Постанова № 33844499, 24.09.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 р. Справа №818/4996/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представників позивача - Петрова А.В., Ропан Г.П.,

представника відповідача - Будакова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/4996/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Сумикомбікорм") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402230 від 11.06.2013 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" за платежем: податок на додану вартість в сумі 306445,75 грн. - за основним платежем та 181629,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.06.2013 р. Державною податковою інспекцією у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402230, в якому зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумикомбікорм» п. 198.1,п. 198.2,п. 198.3,п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200; п.201.1,п.201.2,п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, у зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 420073 грн. та нараховано 210036,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржуване рішення прийняте на підставі акту №1826/2230/30991968/26 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.».

Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято внаслідок неправильного застосування працівниками ДПІ в м. Сумах норм податкового законодавства, внаслідок чого зазначене рішення є протиправним й підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.4 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Тобто в даному випадку суттєвим є те, для чого придбаваються товари - для використання в звільнених від оподаткування операціях чи, наприклад, з метою використання в інших операціях, наслідком чого є виробництво продукції, що оподатковується в загальному порядку (а продукція переробки зерна оподатковується на загальних підставах).

При цьому, частина зернових культур, щодо операцій з поставки яких до ТОВ «Сумикомбікорм» ДПІ у м. Сумах вважає неправомірним , віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за цими операціями, придбавалась для подальшої переробки. Це підтверджується укладенням договорів переробки з відповідними переробними підприємствами, на яких зберігалось дане зерно.

Так, 01.03.2011 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» та філією Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Сумський комбінат хлібопродукт було укладено договір № 1007 на переробку 300 т зерна пшениці. З метою виконання даного договору було закуплено 200000 кг зерна пшениці за накладною № 158 від 31.07.11 р. у ТОВ «За Мир» (ПДВ 54000 грн.) та 31 380 кг зерна пшениці за накладною № 12 від 29.07.13 р. у ФГ «Мрія-CK» (ПДВ 8368 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено на філію Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Сумський комбінат хлібопродуктів».

01.06.2011 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» та ВАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство» було укладено договір №5 на переробку 220 т зерна пшениці метою виконання даного договору було закуплено 60000 кг зерна пшениці за накладною №50 від 28.07.11 р. у ПП «Вільне» (ПДВ 13800 грн.) та 56170 кг зерна пшениці за накладною № 29 від 29.07.11 р. у ПП «Ера» (ПДВ 12357,40 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено і ВАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство».

22.07.2011 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір б/н на переробку 170 т зерна ячменю. З метою виконання даного договору було закуплено 170000 кг ячменю за накладною №157 від 29.07.11 р. у ТОВ «За мир» (ПДВ 51000 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено на переробні потужності ФОП ОСОБА_4

Відтак, так як ТОВ «Сумикомбікорм» придбало зерно не з метою його перепродажу, а з метою переробки та подальшої реалізації готової продукції, віднесення вхідного ПДВ отриманого ТОВ «Сумикомбікорм» за вищевказаними операціями, до складу податкової кредиту є правомірним.

Крім того, обставини щодо правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарською операцією щодо поставки зерна пшениці та ячменю в липні 2011 року від ТОВ «За мир» до ТОВ «Сумикомбікорм» вже розглядались судом. За наслідками розгляду Сумським окружним адміністративним судом 25.10.12 р. по справі №2а-1870/4088/12 було прийнято постанову, якою встановлено, що « ТОВ «Сумикомбікорм» має право на включення сум податку на додану вартість по цим податковим накладним до податкового кредиту».

05.02.13 р. ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-1870/4088/12 вищезазначену постанову Сумського окружного адміністративного суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах - без задоволення. В касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржувались, вони набрали законної сили.

Навіть якщо порахувати разом суму донарахованого ПДВ, виходячи з зазначеного з відповідних податкових накладних ПДВ, то отримується 174406,40 грн., а не 174407 грн.

ДПІ у м. Сумах вважає неправомірним при поставці сільгосппродукції віднесення до складу податкового кредиту 60531,73 грн. ПДВ, одержаного 01.08.12 р. від ФГ «ЮВН», 78622,25 грн. ПДВ, одержаного 03.08.12 р. від TOB «АК Рост-Сервіс»; 106378,08 грн. ПДВ, одержаної 01.08.12 р. від ПСП «Гарант».

Хоча загальна сума ПДВ при складанні даних сум становить 245532,06 грн., ДПІ у м. Сумах зазначає, що завищено суму податкового кредиту за серпень 2012 року у сумі 245533,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, згідно яких неможливо визначити чи підпадає під пільгу зернові культури придбані у постачальників.

Однак, позивач при отриманні даної сільгосппродукції від зазначених контрагентів також одержав податкові накладні, а на запити вже після проведення перевірки зазначені контрагенти надали докази у формі довідок, що вони в 2012 році були сільськогосподарськими, так як сплачували фіксований сільгоспподаток.

Як передбачає п. 209.5 Податкового Кодексу України, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Відповідно до п.301.1 Податкового кодексу України, який структурно входить до глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок», що в свою чергу входить до розділу XIV «Спеціальні податкові режими», платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

При цьому, як зазначено в листі Державної податкової адміністрації України № 23179/7/15-3417-08 від 29.08.11 р. «Про оподаткування поставки зернових і технічних культур», виданому в тлумачення положень ст.209 Податкового кодексу України, «сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг складає не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених на протязі попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно», тобто ці вимоги є тотожними вимогам, що висуваються для отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак вищевказані постачальники зерна в 2012 році були сільськогосподарськими, й зняття суми одержаного за даними податковими накладними ПДВ є неправомірним.

Згідно ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання. Однак, ДПІ у м. Сумах не нараховувало ТОВ «Сумикомбікорм» податкове зобов'язання з ПДВ протягом 1095 днів, отже застосування штрафу у розмірі 50% неправомірне.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржене рішення прийнято з дотриманням вимог податкового законодавства.

Заслухавши доводи представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 16.04.2013 р. по 22.05.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сумикомбікорм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складно акт перевірки №1826/2230/30991968/26 від 29.05.2013 р. (а. с. 5-37).

11.06.2013 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0000402230, яким ТОВ «Сумикомбікорм» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 630109,50грн., з яких: 420073,00 грн. - за основним платежем, 210036,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с. 51).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість .

Судом встановлено, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 174407 грн., є висновок відповідача про те що придбана ТОВ «Сумикомбікорм» продукція не була використана в оподатковуваних операціях.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 01.03.2011 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» та філією Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Сумський комбінат хлібопродукт укладено договір № 1007 на переробку 300 т зерна пшениці. З метою виконання даного договору позивачем закуплено 200000 кг зерна пшениці згідно податкової накладної № 158 від 31.07.2011 р. у ТОВ «За Мир» (ПДВ 54000 грн.) та 31 380 кг зерна пшениці згідно податкової накладної № 12 від 29.07.2013 р. у ФГ «Мрія-CK» (ПДВ 8368 грн.), у зв'язку з чим зазначене зерно було перевезено на філію Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Сумський комбінат хлібопродуктів» (а.с. 38-39).

01.06.2011 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» та ВАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство» було укладено договір №5 на переробку 220 т зерна пшениці. З метою виконання даного договору позивачем закуплено 60000 кг зерна пшениці згідно накладної №50 від 28.07.2011 р. у ПП «Вільне» (ПДВ 13800 грн.) та 56170 кг зерна пшениці згідно накладної № 29 від 29.07.2011 р. у ПП «Ера» (ПДВ 12357,40 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено і ВАТ «Кириківське хлібоприймальне підприємство» (а.с. 40-41).

22.07.2011 р. між ТОВ «Сумикомбікорм» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір б/н на переробку 170 т зерна ячменю. З метою виконання даного договору позивачем закуплено у ТОВ «За мир» 170000 кг ячменю згідно податкової накладної №157 від 29.07.2011 р. (ПДВ 51000 грн.), для чого зазначене зерно було перевезено на переробні потужності ФОП ОСОБА_4 (а.с. 42).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, суд вважає, що оскільки ТОВ «Сумикомбікорм» придбало зерно не з метою його перепродажу, а з метою переробки та подальшої реалізації готової продукції, віднесення вхідного ПДВ отриманого ТОВ «Сумикомбікорм» за вищевказаними операціями, до складу податкового кредиту є правомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту по зазначених контрагентах, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Також, зі змісту акту перевірки встановлено, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 245533 грн., є висновок відповідача про порушення ТОВ «Сумикомбікорм» вимог п.200. 1 ст.200, п.201.1, 201.2, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень 2012 року за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, згідно яких неможливо визначити чи підпадає під пільгу господарські операції при поставці сільгосппродукції від ФГ «ЮВН», та ПСП «Гарант».

З матеріалів справи та пояснень представників відповідача встановлено, що відповідачем реальність господарських операцій не заперечувалась. Єдиною підставою відмови у включенні до податкового кредиту є висновок відповідача про відсутність на податкових накладних порядкового номера «2».

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Зі змісту досліджених у судовому засіданні оригіналів податкових накладних №261/2 від 01.08.2012 року та №9/2 від 01.08.2012 року виданих ФГ «ЮВН» та ПСП «Гарант» судом встановлено наявність порядкового номеру «2» (а.с. 91-92).

Крім того, існування порядкового номера «2» підтверджується наданими до суду реєстром виданих та отриманих податкових накладних з квитанцією про доставляння до ДПС України від 20.09.2012 року та витягом з електронної звітності ФГ «ЮВН», згідно яких судом також встановлено наявність номерів податкових накладних , отриманих від ТОВ «ЮВН» та ПСП «Гарант» з порядковим номером «2» (а.с. 74-78).

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано належних доказів які б підтверджували факт відсутності на оригіналах податкових накладних порядкового номера «2».

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджували б факт підробки зазначених накладних, наявності експертиз чи порушених кримінальних справ щодо підробки зазначених документів.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку.

Відповідно до п.201.2. ст.201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у порядковому номері накладної після знака дробу перед номером філії: 2 - сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування у сфері сільського та лісового господарства., а також рибальства відповідно до ст. 209 розділу V кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано до суду довідки, що ФГ «ЮВН» та ПСП «Гарант» є зареєстрованими платниками фіксованого сільськогосподарського податку (а.с. 49-50).

Згідно п. 209.5 Податкового Кодексу України, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Відповідно до п.301.1 Податкового кодексу України, який структурно входить до глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок», що в свою чергу входить до розділу XIV «Спеціальні податкові режими», платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг складає не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених на протязі попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно», тобто ці вимоги є тотожними вимогам, що висуваються для отримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, оскільки вищевказані постачальники зерна в 2012 році були сільськогосподарськими, а тому суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо отримання податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів, які б спростували висновки позивача про правомірність формування податкового кредиту, а тому позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо отримання податкового кредиту.

Застосовуючи штрафні санкції до позивача у розмірі 50% нарахованих зобов'язань, відповідач виходив з повторності застосування штрафних санкцій під час дії Податкового кодексу України.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача про донарахування ТОВ "Сумикомбікорм" штрафних санкцій у розмірі 50 % нарахованих зобов'язань, виходячи з наступного.

Згідно ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано належних доказів які б підтверджували факт нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість протягом 1095 днів, а тому суд приходить до висновку, що застосування штрафу до ТОВ «Сумикомбікорм» у розмірі 50% є неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сумах від №0000402230 від 11 червня 2013 р. в частині збільшення ТОВ «Сумикомбікорм» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 306445,75 грн. - за основним платежем та 181629,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями прийнято з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000402230 від 11.06.2013 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумикомбікорм" за платежем: податок на додану вартість в сумі 306445,75 грн. - за основним платежем та 181629,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 26.09.2013 р.