, визначених у пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що перебування позивача на спрощеній системі оподаткування не спростовує того факту, що на час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Сербія» він був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п. 11.42 Закону України «Про податок на додану вартість» на нього поширюється загальний порядок нарахування та сплати цього податку.

Крім того суд першої інстанції правильно вважав, що доводи податкового органу про те, що в ФОП ОСОБА_1 не виникло права на податковий кредит, бо ТзОВ «Сербія» не відобразила в складі податкових зобов'язань суми 86500 грн. ПДВ не заслуговують на увагу, оскільки такі твердження спростовуються змістом довідки ДПІ у Галицькому районі м. Львова №2348/23-409/19162521 від 15.02.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Сербія» з питань правових відносин з СПД ФО ОСОБА_1 за період жовтень 2009 року» згідно якої порушень законодавства не виявлено - задекларовані суми податкового кредиту та зобов'язань по ланцюгу поставки співпадають, а крім того у випадку порушення ТзОВ «Сербія» вимог податкового законодавства такий факт жодним чином не впливає на право позивача сформувати податковий кредит, оскільки факт сплати ним ПДВ у сумі 86500 грн. підтверджується долученими до справи доказами, а позивач не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства з боку його контрагента..

Крім того суд першої інстанції вірно врахував положення ст. 52 ЦК України, ст. 128 ГК України згідно яких суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, такий суб'єкт господарювання проводить діяльність без формування статутного та інших фондів, а отже чинне законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується суб'єктом господарювання - фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси майна, яке належить цій фізичній особі.

З огляду на це суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що зазначення у договорі купівлі-продажу від 02.02.2010 року сторони ОСОБА_1 без згадки про його статус підприємця не спростовує того факту, що цей правочин ним вчинено з метою використання нежитлового приміщення у підприємницькій діяльності, оскільки: попередній договір №1/10 від 01.10.2010 року та акт приймання -передачі підписано позивачем із зазначенням його статусу як підприємця, підпис позивача засвідчено печаткою фізичної особи - підприємця; попередня оплата на користь ТзОВ «Сербія» за приміщення по АДРЕСА_1 за договором про попередню оплату № 1/10 здійснено позивачем з банківського рахунку підприємця ОСОБА_1 і позивачем придбано нежитлове приміщення, а здавання в оренду власного нерухомого майна є одним із видів його підприємницької діяльності.

Тому суд правильно вважав, що спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова слід скасувати як протиправні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України 81161 грн. то суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до вимог ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Згідно Порядку виконання рішень, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року №609, що був прийнятий відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.25 Бюджетного кодексу України, органи Державного казначейства здійснюють безспірне списання у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів. Згідно п. 4) ч. 4 Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 р. № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 р. за N 454/12328, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань в т.ч. провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 заявлено до відшкодування документально підтверджену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009 року у розмірі 81161 грн., то відповідно порушене право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ підлягає відновленню шляхом стягнення зазначених сум з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по справі № 2а-6341/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 року