Ухвала суду № 33840794, 24.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-214/879/13 Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1761/К/13 інстанції -Попов В.В.

Категорія 20 (І) Доповідач - Остапенко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Остапенко В.О.

суддів - Зубакової В.П., Турік В.П.,

при секретарі - Євтодій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» який приєднався до апеляційної скарги на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7.

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року громадянин Швейцарії ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 1997 по 2008 рік перебував з відповідачем у шлюбі, в період якого ними було придбано будинок АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя та у передбаченому чинним законодавством України порядку та видано свідоцтво про право влансоті на нерухоме майно на ім'я відповідача - ОСОБА_2 У вересні 2008 року шлюбні стосунки між ним та відповідачем були припиненні, а в квітні 2009 року він дізнався, що у 2007 році відповідачка без його згоди продала спірний будинок ОСОБА_5, тому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 12 жовтня 1997 року

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 23 листопада 2011 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2012року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2011 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2012 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого рогу від 23 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого рогу від 14 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 12 жовтня 2007 року.

Стягнуто в рівних частинах зі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в загальній сумі 45 грн. 50 коп., по 22 грн. 75 коп. з кожної окремо.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не взято до уваги, що 27.06.1997 року між позивачем та відповідачем в м. Монтей було укладено Контракт про окремий майновий режим подружжя, згідно якого кожна сторона подружжя зберігає за собою право на власність, користування та керування своїм майном. Позивачем не надано доказів, що він брав участь у приватизації земельної ділянки чи побудові будинку, таким чином майно придбане ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі є її особистою приватною власністю.

Рішенням суду першої інстанції республіки та Женевського кантону від 09.09.2008 року не тільки припинено шлюб, а й встановлено припинення окремого майнового режиму, що діяв між подружжям, а також й те, що ні позивач ні відповідач не мали один до одного жодних майнових претензій.

Судом помилково до спірних правовідносин застосовано ст..ст. 60, 65 СК України, в той час коли правовідносини сторін регулювались КпШС України.

Судом не взято до уваги, висновки рішення суду першої інстанції Республіки та Женевського кантону від 09.09.2008 року, відповідно до яких встановлено, що позивач з листопада 2004 року проживав в Україні з новою співмешканкою, а тому на момент отримання відповідачем ОСОБА_2 правовстановлюючих документів - 07.10.2005 року та на момент її державної реєстрації 26.09.2007 року, єдиним законним власником даної земельної ділянки була ОСОБА_2

Порушення судом норм процесуального права полягало в тому, що судом не прийнято жодного доказу, наданого представником відповідача та третьою особою обґрунтувавши рішення лише на припущеннях позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 27 червня 1997 року в м. Монтей (Швейцарська Конфедерація) (а.с.13).

У день реєстрації шлюбу сторонами укладено Контракт про окремий майновий стан подружжя, засвідчений нотаріусом та зареєстрований в Бюро реєстрації м. Монтей 30 червня 1997 року за візовим №1581.

Під час перебування в шлюбі відповідачка ОСОБА_2 придбала на своє ім'я Державний акт на земельну ділянку площею 0,1337га., надану для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства, виданий виконкомом Криворізької міської ради на підставі рішення № 829 від 10 квітня 2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №14719, а також свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної ради № 305 від 17 серпня 2005 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 купила житловий будинок АДРЕСА_1 з господарчими спорудами та земельною ділянкою площею 0,1337га., надану для обслуговування житлового будинку.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно домоволодіння будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5

Згідно іпотечного договору від 12.10.2007 року, ОСОБА_5 передала в іпотеку ВАТ "Державний ощадний банк України" будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1337га., надану для обслуговування житлового будинку (для забезпечення виконання Договору про іпотечний кредит № 5041 від .10.2007 року, в розмірі 560 000грн.).

Рішенням суду Швейцарської Республіки та Кантон Женеви від 09 вересня 2008 року шлюб між подружжям розірвано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_2, укладеного 12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5, укладено за відсутності нотаріально засвідчено письмової згоди ОСОБА_4, порушуючи право власності на ? частину спірного будинку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 60 та 61 СК України майно набуте за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Отже, право на майно у такому разі виникає в обох із подружжя одночасно.

Згідно із ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди,якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином судом першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення права ОСОБА_4 та правомірно визнав недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя, та який було продано ОСОБА_5 без його згоди .

Доводи апеляційної скарги, щодо укладання між сторонами Контракту про окремий майновий режим подружжя, згідно якого кожна сторона подружжя зберігає за собою право на власність, користування та керування своїм майном, а тому майно придбане ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі є її особистою приватною власністю, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вони суперечать вимогам СК України.

Колегія суддів також не може погодитись з посиланням представника відповідача в апеляційній скарзі, що на момент отримання відповідачем ОСОБА_2 правовстановлюючих документів - 07.10.2005 року та на момент її державної реєстрації 26.09.2007 року, єдиним законним власником даної земельної ділянки була ОСОБА_2, оскільки шлюб між подружжям розірвано 09 вересня 2008 року на підставі рішенням суду Швейцарської Республіки та Кантон Женеви, з чого випливає, що майно було придбано в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами представника відповідача щодо застосування до спірних правовідносин КпШС України, оскільки відповідно до позовних вимог ОСОБА_4 позивач просив визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку, укладеного між сторонами в 2007 році, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України, вірно визначився з характером спірних правовідносин, правовою нормою, що підлягає застосуванню до їх врегулювання, в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» який приєднався до апеляційної скарги -відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: