Постанова № 33837116, 19.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року 15:00 № 826/9028/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - позивач, ПАТ «ДПЗКУ») до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними дій, вчинених під час складання та підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ДПЗКУ» від 08.05.2013 року №442/22.2/37243279, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0007272202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 641 163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 820 582 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення такими, що, на думку позивача, є порушенням принципу презумпції невинуватості .

Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем використано під час перевірки недопустимі матеріали, які не можуть бути підставами для висновків, що свідчить про порушення порядку оформлення результатів перевірки. Крім того, все обґрунтування, наведених в акті порушень, базується виключно на сумнівах та припущеннях податкового органу щодо фіктивності діяльності контрагента позивача, оскільки виконання взятих сторонами зобов'язань згідно укладеного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких зазначено, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено безпідставне включення позивачем до придаткового кредиту податок на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни отриманих матеріалів та виконаних робіт.

На думку посадових осіб податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, договір, укладений між позивачем і контрагентом є таким, що не відповідає вимогам дійсності правочинів й порушує інтереси держави та суспільства, тому формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПАТ «ДПЗКУ» зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 16.09.2010 року, код ЄДРПОУ 37243279.

ПАТ «ДПЗКУ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.09.2010 року за № 57390 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС.

Як платник податку на додану вартість позивач зареєстрований з 10.12.2010 року, індивідуальний номер 372432726556.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру видами діяльності позивача є: складське господарство; вирощування зернових та технічних культур; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано постанову слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Степанченка І.М. від 08.04.2013 року щодо призначення у кримінальному провадженні № 32013110100000031 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року ПАТ «ДПЗКУ» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем у зв'язку з надходженням постанови слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Степанченка І.М., на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України видано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ДПЗКУ».

На підставі вказаних документів, направлення від 18.04.2013 року № 1024/22.2, а також наказу начальника ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 26.04.2013 року № 1451, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДПЗКУ» з питань, визначених у постанові від 08.04.2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 442/22.2/37243279 від 08.05.2013 року (далі - акт перевірки), в якому зафіксовані, виявлені під час перевірки, порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 641 643,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року - 1 641 643,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовані наявністю порушень податкового законодавства з боку підприємства-постачальника позивача ТОВ «Саноіл Торг», а саме в частині недодержання норм законодавства у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Також в ході проведення перевірки використано матеріали, надані слідчим СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, зокрема, акт від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року.

Даною перевіркою встановлено, що правочини укладені ТОВ «Саноіл Торг» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено порушення вимог п.187.1 ст. 187, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав до податкового органу заперечення від 17.05.2013 року № 130-2-10/1759, в яких просив скасувати акт документальної позапланової виїзної перевірки № 442/22.2/37243279 від 08.05.2013 року.

Відповідачем, за результатами розгляду наданих заперечень, листом від 23.05.2013 року № 24612/10/22.2-10 висновки акту перевірки залишено без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями вимог податкового законодавства, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.05.2013 року № 0007272202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 461 745,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 820 582,00 грн.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пункт 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ДПЗКУ» відповідачем проведено на підставі п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме на підставі постанови слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Степанченка І.М. від 08.04.2013 року та наданого акту від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг», складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до вищезгаданого акту від 22.03.2013 року №788/22-20/37269136 податковим органом наводиться підстава для встановлення порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених норм під час вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, спостерігається здійснення господарських операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2013 року про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 826/5797/13-а заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг».

Дана ухвала підлягає негайному виконанню та набрала законної сили з моменту прийняття, тобто з 23.04.2013 року.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з твердженням позивача про неправомірне використання відповідачем інформації даного акту та складення висновків щодо неправомірного формування показників податкової звітності позивачем у результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг», оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили вжито заходів щодо прямої заборони використовувати інформацію, викладену в акті № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «Саноіл Торг».

Отже, позовна вимога щодо визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, вчинених під час складання та підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ДПЗКУ» від 08.05.2013 року №442/22.2/37243279 є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у результаті здійснення господарських операцій за перевіряємий період, суд зазначає наступне.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем укладено договір купівлі-продажу №232/222 від 29.12.2012 року (далі - Договір) з ТОВ «Саноіл Торг», відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Саноіл Торг») зобов'язується передати у власність Покупця (ПАТ «ДПЗКУ») продукцію та матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийнято товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до умов, викладених у Договорі найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до Договору. Також умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання - передачі товару, строки поставки товару визначається сторонами у Специфікаціях до Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 від 31.12.2013 року до Договору сторонами визначено поставку товару, а саме сою нестандартну врожаю 2012 року, кількістю 531,309 т, вартістю 3 863,90 грн. на суму 2 463 509,81 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 410 584,97 грн. Умови поставки - EXW - у ємкостях філії ПАТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор». Термін поставки визначений до 15.02.2013 року включно.

Пунктом 3.3 Договору визначено. що право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю. Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі товару.

За кожним фактом відвантаження (передачі) товару складається акт приймання - передачі товару. До кожного акту приймання - передачі товару сторони оформлюють видаткову та податкову накладні. Інші документи оформлюються за погодженням сторін (п. 3.4. Договору).

На підтвердження виконання умов Договору, визначених Специфікацією № 1 від 31.12.2013 року до Договору, позивачем надано копію акту № 1 від 31.12.2012 року приймання - передачі товару на суму 2 463 509,81 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 410 584,97 грн., копію податкової накладної №1041 від 31.12.2012 року на загальну суму 2 463 509,81 грн., копію видаткової накладної № РН-0000808 від 31.12.2012 року на загальну суму 2 463 509,81 грн.

Також до Договору сторонами підписано Специфікацію № 2 від 31.12.2012 року, в якій визначено поставку сої в кількості 1592,404 т., вартістю 3863,90 грн. на загальну суму 7 383 467,78 грн. Умови поставки - EXW - у ємкостях філії ПАТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор». Термін поставки визначений до 15.02.2013 року включно.

На підтвердження виконання умов Договору, визначених Специфікацією № 2 від 31.12.2013 року до Договору, позивачем надано копію акту № 2 від 31.12.2012 року приймання - передачі товару на суму 7 383 467,78 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 1 230 577,96 грн., копію податкової накладної №1040 від 31.12.2012 року на загальну суму 7 383 467,78 грн., копію видаткової накладної № РН-0000807 від 31.12.2012 року на загальну суму 7 383 467,78 грн.

Крім того, позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» проведено взаєморозрахунки поставленого товари за Договором, що оформлено актом, відповідно до якого розбіжностей не виявлено.

Також, в підтвердження реальності виконання умов Договору позивачем надано та судом досліджено в судовому засіданні товарно-транспортні накладні в кількості 63 шт., відповідно до яких соя придбана ТОВ «Саноіл Торг» та переміщена від сільськогосподарських товаровиробників до зерносховища філії ПАТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор», відомості з журналів (форми ЗХС-28) надходження та відвантаження сої автотранспортом, реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з визначенням якості за середньодобовим зразком (форма ЗХС-3), складські квитанції в кількості 20 шт., які свідчать про прийняття сої на зберігання від ТОВ «Саноіл Торг», а також складську квитанцію на зерно №3622 від 31.12.2012 року, відповідно до якої сою нестандартну у кількості 2 123 713 кг переоформлено від ТОВ «Саноіл Торг» на ПАТ «ДПЗКУ».

Реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів (п. 22 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (п. 15 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме, 2 123,713 т сої за договором купівлі-продажу від ТОВ «Саноіл Торг» у період - грудень 2012 року. Зокрема, позивачем надано копію складської квитанції на зерно №3622 від 31.12.2012 року.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до вимог відповідних ДСТУ та/або ГОСТ на товар.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що якість сої визначена та відповідає ДСТУ 4964:2008, що зазначено у Специфікаціях до Договору.

Відповідно до п.2.5 Договору розрахунки за даним договором проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями: № 163 від 25.01.2013 року, № 171 від 29.01.2013 року, № 193 від 30.01.2013 року, № 226 від 01.02.2013 року, №455 від 14.03.2013 року.

Податковий орган, посилаючись на матеріали досудового розслідування № 32013110100000031, вважає, що податкові накладні та інші документи, виписані ТОВ «Саноіл Торг» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» здійснені без мети реального настання правових наслідків, а тому у ПАТ «ДПЗКУ» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом, позивачу виписано ТОВ «Саноіл Торг» податкові та видаткові накладні у зв'язку з поставленням товару та матеріалів відповідно на умовах договору купівлі-продажу, в яких визначено загальну суму, в тому числі суму податку на додану вартість, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за податковий період.

Окрім того, з дослідженої в судовому засіданні вантажної митної декларації (форма МД-2), відповідно до якої 2 119,458 т сої врожаю 2012 року експортовано ПАТ «ДПЗКУ» нерезиденту Orexim Limited (Единбург, Велика Британія).

З досліджених документів у справі прослідковується наступний рух активів у процесі здійснення господарської операції, а саме ТОВ «Саноіл Торг» придбало у товаровиробників 2 126 700 кг сої, яку було прийнято на зберігання на зерносховище філії ПАТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор». Позивачем придбано у ТОВ «Саноіл Торг» 2 123,713 т сої, яка зберігалась у філії ПАТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор». В подальшому, позивачем експортовано 2 119,458 т. сої нерезиденту Orexim Limited (Единбург, Велика Британія).

Таким чином, даний факт свідчить про документальне оформлення господарських операцій, а саме договору купівлі-продажу сої між ТОВ «Саноіл Торг» та позивачем з його реальним виконанням, тобто підтвердження поставки, отримання, зберігання та реалізації товару за вказаним договором. Що дає є підставою формування ПАТ «ДПЗКУ» витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписом п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 1 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виконання договору здійснення поставки товару, ТОВ «Саноіл Торг» було зареєстроване як платник податків на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100306797, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, надання послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Саноіл Торг» та ПАТ «ДПЗКУ» не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по придбанню та реалізації зерна або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем до суду не надано та не доведено, натомість наявними в матеріалах справи документами та встановленими обставинами підтверджено реальність здійснення господарських операцій суб'єктів господарювання за укладеним між ними договором, який містить всі істотні умови, тобто є укладеним відповідно до вимог законодавства.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників суб'єктів господарювання, установлено зв'язок між фактом поставки, придбання товару, експорт товару, понесення витрат та господарську діяльність платників податку.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року у адміністративній справі № 826/5797/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання, зокрема, протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС щодо складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та визнання таким, що не відповідає дійсності висновку відповідача, щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з суб'єктом господарювання, а саме ТОВ «ИНФИНИТИ» позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої 22.03.2013 року було складено акт № 788/22-20/37269136, які полягають в порушені вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213, та в зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ»;

- заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

Вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2013 року набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 року, згідно бази даних судових рішень «Єдиний державний реєстр судових рішень».

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами та відсутність факту нереальності здійснення господарських операцій, сприймаються судом критично та до уваги не беруться.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ «ДПЗКУ» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг», а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2013 року № 0007272202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 641 163 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 820 582 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вчинення дії при проведенні перевірки.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що податковим органом не доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ПАТ «ДПЗКУ» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, вчинені під час складання та підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) від 08.05.2013 року № 442/22.2/37243279.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0007272202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 641 163 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 820 582 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2328,41 грн. на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко