Постанова № 3384496, 21.10.2008, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 жовтня 2008року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,                Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі – ДПІ), заступника Генерального прокурора України справу за позовом Приватної фірми “Сан Спрінг” (далі – Фірма) до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У червні 2005 року Фірма звернулася до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2004 року                        № 0000262305/1. Під час розгляду справи вона уточнила свої вимоги і просила суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 3 липня 2004 року № 0000262305/0 та від 17 вересня 2004 року № 0000262305/1, прийняті на підставі акта перевірки від 29 червня 2004 року № 1566/23-2/24566686, якими йому було визначено суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – ПДВ) за серпень 2003 року – 6693468грн24коп.

В акті ДПІ зазначено, що Фірма неправомірно включила до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену нею при придбанні 12 тон сплаву “Wiron99” у Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсервіс” ЛТД(далі – ТОВ “Укрсервіс” ЛТД). В подальшому цей товар позивач продав (експортував) Товариству з обмеженою відповідальністю “Супер Техфлеш” (далі – ТОВ “Супер Техфлеш”) – резиденту Російської Федерації.

Відповідач виходив з того, що цей сплав є виробом медичного призначення, який внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, а тому відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 та підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі – Закон № 168/97-ВР) суму ПДВ, сплачену при його придбанні, не можна відносити до складу податкового кредиту.

На думку Фірми, спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки вказаний товар не є виробом медичного призначення, а отже, ДПІ неправомірно застосувало щодо спірних правовідносин приписи зазначених вище норм закону.

Господарський суд Полтавської області постановою від 26 січня 2006 року у позові відмовив.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від                 6 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2007 року, постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

У поданих скаргах ДПІ та заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просять судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 26 січня 2006 року.

Скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення – про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сплав            “Wiron99” у тому вигляді, в якому він був експортований позивачем, не є виробом медичного призначення, а отже, операції з ним не можуть звільнятися від оподаткування ПДВ.

            Касаційний суд погодився з такими висновками і залишив це рішення без змін.

            Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає ці висновки хибними, такими, що призвели до безпідставного скасування правильного й обгрунтованого рішення суду першої інстанції.

            Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при придбанні 12 тон сплаву “Wiron99” безпідставно сплатив у ціні товару ПДВ у розмірі 6693468 грн 24 коп., оскільки операції з поставки виробів медичного призначення, до яких належить цей сплав, згідно з підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону №168/97-ВР звільняються від оподаткування ПДВ.

            Такий висновок суду є правильним і обгрунтованим, оскільки згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1998 року № 373 сплав “Wiron99” внесений до Переліку виробів медичного призначення зарубіжного виробництва, дозволених до використання при здійсненні медичної практики.

            Суд підставно не взяв до уваги посилання позивача на те, що, виходячи з наведеного ним у вантажно-митній декларації зовнішнього опису, цей сплав не належить до виробів медичного призначення, адже, як договір купівлі-продажу від 12 серпня 2003 року №1 (за яким позивач придбав товар у ТОВ “Укрсервіс” ЛТД), так і контракт від 6 серпня 2003 року № 18 на поставку цього сплаву ТОВ “Супер Техфлеш” містять дані лише про назву, кількість товару та його ціну. Інших характеристик, як-то, зовнішній вигляд, форма та вага упаковки в цих документах не зазначено. Цей опис вчинено самим декларантом, що пов’язаний із позивачем договірними відносинами, і будь-якими допустимими доказами не підтверджено.

            Оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій із вищезазначених обставин правильних висновків не зробили, що призвело до безпідставного скасування законного й обгрунтованого рішення та ухвалення помилкового, то колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення апеляційного і касаційного судів підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві, заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2007 року,постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 червня 2006 року скасувати і залишити в силі постанову Господарського суду Полтавської області від 26 січня 2006 року.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко Судді     М.Б. Гусак

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов