Постанова № 33841605, 24.09.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3036/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретаріДехтярук В.В. , за участі: представника позивача представника відповідачаКонусь О.М., Яцюк Н.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укрпродекспорт" м. Старокостянтинів Хмельницької області до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 000020200 та № 0000192200 від 20.03.2013 року, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки № 215/22/35190283 від 04.03.2013 року. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 000020200 та № 0000192200 від 20.03.2013 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітні періоди, та права на збільшення валових витрат по податку на прибуток.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітні періоди, та права на збільшення валових витрат по податку на прибуток.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є законними, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, та збільшення валових витрат по податку на прибуток, тому що господарські операції за період, який підлягав перевірці не мали реального характеру.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 16.06.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Державним податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання податкового та іншого законодавства по проведених фінансово-господарських операціях із П П «Продгарантія», за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року.

Особливості проведення документальних планових перевірок, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтями 78, 81 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

За результатами перевірки, державним податковим органом складено акт «Про результати позапланової виїзної перевірки П П «Укрпродекспорт», код за ЄДРПОУ 35190283 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведених фінансово-господарських операціях із П П «Продгарантія», код ЄДРПОУ 36926213 за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року», № 215/22/35190283 від 04.03.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення П П «Укрпродекспорт» підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 «а», «б» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Внаслідок такого порушення позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 97603 грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 97603 грн., а також завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації) за червень 2010 року в сумі 2397 грн.

Також перевіркою встановлено порушення П П «Укрпродекспорт» пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 125000 грн., в тому числі за другий квартал 2010 року в сумі 125000 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 000020200 від 20.03.2013 року, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 97603 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 24400,75 грн.,

-№ 0000192200 від 20.03.2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 156250 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 125000 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 31250 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадові особи державного податкового органу прийшли в зв'язку з тим, що згідно системи співставлень податкового кредиту та податкових зобов'язань останньою податковою звітністю П П «Продгарантія» стали, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та серпень 2010 року з нулями, податкова звітність за липень 2010 року не дійсна, податкова декларація з податку на прибуток за півріччя 2010 року подана за відсутності додатків до неї.

Свідоцтво платника податку на додану вартість скасовано 27.01.2011 року.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того на дату проведення позапланової виїзної перевірки, П П «Продгарантія» визнано фіктивним підприємством, оскільки дії його засновника-ОСОБА_5, у кримінальній справі кваліфіковані за статтями 205 частина 1, 205 частина 2, 358 частина 2, 366 частина 2 КК України.

Згідно постанови суду обвинувачений ОСОБА_5, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України.

Враховуючи викладене відповідач прийшов до висновку, що господарські операції згідно договору поставки № 6.04-УЄП від 28.04.2010 року, укладеному між П П «Укрпродекспорт» та П П «Продгарантія» фактично не здійснювалися.

Податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи виписані П П «Продгарантія» та підписані ОСОБА_5, не мають сили первинних документів, так як не відбулось фактичне здійснення господарських операцій з поставки товарів.

Перевіркою встановлено документування фінансово-господарських операцій між П П «Укрпродекспорт» та П П «Продгарантія», які фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємств, тобто не мали реального товарного характеру.

Суд вважає такі висновки державного податкового органу наведені у акті перевірки № 215/22/35190283 від 04.03.2013 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Позивач в якості покупця уклав договір купівлі-продажу № 6.04-УПЄ від 28 квітня 2010 року із продавцем-П П «Продгарантія», згідно якого продавець зобов'язується поставити покупцю у зумовлені договором строки молочну сировину та продукцію, інші продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його за умовами договору.

На підставі вказаного договору позивач у травні 2010 року оплатив вартість товару двома платіжними дорученнями № 139 від 11.05.2010 року та № 145 від 13.05.2010 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Доставка оплаченого товару відбулася у травні-червні 2010 року, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000028 від 31.05.2010 року і № РН-0000034 від 09.06.2010 року та товарно-транспортними накладними від 31.05.2010 року і від 08-09.06.2010 року, копії яких також додані до матеріалів справи.

Від П П «Продгарантія» позивач у травні 2010 року отримав дві податкових накладних № 18 від 11.05.2010 року та № 20 від 13.05.2010 року на загальну суму 600000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 100000 грн.

Факт отримання податкових накладних підтверджується актом перевірки, поясненнями сторін, копіями податкових накладних та реєстрами отриманих податкових накладних за травень 2010 року.

Закуплений у постачальників товар доставлений до Д П «Старокостянтинівський молочний завод» на підставі договору поставки № 5 п-2 від 04 січня 2010 року, укладеному між позивачем та Д П «Старокостянтинівський молочний завод» що підтверджується крім пояснень представника позивача, об'єктивно копіями видаткових накладних № РН-0000001 від 31 травня 2010 року, № РН-0000002 від 10 червня 2010 року, довіреностями № 402 від 31 травня 2010 року, № 453 від 8 червня 2010 року, податковою накладною № 15 від 30.04.2010 року.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на період проведення господарських операцій позивачем регулювалось Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, який втратив чинність з 01 січня 2011 року в зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 цього Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пункту 6.1, підпункту 6.1.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Так як продавець товару та його покупець на період часу здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, господарські операції по купівлі-продажу товару є об'єктом оподаткування таким податком, тому продавець товару провів оподаткування продажу товару згідно із базою оподаткування за ставками встановленими Законом.

Пунктом 7.1, підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов'язкові реквізити визначені цим же підпунктом 7.2.1.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи, що постачання товару постачальником відбулося, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно у нього виник обов'язок по формуванню податкових зобов'язань, та складенню податкових накладних, тому постачальник товару склав податкові накладні, та надав їх позивачу як покупцю товару.

Позивач отримані податкові накладні відобразив у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у травні 2010 року.

Згідно із підпунктами 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В зв'язку з тим, що позивач отримав від постачальника податкові накладні в травні 2010 року, тому право на податковий кредит у нього виникло за відповідний звітний податковий період.

Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, придбав у постачальника товар і у нього виникло право на податковий кредит, він на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит сумі 100000 грн., та подав до державного податкового органу за місцем свого розташування податкові декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний податковий період.

Аналізуючи вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит у травні 2010 року у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника відповідача виходячи із такого.

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено інших джерел можливого надходження товару до позивача, хоча позивач проводив свою господарську діяльність з використанням саме такого товару після його отримання за договором купівлі-продажу.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначеного договору купівлі-продажу не відповідають дійсності.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності П П «Продгарантія», зокрема подання чи не подання ним податкової звітності, скасування свідоцтва платника податку на додану вартість 27.01.2011 року, відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства,

визнання П П «Продгарантія» фіктивним підприємством, оскільки дії його засновника-ОСОБА_5, у кримінальній справі кваліфіковані за статтями 205 частина 1, 205 частина 2, 358 частина 2, 366 частина 2 КК України, на що посилається представник відповідача.

Свідоцтво платника податку на додану вартість-П П «Продгарантія», анульовано 27.01.2011 року, як це зазначено в акті перевірки, тобто задовго після того як відбулися господарські операції по постачанню товару позивачу.

Посилання відповідача на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2013 року, якою засновника П П «Продгарантія» ОСОБА_5, звільнено від кримінальної відповідальності за статтями 205 частина 1, 205 частина 2, 358 частина 2, 366 частина 2 КК України, суд при вирішення спору також не бере до уваги, оскільки за змістом вказаної постанови неможливо зробити висновок про характер господарських взаємовідносин позивача і П П «Продгарантія», зокрема нереальності виконання договору купівлі-продажу товару, як на тому наполягає відповідач.

Враховуючи висновки відповідача про те, що договір купівлі-продажу не має реального характеру суд вважає, що таким чином він підпадає під ознаки нікчемності за версією відповідача.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у дослідженому договорі, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Доказів того, що укладений договір купівлі-продажу є таким, що не має реальних наслідків відповідачем не надано, у акті перевірки не наведено.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 року, який втратив чинність з 01.01.2011 року в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так як у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про нереальність договору купівлі-продажу, суд вважає, що позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаним договором до складу витрат по податку на прибуток підприємств на підставі отриманих первинних документів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 000020200 від 20.03.2013 року, яким він зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 97603 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 24400,75 грн., та № 0000192200 від 20.03.2013 року, яким він збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 156250 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 125000 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 31250 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 20, 54, 58, 75, 86 201 ПК України, ст. ст. 3, 4, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Старокостянтинівського відділення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000192200 від 20.03.2013 року, яким приватному підприємству "Укрпродекспорт" м. Старокостянтинів Хмельницької області збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 156250 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 125000 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 31250 грн., та № 0000202200 від 20.03.2013 року, яким приватному підприємству "Укрпродекспорт" м. Старокостянтинів Хмельницької області зменшено суму бюджетного відшкодування за платежем з податку на додану вартість в розмірі 97603 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 24400,75 грн.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 30.09.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський