Рішення № 33840484, 20.09.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/3324/13-ц

Провадження №2/210/1382/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чайкіна О.В.,

при секретарі - Ромашевський В.Є.

за участі сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Грандфінресурс" про визнання правочину недійсним та повернення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства „Грандфінресурс" про визнання правочину недійсним та повернення коштів та просила суд визнати недійсним договір №206103 від 17.12.2011 року, та стягнути з відповідача на її користь сплачену нею грошову суму у розмірі 37666,65 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.12.2011 року між нею та Приватним підприємством "Грандфінресурс" (надалі ПП "Грандфінресурс") було укладено договір №206103 про надання кредиту у розмірі 200000,00 грн. на придбання товару, який вона розраховувала отримати протягом десяти днів з моменту підписання договору. Перед укладенням договору, вона ознайомлювалася із його змістом, але мало що зрозуміла, довірена особа відповідача запевнила її, що договір розроблено та складено відповідно до вимог законодавства, тому вона підписала його. На виконання умов договору вона, позивач, на поточний рахунок Адміністратора внесла одноразовий комісійний внесок - 14000,00 грн., але кредит їй не було надано, посилаючись на відсутність у відповідача грошей. Їй було запропоновано сплачувати щомісячні загальні платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяну позику. Нею було здійснено загальних платежів на суму 23666,65 грн., а всього 37666,65 грн., але кредит вона так і не отримала. Вказані дії свідчили про те, що з боку відповідача мали місце омана та застосування нечесної підприємницької практики, оскільки їй надано неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, а дії Відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності і створюють істотний дисбаланс її договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; відповідач, як виконавець послуг не виконав свої зобов'язання - не надав їй кредит, та відмовляється повернути сплачені кошти.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, з мотивів викладених у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив. Представником відповідачу до суду надано заперечення, у яких вона посилається на те, що між ПП «Грандфінресурс» і Позивачем 17.12.2011року укладено договір № 206103 з метою отримання грошових коштів по програмі «Альянс Україна», Позивач ознайомлена з умовами договору, мала триденний строк на його розірвання, але цього не зробила. Відповідачем всі умови договору виконано, відповідач не мав можливості надати позивачу позику, оскільки внесків Позивача було недостатньо для отримання Дозволу. Крім того, договір базується на вимогах чинного законодавства. Програма отримання грошових коштів "Альянс Україна" є накопичувальною системою, яка не є пірамідою, тому у діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики, вимоги позивача є безпідставними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, враховуючи позицію позивача, заперечення надані представником відповідача, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2013 року між ПП "Грандфінресурс" (Адмінстратор) та ОСОБА_1 ( Учасник) укладено Договір № 206103. Метою укладання вказаного договору було отримання позики в розмірі 200000,00 грн. (а.с.23-29).

Пунктом 1.1 ст.1 Договору передбачено, що Адміністратор за згодою Учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару або відповідної суми у позику, зазначену у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми "Альянс Україна".

Пунктом 2.1.1 ст.2 Договору передбачено, що позивач, як Учасник програми, зобов'язаний сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та здійснити адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу.

Відповідно до п.2.1.2 позивач, як Учасник зобов'язується своєчасно не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого Адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати, що є сплатою за послуги Адміністратора з організації діяльності програми.

В Додатку №1 до Договору визначені вартість товару в сумі 200000,00 грн., одноразовий комісійний внесок в сумі 14000,00 грн., кількість платежів - 180, сума загального платежу - 1611,11 грн., який складається з чистого внеску - 1111,11 грн. та адміністративних витрат в сумі 500,00 грн. (а.с. 25).

Позивачем сплачено на рахунок ПП "Грандфінресурс": одноразовий комісійний внесок 14000,00 грн., загальні платежі, що складалися з чистого внеску на погашення позики та платежів на адміністративні витрати на загальну суму 23666,65 грн., всього 37666,65 грн., що підтверджується копіями квитанцій ( а.с.32-44).

Відповідно до термінів, викладених в Додатку № 2 Договору, програма "Альянс Україна" базується на створенні груп Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього.

Згідно ст.4 умов програми "Альянс Україна"" Додатку № 2 до Договору, визначено порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду, відповідно до якої Учасник Програми набуває право брати участь у найближчому заході після вчасної сплати чергового Загального платежу на підставі заяви. За змістом вказаних положень вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

При цьому, договір не містить строків та (або) термінів отримання позивачем товару, не передбачає будь-яких гарантій його отримання навіть у разі повної оплати вартості. Натомість договором передбачено, що у випадку розірвання учасником договору одноразовий комісійний внесок та адміністративні витрати йому не повертаються (п.8.2.додатку №2), повернення чистих внесків відбувається після закриття реєстру (п.8.2.додатку №2), що має місце після виконання платіжних зобов'язань останнього учасника у даному реєстрі (ст.12 додатку №2), при цьому у випадку відмови від участі, розірвання договору або виключення учасника з програми адміністратор докладе зусиль по заповненню вільного місця, щоб не допустити зменшення фонду реєстру (ст.10 додатку №2), тобто повернення чистих внесків залежить від адміністратора та дій інших учасників (а.с. 29).

Із змісту договору випливає, що ПП "Грандфінресурс" формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків і за кошти клієнтів самої програми формується фонд даної групи. З фонду групи формується чистий фонд, призначений для придбання товарів учасниками програми. Тобто в даному випадку має місце діяльність, направлена на формування відповідачем, без залучення власних коштів, групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару (отримання у позику певної суми коштів) одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи і суд вважає, що така діяльність має ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману виходячи із наступного.

Як вбачається з оспорюваного договору за надання послуг Учасник сплачує одноразовий реєстраційний платіж та кожного місяця чистий платіж і адміністративні витрати (пп. 2.1.1 Договору № 206103,п. 3.2 Додатку № 2 до Договору). Пунктом 1.1 договору № 206103 визначено, що Адміністратор за згодою Учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії спрямовані на придбання Товару, пунктом 1.3. цього ж договору визначено, що Учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для формування Фонду реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь Учасників реєстру, чи надавати відповідні суми у позику. Відповідно до ст. 2 цього ж договору Адміністратор лише гарантує надати дозвіл на отримання товару (позики), якщо Учасник виконає всі умови договору та Додатків до нього. Статтею 5 Додатку № 2 до Договору Адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність Учаснику або надає відповідну суму у позику, тому учаснику, який отримав Дозвіл та виконав вимоги Договору (а.с. 24, 26, 28,).

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та (або) їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 указаного Закону визначено, що фінансові послуги -це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону.

Надання послуг при отриманні позику у групах містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, якої в відповідача немає.

Так, з матеріалів справи вбачається що діяльність ПП «Грандфінресурс» являє собою створення та адміністрування (обслуговування) системи самофінансування учасників програми «Альянс Україна». ПП «Грандфінресурс» - Відповідач у справі, - виступає посередником між учасниками допомагаючи організувати касу взаємодопомоги. ПП «Грандфінресурс» не внесено до Державного реєстру фінансових установ, що стверджує і сам Відповідач у справі.

Зі змісту оспорюваного договору також вбачається, що Відповідач є Адміністратором програми «Альянс Україна», діяльність якої передбачає отримання Учасниками грошової суми, яка не має конкретного призначення та за рахунок інших учасників каси взаємодопомоги. При цьому, як визначено ст. 4 Додатку № 2, процедура розподілу грошового фонду проводиться на підставі розгляду поданих заяв, в яких зазначена кількість чистих платежів, сплату яких учасник системи бере на себе. Право на отримання заявленої грошової суми учаснику програми надається у порядку, визначеною угодою та відповідно до платежів, здійснених учасником програми. Коли Фонд Реєстру є достатнім, Адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду (Захід). Перевагу на отримання Дозволу має той з учасників, який сплатив найбільшу кількість загальних платежів (а.с. 27).

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Разом із тим це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними лише, якщо їх укладено з 08 січня 2012 року, оскільки перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, і до внесених змін не був вичерпним, тож у кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг.

При цьому, як визначено в Інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2013року за № 10-729/0/4-12 щодо деяких спірних питань судової практики при вирішенні спорів про визнання недійсними (розірвання) договорів по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах від 28.05.2012 р. якщо позов пред'явлено з підстав недійсності договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах через невідповідність вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» (наявність пірамідальної схеми), суд у кожному конкретному випадку досліджує подані йому докази та перевіряє чи укладено правочин, предметом якого є надання послуг. Якщо суд встановлює, що діяльність відповідача підпадає під ознаки пункту 7 частини третьої статті 19 вказаного Закону, то відповідно до частини шостої статті 19 цього Закону такий правочин є недійсним.

Зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами у справі вбачається, що до їх регулювання застосовуються положення Закону України "Про захист прав споживачів".

Так, відповідно до ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Згідно до ч. 4 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Суд, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, встановивши дійсні правовідносини, що склалися між сторонами у справі, вважає, що діяльність відповідача вводить позивача, як споживача, в оману, із застосуванням нечесної підприємницької практики, оскільки згідно умов укладеного договору його виконання здійснюється виключно за кошти учасників, без залучення коштів товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками, в подальшому учасник, який отримав позику, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам, тобто, один учасник за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар чи позику іншому учаснику. При цьому, позивачка сплачувала відповідачу не за одержання товару чи позики, а фактично за можливість одержання права на купівлю чи отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом ч. 6 ст. 19 закону України „Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на все вищевказане, суд дійшов висновку про те, що умови вищевказаного договору з додатками містить несправедливі умови, які передбачають істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачки, як учасника програми "Альянс Україна", передбачають для неї жорсткі умови щодо сплати внесків та оплати послуг відповідача, який не обтяжує себе чітко визначеними обов'язками стосовно позивача та перекладає зобов'язання щодо надання позики позивачці на інших учасників програми, з суттєвим ризиком неотримання такої позики взагалі та з неминучою втратою первісних внесків.

Твердження відповідача про те, що позивач ознайомився з умовами договору, погодився із ними та при укладенні договору його волевиявлення було вільним не спростовує факту недійсності угоди через використання відповідачем нечесної підприємницької практики.

Таким чином, оспорюваний Позивачем ОСОБА_1 договір є недійсним з моменту його укладання, внаслідок того, що його недійсність прямо передбачена законом (нікчемний правочин).

З урахуванням викладеного, з урахуванням ч. 2 ст. 215 ЦК України суд лише констатує факт недійсності правочину, недійсність якого прямо передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», а саме договору № 206103, укладеного 17.12.2011р. між ПП «Грандфінресурс» та ОСОБА_1.

З урахуванням викладеного, договір № 206103 від 17.12.2011р., укладений між сторонами у справі є недійсним в силу закону (нікчемний правочин) з моменту його укладання, оскільки здійснений із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, тому сплачені за ним кошти у сумі 37666,65грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 88 ЦПК України з Приватного підприємства "Грандфінресурс" на користь держави підлягає стягненню судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати при зверненні до суду відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів".

Керуючись ст. 10, 60, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 1, 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Грандфінресурс" про визнання правочину недійсним та повернення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Грандфінресурс", код ЄДРПОУ 31469012, (01034, м.Київ, Шевченківський район, вул.Ярославів Вал буд. 13/2Б оф. 3,) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, суму коштів сплачених за договором № 206103 від 17.12.2011 року в розмірі 37666,65 (тридцять сім тисяч шістсот шістдесят шість грн. 65 коп.).

Стягнути з Приватного підприємства "Грандфінресурс" (01034, м.Київ, Шевченківський район, вул.Ярославів Вал буд. 13/2Б оф. 3, код ЄДРПОУ 31469012) на користь держави судовий збір в розмірі 376,67 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 30вересня 2013року.

Суддя: О. В. Чайкіна