Постанова № 33841458, 26.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 року Справа № 812/8044/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Широкої К.Ю.

при секретарі судового засідання: Саприкіній Т.О.,

за участю сторін:

від позивача: Степаненко Т.О.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 26.06.2013 року ВП №39643223 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 26.06.2013 року ВП №39643223 та зобов'язання вчинити певні дії.

В адміністративному позові позивач зазначив, що як платник податків ПАТ «Луганськтепловоз» перебуває на обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 12 липня 2012 року за №12/18-212.

На виконання вимог, позивачем було надано до СДШ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року, рядком 25 якої визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку -19069064,00 грн. До зазначеної податкової декларації з ПДВ також було додано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування

За вказаний період було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року, результати якої оформлено актом від 04.02.2009 р. №70/08-3/05763797.

Згідно до висновків акту перевірки позивач у декларації за листопад 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 19546,00 грн. у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції ПАТ „Луганськтепловоз" вантажних тепловозів та дизель-поїздів, це втілилося у винесенні податкового повідомлення - рішення від 13.02.2009 №00000408013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 19 546,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано підприємством в судовому порядку (адміністративна справа №2а-20669/09/1270), 04.06.2013 р. отримано виконавчий лист.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження (в прийнятті до провадження виконавчого документа) старшим державним виконавцем проігноровано рішення суду як такове, та відмові у відкриті виконавчого провадження надано певну форму «законності» - відсутні заходи примусового виконання рішення, а тому саме цей факт є причиною не виконання судового рішення.

Проте зазначені аргументи не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства України.

ПАТ «Луганськтепловоз» розцінює зазначені дії державного виконавця як навмисне невиконання рішення суду по адміністративній справі №2а-20669/09/1270, за що законодавством України передбачена відповідальність.

На підставі викладеного позивач просив наступне:

- скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 26.06.2013 року ВП №39643223 за виконавчим листом по адміністративній справі № 812/2740/13-а, виданого 17.05.2013 Луганським окружним адміністративним судом;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Луганського міського управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року по адміністративній справі №2а-20669/09/1270.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив позовну заяву задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)").

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).

Судом встановлено, що позивач 04.06.2013 отримав виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-20669/09/1270 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 13.02.2009 року № 00000408013/0 (а.с. 17)

Позивач надіслав виконавчий лист по справі № 2а-20669/09/1270 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Луганського міського управління юстиції.

26.06.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Луганського міського управління юстиції винесено Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", так як відсутні заходи примусового виконання рішення (а.с. 16)

Вирішуючи справу по суті та в межах позовних вимог, суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 08.03.2011).

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", за своєю природою є адміністративно-правовими.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону №606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №606, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження регулюються частиною 3 статті 11 Закону №606.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Відповідно до статті 259 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого листа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Виконавчий документ повинен відповідати вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких у виконавчому документі зазначаються:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи вбачається наступне.

В виконавчому документі, виданому Луганським окружним адміністративним судом по адміністративній справі по справі № 2а-20669/09/1270 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 13.02.2009 року № 00000408013/0 (а.с. 17)

Причиною відмови у відкритті провадження, зазначеної а постанові від 26.06.2013 року ВП №39643223 є відсутні заходи примусового виконання рішення відповідно до ч.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Жодних посилань про відсутність заходів примусового виконання рішень є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні, оскільки статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Тобто заходами примусового характеру є саме ті дії, які виконавець самостійно буде застосовувати для виконання судового рішення, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови. Тому Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.06.2013 року винесена державним виконавцем необґрунтовано та безпідставно та підлягає скасуванню повністю.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Луганського міського управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року по адміністративній справі №2а-20669/09/1270, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.06.2013, тягне для відповідача обов'язок вирішити питання про прийнятті виконавчого листа до свого провадження та відкриття виконавчого провадження, проте всі права та обов'язки державного виконавця закріплені в Законі України "Про виконавче провадження".

Тому позовні вимоги в частині зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Луганського міського управління юстиції прийняти до виконання виконавчий лист, залишаються судом без задоволення, оскільки права державного виконавця, передбачені частиною 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження", є дискреційними та не можуть тлумачитись як безумовні обов'язки, а суд не повноважний вмішуватись у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом №606 можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Адміністративний позов задоволено частково, тому питання щодо розподілу судового збору вирішується відповідно до частини 3 статті 94 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 26.06.2013 року ВП №39643223 та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 26.06.2013 року ВП №39643223 за виконавчим листом по адміністративній справі № 812/2740/13-а, виданого 17.05.2013 року Луганським окружним адміністративним судом.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір в розмірі 17,21 гривень. (сімнадцять гривень 21 коп.) стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» код ЄДРПОУ 05763797) з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30 вересня 2013 року.

Суддя К.Ю. Широка