Постанова № 33841281, 02.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6144/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000054100 в частині донарахування (збільшення) суми податку на прибуток ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» в розмірі 439492 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 105157 гривень; скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №№ 0000064100, 0000074100.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки перевіряючих в акті перевірки № 10/41-0/26209430/6 від 02.08.2013 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так перевіркою встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.5, абз. «в» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.11, п.146.12 ст.146, п.152.3 ст.152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 507825 гривень; п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 399319 гривень та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1895 гривень у грудні 2012 року. В основу зазначених висновків покладена оцінка перевіряючих взаємовідносин позивача із 29 контрагентами у перевіряємому періоді. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами здійснювалося ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» за наявності усіх визначальних факторів для формування податкового кредиту, що є підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару, до податкового кредиту. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення неправомірні та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 27.03.2013 року №№ 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, від 14.05.2013 року № 107, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» співробітниками податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 10/41-0/26209430/6 від 02.08.2013 року (т.І, а.с. 33-171).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.5, абз. «в» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.11, п.146.12 ст.146, п.152.3 ст.152 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 507825 гривень; п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 399319 гривень та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1895 гривень у грудні 2012 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки СДПІ з обслуговування ВПП у м. Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000054100, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 507825 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 119654 гривень; податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000064100, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 399319 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 198092 гривень; податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000074100, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1895 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №№ 0000064100, 0000074100 - у цілому, а податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0000054100 - в частині донарахування (збільшення) суми податку на прибуток в розмірі 439492 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 105157 гривень - необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що у періоді з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» мало господарські відносини із контрагентами: TOB «Август», TOB «Промелектронсервіс», TOB ТД «Домен», ТОВ «Інструмент-Сервіс», ТОВ «Еколайф Універсал Трейдінг», TOB «Єврозв'язок», TOB «РІК СВ-Прилад», TOB «Ферона», СПД ОСОБА_2, TOB «ТД «Владар-Харків», TOB «Баварія Строй 2010», TOB «Комекспо-Київ», TOB «ФПК «Корті», TOB «Авінс Трейд», TOB «Гудвей Транс», ПП «Новий Світ», ТОВ «Ластинг», TOB «ТД «Ідея Ліхт України», ПП «Фірма «Кром», TOB «С.Т.Б.», TOB «Дніпрозварка», TOB «Мастертрейд», TOB «Металелектромаш», TOB «Металкомплект», TOB «Неолітднепр», TOB «Імас-2005», ПП «Тонар «Плюс», TOB «Альтаир Альфа Плюс», TOB «Проект-Інструмент».

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» вимог п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України у зв'язку із неправомірним віднесенням підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 401214 гривень по взаємовідносинам із вищезазначеними підприємствами.

Крім того, перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.5, абз. «в» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.11, п.146.12 ст.146, п.152.3 ст.152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток по операціями із вищезазначеними контрагентами на суму 4394392 гривень.

В основу вищевказаних висновків перевіряючих покладені акти про результати перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, отримані від інших податкових інспекцій ДПС України, в яких на податковому обліку перебувають підприємства-постачальники ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур». Зміст зазначених актів відтворений в акті перевірки від № 10/41-0/26209430/6 від 02.08.2013 року і взятий за основу всіх висновків перевіряючих.

Так, за результатами зазначених перевірок складені акти, в яких зазначено про відсутність зобов'язання з податку на додану вартість у підприємств-постачальників, тому перевіряючі дійшли висновків, що всі первинні документи, що отримані від підприємств-постачальників, складені з порушенням Податкового кодексу України, а видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати не можуть бути віднесені ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» до складу витрат та податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Крім того, в акті перевірки № 10/41-0/26209430/6 від 02.08.2013 року наявні посилання на результати опрацювань відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість віднесення до складу валових витрат податку на прибуток і формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Так, посилання на наявність розбіжностей у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС не є підставою для висновку щодо порушення ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур» вимог податкового законодавства, оскільки зазначена система по суті є внутрішньою системою обліку інформації органів податкової служби, не є офіційним джерелом інформації та її дані не можуть використовуватися в якості доказу вини платника податку.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Аналогічна правова викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України 20.09.2012 року по справі за № К/9991/12 та від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючими не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу на заводі та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та роботи не виконувались, товари не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючими не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акти перевірок інших податкових інспекцій та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентами правочинів.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Суд також зазначає, що висновки робочої групи порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Правові відносини щодо включення сум до валових витрат до 01.01.2011 року регулюються Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств», з 01.01.2011 року Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні».

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Разом з цим, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як вбачається з п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Згідно підпункту 153.2.3 вказаної статті положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яким позивачем віднесено до валових витрат. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування витрат по господарським операціям з контрагентами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у деклараціях по податку на прибуток за спірний період, у зв'язку із виконанням господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірні суми за вищевказаними договорами, укладеними із його контрагентами, до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення позивачем валових витрат у спірних сумах.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств є неправомірним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій є також протиправним.

Таким чином, висновки перевіряючої групи щодо безпідставного формування ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» податкового кредиту і валових витрат, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами (договорами, актами приймання-передачі товарів, платіжними дорученнями, податковими накладними тощо), які складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання товару (робіт, послуг) підтверджені достатніми та належними доказами.

У зв'язку із цим прийняття податковою інспекцією спірних податкових повідомлень-рішень від 19.08.2013 року №№ 0000064100, 000007410, та від 19.08.2013 року № 0000054100 в частині донарахування (збільшення) суми податку на прибуток ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» в розмірі 439492 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 105157 гривень є неправомірним, а спірні акти індивідуальної дії в оскаржуваній частині підлягають скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв у непередбачений законодавством спосіб, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат-Сілур» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 19.08.2013 року № 0000054100 в частині донарахування (збільшення) суми податку на прибуток ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» в розмірі 439492 гривень та застосування штрафної санкції в розмірі 105157 гривень.

Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 19.08.2013 року №№ 0000064100, 0000074100.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк