Рішення № 33843642, 01.10.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4599/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

при секретарі Ринда Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області про встановлення нікчемності правочину та зобов'язання Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області видати ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її тітка ОСОБА_4, 1938 року народження, яка на випадок своєї смерті зробила заповіт, посвідчений 12.02.2008 року приватним нотаріусом Ірпінського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 228. Вказує, що 15.07.2008 року вона подала до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 Після подання зазначеної заяви вона отримала від державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Бова Т.В. листа № 23133/02-14 від 08.09.2011 року , у якому нотаріус повідомила їй, що на 13.10.2011 року на 10.00 вона має намір видати громадянину РФ ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 гр. України ОСОБА_4 на підставі заповіту, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області РФ ОСОБА_13 24.05.2008 р., зареєстровано в реєстрі за № 5263. Оскільки у неї були категоричні заперечення проти видачі відповідачу вищезгаданого свідоцтва, 11.10.2011 року вона звернулася до нотаріуса із письмовими запереченнями, у яких зазначала наступне. Право на успадкування нерухомого майна у відповідності зі ст. 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться це майно. Згідно із ч.2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою технічних засобів; у цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним; якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається при свідках. Відповідно до ч. ч. 2,5,6 ст. 1253 ЦК України у випадку, встановленому ч.2 ст. 1248 ЦК України присутність не менше як двох свідків при посвідченні є обов'язковою; свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому; у текст заповіту заносяться відомості про особу свідків. Як вбачається із п. 3 заповіту, поданому відповідачем 2, текст заповіту був записаний нотаріусом зі слів заповідача ОСОБА_4 і у зв"язку із хворобою останньої був оголошений для неї нотаріусом вголос. У тексті зазначеного заповіту немає відомостей про те, що його посвідчення відбулося у присутності свідків, а також немає їхніх підписів і відомостей про їх особи. Таким чином вищезгаданий заповіт було складено із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому згідно із ч.1 ст. 1257 ЦК України він є нікчемним одностороннім правочином та відповідно до ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Позивачка вказує, що враховуючи вищевикладене, а також те, що нею 15.07.2008 року було подано до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та заповіт, який вона зробила на випадок своєї смерті, посвідчений 12.02.2008 року вона просила нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно ( житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1), яке залишилось після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. У відповідь на зазначене звернення вона отримала від нотаріуса листа № 2491/02-14 від 11.10.2011 року, у якому вона запропонувала їй звернутися до суду для оспорювання права або факту відповідно до ст. 42 Закону України "Про нотаріат" ; направлення нотаріусом їй листа такого змісту свідчить про її невизнання заповіту ОСОБА_4 від 24.05.2008 року нікчемним правочином, тобто про наявність спору.

Позивачка просила встановити нікчемність одностороннього правочину - заповіту, зробленого на випадок своєї смерті громадянкою України ОСОБА_4, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13 24.05.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5263; зобов'язати державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Т.В. Бова видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно (житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке залишилося після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

В подальшому під час розгляду справи позивачкою була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачка вказала, що в зв'язку з тим, що позов було пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, виникла необхідність замінити одного із первісних співвідповідачів належним співвідповідачем, а саме державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Бова Т.В. на належного співвідповідача - Ірпінську міську державну нотаріальну контору.

В зв'язку із викладеними обставинами позивачка просила встановити нікчемність одностороннього правочину - заповіту, зробленого на випадок своєї смерті громадянкою України ОСОБА_4, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13 24.05.2008 р. (зареєстрованого в реєстрі за № 5263); зобов'язати Ірпінську міську державну нотаріальну контору Київської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно ( житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1), яке залишилося після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_11 позов підтримав, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, також пояснив, що він не визнає факту проживання ОСОБА_4 в Російській Федерації, вона там тимчасово перебувала; ОСОБА_1 збирала документи щоб її зареєструвати, але відповідач, скориставшись відсутністю ОСОБА_1 викрав бабусю і відвіз до себе додому, де вона через декілька днів і померла. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що позивачка ОСОБА_1 зверталась з позовом до Красногорського районного суду Брянської області про визнання вказаного заповіту недійсним з тих підстав, що ОСОБА_4 на час складання заповіту не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними; рішенням Красногорського районного суду Брянської області від 11.03.2011 року в позові ОСОБА_1 відмовлено, вказане рішення залишено без змін ухвалою судової колегії по цивільних справах Брянського обласного суду від 12.05.2011 року. Позивачка обґрунтовує позов вимогами цивільного законодавства України, хоча заповіт ОСОБА_4 від 24.05.2008 року складений та посвідчений на території Російської Федерації згідно вимог цивільного законодавства цієї держави. Цивільний кодекс Російської Федерації не містить таких вимог до заповіту, як вказано в абзаці 3 ч.2 ст. 1248 ЦК України, також ЦК Російської Федерації не містить положень про нікчемність угод. Згідно вимог ст. 1125 частини третьої Цивільного кодексу Російської Федерації нотаріально посвідчений заповіт повинен бути написаний заповідачем або з його слів нотаріусом. Написаний зі слів заповідача заповіт повинен бути прочитаний заповідачем до його підписання. Якщо заповідач не в змозі особисто прочитати заповіт, то його текст оголошується нотаріусом. Якщо заповідач не може власноручно підписати заповіт, то заповіт на його прохання підписується іншим громадянином в присутності нотаріуса. За бажанням заповідача при складання заповіту може бути присутній свідок. Отже при посвідченні заповіту ОСОБА_4 нотаріус, який його посвідчував, дотримав усіх вимог щодо посвідчення заповіту, як того вимагає закон Російської Федерації, на території якої посвідчувався заповіт. Нотаріус не міг, діючи на території однієї держави, дотримуватись вимог законодавства іншої держави, тому що ці вимоги діють лише на території цієї держави, в даному випадку України. Згідно вимог Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка укладена в Мінську 22.01.1993 року і до якої приєднались Росія та Україна, громадяни сторін, а також особи, які проживають на їх територіях, користуються на території всіх інших сторін, що приєднались до договору, таким же правовим захистом, що і сторона, яка приєдналася до договору; громадяни та інші особи, які проживають на територіях цих сторін, мають право вільно та безперешкодно звертатись до всіх установ, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні та кримінальні справи. Отже ОСОБА_4 мала право звернутись до нотаріуса на території Російської Федерації для посвідчення заповіту від її імені. Вважала, що до угоди, укладеної на території іншої держави, повинно застосовуватись законодавство тієї держави, де угода укладено. Також позивачка має право оспорювати до суду вказаний заповіт, але до суду тієї держави, на території якої складено заповіт згідно вимог ст. 414 ЦПК України. Згідно Закону України "Про міжнародне приватне право" дійсність заповіту визначається за законами держави, на території якої він складений та посвідчений. Також пояснила, що ОСОБА_4 була в Російській Федерації декілька місяців, дійсно її привезла туди ОСОБА_1, але вона не захотіла у неї жити і перейшла жити до племінника ОСОБА_2 та склала новий заповіт. Вважала, що позов в частині вимог про визнання нікчемним заповіту не підлягає до задоволення, як такий, що не ґрунтується на вимогах закону, з наведених підстав не підлягає до задоволення позов і в частині вимог до нотконтори. Просила у позові ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду листа, в якому просив розглядати справу без представника нотаріальної контори і винести рішення у відповідності до діючого законодавства України та копію рішення направити на його адресу, в зв'язку із чим суд, заслухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду справи у його відсутності, вважав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача Ірпінської міської державної нотаріальної контори.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_11, представника відповідача ОСОБА_12, вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, після її смерті відкрилася спадщина на належне їй за життя майно. За життя ОСОБА_4 12 лютого 2008 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 228, яким всі її права та обов'язки щодо всього належного їй майна, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті та на що вона за законом матиме право заповідала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні також встановлено, що 24 травня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за № 5263, яким все своє майно, належне їй до дня її смерті, з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось, заповідала ОСОБА_2. Згідно п.3 даного заповіту текст заповіту записаний нотаріусом зі слів заповідача і у зв'язку з хворобою заповідача до його підписання оголошений для нього нотаріусом вголос; згідно п. 4 даного заповіту по вищезазначеній причині по проханню заповідача в присутності нотаріуса заповіт підписаний ОСОБА_14, зареєстровано в АДРЕСА_2, особисто не зацікавленої в складанні заповіту, дієздатною в повному обсязі.

Встановлено, що рішенням Красногорського районного суду Брянської області Російської Федерації від 11 березня 2011 року у праві за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту майна від імені ОСОБА_4 від 24.05.2008 року на користь ОСОБА_2 недійсним у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту від імені ОСОБА_4, посвідченого 24 травня 2008 року нотаріусом ОСОБА_13 на ім."я ОСОБА_2 недійсним відмовлено. Касаційною ухвалою судової колегії у цивільних справах Брянського обласного суду від 12 травня 2011 року рішення Красногорського районного суду Брянської області від 11 березня 2011 року залишено без змін, касаційні скарги без задоволення.

В судовому засіданні також встановлено, що 18.06.2008 року до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом від 24 травня 2008 року, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13 по реєстру № 5263 та в Ірпінській міській державній нотаріальній конторі Київської області 18.06.2008 року була заведена спадкова справа № 427 (2008 р.) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4. Також 15.07.2008 року до Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 12 лютого 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 228.

Встановлено, що 08.09.2011 року за № 2133/02-14 державний нотаріус Ірпінської міської державної нотаріальної контори Бова Т.В. направила листа ОСОБА_1, в якому повідомила ОСОБА_1, що 08 вересня 2011 року до Ірпінської міської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 на підставі заповіту, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області 24 травня 2008 року по реєстру № 5263 та видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом громадянину ОСОБА_2 призначена на 13 жовтня 2011 року на 10.00 годин. Також зазначила, що у випадку, якщо у неї є заперечення проти видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом громадянину ОСОБА_2, та вона має намір звернутися до суду, просила повідомити про це Ірпінську міську державну нотаріальну контору Київської області до 13 жовтня 2011 року.

Встановлено, що 11 жовтня 2011 року до державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Бова Т.В. звернулася із заявою ОСОБА_1, в якій вказувала, що вона отримала листа № 2133/02-14 від 08.09.2011 року та у неї є категорічні заперечення проти видачі ОСОБА_2 вищезгаданого свідоцтва та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно (житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке залишилося після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі заповіту від 12.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 228. Також ОСОБА_1 11 жовтня 2011 року звернулася до державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Бова Т.В. із заявою, в якій повідомляла про свій намір звернутися до Ірпінського міського суду з позовом та просила до рішення суду з питання спадщини ОСОБА_4 не видавати нікому свідоцтв про право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4.

В судовому засіданні також встановлено, що 13 жовтня 2011 року до державного нотаріуса Ірпінської державної нотаріальної контори Бова Т.В. звернувся із заявою ОСОБА_2, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 52,8 кв. м., житловою площею 34,6 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1 та у разі відмови у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до вимог статей 47,49, 50 Закону України "Про нотаріат" видати йому постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки він має намір оскаржити її дії в Головному управлінні юстиції Київської області та в судовому порядку.

Встановлено, що 11.10.2011 року за № 2491/02-14 завідуючою Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Бова Т.В. направлено листа ОСОБА_1, в якому вона на її заяву від 11 жовтня 2011 року повідомила, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на її ім."я неможливе, оскільки спадкоємцем згідно останнього заповіту ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та якщо у неї є заперечення щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, то у відповідності до статті 42 Закону України "Про нотаріат" вона має право звернення до суду для оспорювання права або факту.

Також 13.10.2011 року завідуючою Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Бова Т.В. направлено листа ОСОБА_2, в якому повідомлено, що станом на сьогоднішній день видати свідоцтво про право на спадщину на його ім."я неможливо та вирішення питання по суті можливо тільки після остаточного винесення рішення судом.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_11, представника відповідача ОСОБА_12, копіями заповіту від 12.02.2008 року, заповіту від 24.05.2008 року, спадкової справи № 427(2008 р.) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), копіями рішення Красногорського районного суду Брянської області Російської Федерації від 11 березня 2011 року, касаційної ухвали судової колегії у цивільних справах Брянського обласного суду від 12 травня 2011 року, іншими матеріалами справи.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

У відповідності до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У відповідності до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

У відповідності до ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

У відповідності до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок встановлений Законом України "Про міжнародне приватне право".

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про міжнародне приватне право" при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави.

У відповідності до ст. 70 Закону України "Про міжнародне приватне право" з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

У відповідності до ст. 71 Закону України "Про міжнародне приватне право" спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

У відповідності до ст. 72 Закону України "Про міжнародне приватне право" здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті. Заповіт або акт його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам права місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акта чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.

Як встановлено в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, за життя ОСОБА_4 12 лютого 2008 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 228, яким все своє майно заповідала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також встановлено, що 24 травня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за № 5263, яким все своє майно заповідала ОСОБА_2. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ірпінської міської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в порядку спадкування за вищезазначеними заповітами. В судовому засіданні також встановлено, що на час складання оспорюваного заповіту ОСОБА_4 декілька місяців проживала у Брянській області Російській Федерації .

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись до суду із даним позовом, просила встановити нікчемність одностороннього правочину - заповіту, зробленого на випадок своєї смерті громадянкою України ОСОБА_4, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13 24.05.2008 року, посилаючись на те, що вищезгаданий заповіт було складено із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому згідно із ч.1 ст. 1257 ЦК України він є нікчемним одностороннім правочином та відповідно до ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та оцінюючі надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що заповіт ОСОБА_4 від 24 травня 2008 року, посвідчений нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за № 5263 складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Даний заповіт складений у письмовій формі, посвідчений нотаріусом, а тому суд не вбачає підстав, передбачених законом для визнання його нікчемним та слід відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності одностороннього правочину - заповіту, зробленого на випадок своєї смерті громадянкою України ОСОБА_4, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13 24.05.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5263 .

Оскільки суд відмовляє позивачці у задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_4 від 24 травня 2008 року, посвідченого нотаріусом Клінцовського нотаріального округу Брянської області Російської Федерації ОСОБА_13, зареєстровано в реєстрі за № 5263, також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно - житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке залишилось після ОСОБА_4.

На підставі ст. ст. 2, 4, 7, 70-72 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. ст. 15, 16, 215, 1233-1235, 1247-1248, 1253, 1257 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області про встановлення нікчемності правочину та зобов'язання Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом залишити без задоволення.

Копію рішення направити відповідачу Ірпінській міській державній нотаріальній конторі Київської області для відома.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 01.10.2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко